Провадження № 22-ц/803/1162/25 Справа № 204/3938/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
05 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року в цивільній справі номер 204/3938/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулось АТ «Перший Український міжнародний банк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 15.09.2017 року кредитний договір №200873622401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 54000,00 грн; 06.07.2021 року кредитний договір №1001915753301, за яким позичальнику видано кредит у сумі 70000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2024 року склала у загальному розмірі 170354,84 грн. Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 01.02.2024 року, в загальному розмірі 170354,84 грн, а саме:
- за кредитним договором від 15.09.2017 року №200873622401 - 85668,21 грн, з яких: 53913,77 грн - заборгованість за кредитом; 31754,44 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
- за кредитним договором від 06.07.2021 року №1001915753301- 84686,63 грн, з яких: 49584,66 грн - заборгованість за кредитом; 9,49 грн. - заборгованість за процентами; 35092,48 грн - заборгованість за комісією.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість, яка виникла станом на 01.02.2024 року, в загальному розмірі 170354,84 грн, а саме:
- за кредитним договором від 15.09.2017 року №200873622401 - 85668,21 грн, з яких: 53913,77 грн - заборгованість за кредитом; 31754,44 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
- за кредитним договором від 06.07.2021 року №1001915753301 - 84686,63 грн, з яких: 49584,66 грн - заборгованість за кредитом; 9,49 грн - заборгованість процентами; 35092,48 грн - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська І.С., подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2024 року в справі №204/3938/24 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню на підставі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення по справі.
Надана позивачем виписка із зазначенням суми заборгованості з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням всіх складових заборгованості, а також не містить розміру надходження грошових коштів в рахунок погашення заборгованості із зазначенням дати їх надходження. Виписка не є документом бухгалтерського обліку. Окрім цього, позивачем наданий документ, який має назву виписка/особовий рахунок з 15/09/2017 по 03/02/2024 і містить різні номери рахунків відповідача, проте, жодного пояснення того, яке вони мають відношення до договорів в позові не зазначено.
Позивачем не доведено, що на виконання умов договору кредитором здійснювалось перерахування позичальнику коштів. Відтак, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку повернути ці кошти разом із нарахованими відсотками.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме представлену позивачем публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 15.03.2021 року розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню а саме ст. 3, 651 ЦК України внаслідок чого зробив хибний висновок про правомірну зміну кредитного ліміту банком в односторонньому порядку.
Від позивача АТ «ПУМБ» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 204, 207).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заяву №200873622401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 10).
Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).
15 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок та надати кредитну картку, просив встановити на його поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20000,00 грн. Сторони погодили строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації зі сплатою 49% річних, реальна річна процентна ставка - 59,59% та комісією у розмірі 100,00 грн за проведення обов'язкового платежу, внесеного після настання платіжної дати (а.с. 10 на звороті).
Як убачається із довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №200873622401 від 15.09.2017 року, ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до 54000,00 грн (а.с. 31).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.02.2024 року відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №200873622401 від 15.09.2017 року у розмірі 84686,63 грн., з яких: 49584,66 грн - заборгованість за кредитом; 9,49 грн - заборгованість процентами; 35092,48 грн - заборгованість за комісією (а.с. 32-33).
06 липня 2021 року ОСОБА_1 було підписано заяву №1001915753301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умовами якого сторони погодили суму кредиту 70000,00 грн, у строк на 24 місяці, на споживчі цілі, комісію за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних; у вказаній заяві сторонами було погоджено графік здійснення платежів, у якому позичальник зобов'язався погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки за його користування шляхом внесення щомісячно визначеної суми, починаючи з 06.07.2021 року до 06.07.2023 року (а.с. 6зв. - 7).
Також ОСОБА_1 06 липня 2021 року підписано паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодились з умовами кредитування, а саме: тип кредиту - у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, відсоткової ставки за користування кредитними коштами протягом пільгового періоду та відсоткової ставки за користування кредитними коштами поза межами пільгового періоду, сума загальних витрат за кредитом, порядок повернення кредитних коштів шляхом сплати щомісячних платежів, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інших умов кредитного договору (а.с. 8).
З платіжної інструкції №TR.50483101.1492722.8810 від 06 липня 2021 року вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти в повному обсязі у розмірі 70000,00 грн (а.с. 31зв.).
Відповідач ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 року має заборгованість за кредитним договором №1001915753301 від 06.07.2021 року у сумі 85668,21 грн, з яких: 53913,77 грн - заборгованість за кредитом; 31754,44 грн - заборгованість процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 38зв. - 40).
З виписки по особовому рахунку вбачається, що за період з 15.09.2017 року по 01.02.2024 року відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (а.с. 40зв. - 94).
01.02.2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність негайного погашення заборгованості в загальному розмірі 170354,84 грн (а.с. 27зв. - 29).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заяву №200873622401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).
15 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок та надати кредитну картку, просив встановити на його поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20000,00 грн. Сторони погодили строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації зі сплатою 49% річних, реальна річна процентна ставка - 59,59% та комісією у розмірі 100,00 грн за проведення обов'язкового платежу внесеного після настання платіжної дати.
Як убачається із довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №200873622401 від 15.09.2017 року, ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до 54000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.02.2024 року відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №200873622401 від 15.09.2017 року у розмірі 84686,63 грн., з яких: 49584,66 грн - заборгованість за кредитом; 9,49 грн - заборгованість процентами; 35092,48 грн - заборгованість за комісією.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву №1001915753301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умовами якого сторони погодили суму кредиту 70000,00 грн, у строк на 24 місяці, на споживчі цілі, комісію за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних; у вказаній заяві сторонами було погоджено графік здійснення платежів у якому позичальник зобов'язався погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки за його користування шляхом внесення щомісячно визначеної суми, починаючи з 06.07.2021 року до 06.07.2023 року.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодились з умовами кредитування, а саме: тип кредиту - у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, відсоткової ставки за користування кредитними коштами протягом пільгового періоду та відсоткової ставки за користування кредитними коштами поза межами пільгового періоду, сума загальних витрат за кредитом, порядок повернення кредитних коштів шляхом сплати щомісячних платежів, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інших умов кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі у розмірі 70000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.50483101.1492722.8810 від 06 липня 2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 року має заборгованість за кредитним договором №1001915753301 від 06.07.2021 року у сумі 85668,21 грн, з яких: 53913,77 грн - заборгованість за кредитом; 31754,44 грн - заборгованість процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією.
Випискою по особовому рахунку за період з 15.09.2017 року по 01.02.2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
01.02.2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність негайного погашення заборгованості в загальному розмірі 170354,84 грн.
Таким чином, встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитні договори №200873622401 та №1001915753301, що позивач надав відповідачу кредитні кошти, якими відповідач користувався, а також, що відповідач був обізнаний з умовами кредитних договорів, що відображені у паспорті споживчого кредиту від 15 вересня 2017 року та заяві №1001915753301 від 06 липня 2021 року, про що свідчать його власноручні підписи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по кредитним договорам №200873622401 від 15 вересня 2017 року та №1001915753301 від 06 липня 2021 року в загальному розмірі 170354,84 грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, залишити без задоволення, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.
Судді: