18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 березня 2025 року, м.Черкаси Справа № 925/1546/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого: судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання І.А.Соколишиної, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінотел", м.Київ, вул.Здолбунівська,7-Д
до фізичної особи Карасьова Олександра Борисовича, АДРЕСА_1
про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 803751,76 грн,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Карнаух-Голодняк О.В.- адвокат, за ордером, в режимі ВКЗ;
від відповідача: Головченко А.О. - адвокат, за ордером, в режимі ВКЗ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінотел" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи Карасьова Олександра Борисовича із вимогами про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 803751,76 грн, зокрема:
671064,00 грн основного боргу,
36543,95 грн 3% річних,
96143,81 грн інфляційних втрат,
а також про відшкодування судових витрат в сумі 47056,28 грн (з них: 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 12056,28 грн сплаченого судового збору).
Судом відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання на 04.02.2025.
04.02.2025 проведення судового засідання відкладено на 19.02.2025.
У справу надійшли документи:
від відповідача - заява про продовження процесуального строку на надання документів у справу - вх.суду №830/25 від 20.01.2025 - з доказами направлення позивачеві;
відзив на позов - вх.суду №832/25 від 20.01.2025 - з доказами направлення позивачеві;
клопотання про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи (підпису) - вх.суду №1814/25 від 03.02.2025 - з доказами направлення позивачеві;
клопотання про приєднання до матеріалів справи заяв свідків - вх.суду №1792/25 від 03.02.2025 - з доказами направлення позивачеві.
Від позивача - відповідь на відзив - вх.суду №1568/25 від 31.01.2025 - з доказами направлення відповідачеві.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та стверджує про безпідставність утримання коштів позивача відповідачем - з посиланням на приписи ст.1212 ЦК України. Заперечив проти призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи.
Представник відповідача заперечує вимоги, заперечує наявність господарських відносин між сторонами. Наполягає на призначенні та проведенні судової почеркознавчої експертизи.
Сторонами не подано оригінальних документів проведення господарських операцій в період лютого-березня 2023 року.
19.02.2025 проголошення судового рішення призначено на 05.03.2025.
За результатами судового розгляду 05.03.2025 судом проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінотел" обґрунтовує звернення в Господарський суд Черкаської області із позовом до Фізичної особи Карасьова Олександра Борисовича (ФОП на момент спірних відносин) утримання останнім грошових коштів, які перераховані останньому без достатніх підстав згідно платіжних інструкцій:
№714 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0192 від 06.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 14);
№715 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0193 від 13.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 15);
№716 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0194 від 06.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 16);
№800 від 01.03.2023 в сумі 124500 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (телекомунікаційний пристрій модем HUAWEI E173 - 50 шт.), зг р/ф №РФ-0195 від 01.03.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 17), а всього на суму 671064 грн.
В обґрунтування вимог посилається на відсутність договірних відносин з відповідачем, помилковість перерахування коштів та безпідставність їх збереження відповідачем, та необхідність застосування приписів ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин.
На суму заборгованості позивач нараховує 36543,95 грн -3% річних, 96143,81 грн інфляційних втрат - з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України.
Позивачем направлена претензія відповідачу з вимогою повернення коштів - вих.№255 від 21.07.2023. претензія відповідачеві не вручена.
Відповідач припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням - 16.05.2023 вчинено запис в ЄДРПОУ про припинення ФОП Карасьова Олександра Борисовича.
Ухилення відповідача від врегулювання спору стало причиною звернення позивача в господарський суд для відновлення порушеного права та примусового стягнення заборгованості. Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Оригіналів рахунків-фактур №№РФ-0192- РФ-0195 для огляду судом - позивачем не подано.
Відповідач та його представник вимоги позивача про безпідставність зарахування коштів заперечили та вказали, що наразі ніяких договірних відносин з позивачем не має. Стверджують про протиправний доступ сторонніх осіб до реквізитів рахунку відповідача. Просять в позові відмовити повністю.
Інших доказів сторонами не надано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Позивач та відповідач (на момент вчинення господарських операцій (2023 рік) є самостійними юридичними особами, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб'єктами господарювання на ринку послуг України.
Місце проведення господарської діяльності сторін станом на 2022 рік відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Застосування судом норм матеріального права до спірних відносин:
Позивач при зверненні з позовом доводив відсутність господарських відносин між сторонами, в тому числі на підставі письмового двостороннього оплатного строкового консенсуального договору (чи у формі єдиного документу, чи у формі спрощеного договору).
В той же час поданими документами за період 2020 позивач доводить наявність господарських відносин між сторонами. В судовому засіданні представник позивача визнав існування між сторонами господарських відносин до 2023 року.
Позивач заперечив отримання рахунків на оплату від відповідача №№РФ-0192, РФ-0193, РФ-0194, РФ-0195, а перерахування коштів відповідачеві вважає помилкою бухгалтера та наполягає на примусовому стягненні заборгованості в сумі 671064 грн з застосуванням приписів ст. 1212 ЦК України.
Відповідач заперечив проведення з позивачем будь-яких господарських операцій в 2023, оскільки треті особи протиправно отримали доступ до реквізитів його рахунку, про що зроблено заяву в поліцію. Позивач не доводить наявність рахунків відповідача на оплату обладнання. Відповідач категорично заперечив проведення грошових розрахунків з позивачем - як безпідставно отриманих коштів.
При цьому суд при прийнятті рішення не враховує подані відповідачем нотаріально посвідчені заяви свідків з мотивів родинної пов'язаності свідків, що впливає на об'єктивність поданої ними інформації та її застосунок до заявленого позивачем предмету спору, оскільки певні обставини можуть доводитись лише певними доказами - приписи ст.ст. 74, 76-79 ГПК України.
Частинами 2, 3 ст.1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Стосовно призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи:
Відповідачем заявлено клопотання про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи підпису відповідача на накладних (а.с. 80-82).
Позивач заперечив проти призначення експертизи та вказує на умисне затягування розгляду справи. Експертиза дійсності підписів на накладних періоду 2020 року не має значення для даної справи (а.с. 109-110).
Суд враховує відсутність зразків підпису відповідача, а також оцінку відносин, які не стосуються предмету спору (умови, період постачання). Суд враховує, що висновок експерта не має завідомо встановленого значення для суду при прийняття рішення і може бути лише одним із доказів, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України:
ст.99. 1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. 2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. 3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). 4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. 5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. 6. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. 7. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;
ст.104. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути
мотивоване в судовому рішенні.
Суд не вбачає підстав для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки відповідач просить дослідити підписи відповідача на накладних 2020 року, що не стосуються предмету спору, та залишає клопотання відповідача без задоволення.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Позивач на підставу своїх вимог посилається на перерахування відповідачеві грошових коштів згідно платіжних інструкцій:
№714 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0192 від 06.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 14);
№715 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0193 від 13.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 15);
№716 від 21.02.2023 в сумі 182188 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdje R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг р/ф № РФ-0194 від 06.02.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 16);
№800 від 01.03.2023 в сумі 124500 грн (без ПДВ). Призначення платежу: оплата за ТМЦ (телекомунікаційний пристрій модем HUAWEI E173 - 50 шт.), зг р/ф № РФ-0195 від 01.03.2023 р. Без ПДВ. (а.с. 17), а всього на суму 671064 грн.
Позивач у судовому засіданні визнав наявність договірних відносин з відповідачем протягом тривалого проміжку часу стосовно постачання за плату електронних приладів та їх комплектуючих. Оригіналів рахунків-фактур (№№РФ-0192-РФ-0195) відповідача - як підстава перерахування коштів відповідачеві - суду для огляду не подано. Натомість вимоги до відповідача обґрунтовує з застосуванням приписів ст.1212 ЦК України як безпідставне набуття та утримання майна в позадоговірних зобов'язаннях.
Відповідно до ст.1212 ЦК України: 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідач вимоги заперечує та вказує на відсутність зобов'язань перед позивачем.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Суд зазначає і поділяє практику та правові висновки Верховного Суду, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відносини між позивачем і відповідачем у даній справі слід вважати договірними, до яких не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України (кондикція). В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм зобові зального права.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Способи захисту права визначені законодавцем у приписах ст.ст. 15-16 ЦК України. При обміні сторонами документами та укладанні договору у спрощений спосіб виникли договірні зобов'язання, тому суд не може застосувати до спірних відносин приписи ст. 1212 ЦК України.
На підставі аналізу документів, застосування допустимості та вірогідності зібраних доказів у справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача з мотивів їх необґрунтованості, безпідставності та недоведеності порушеного права, оскільки позивачем використано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. З огляду на відмову в задоволенні позову понесені витрати покладаються повністю на позивача та не стягуються.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінотел" (м.Київ, вул.Здолбунівська,7-Д, код ЄДРПОУ 38021032, номер рахунку в банку невідомий) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий) про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 803751,76 грн - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 07.03.202
Суддя Г.М.Скиба