Провадження № 11-кп/803/1221/25 Справа № 203/2510/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12018040030001273 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: - 12.08.2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз: - 09.02.2018 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.307, ч.3 ст.309, ч.1 ст.311, ст.75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна; на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна; відповідно до ст.72 КК України в строк призначеного покарання зарахувати частково відбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року; в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з вироку, що оскаржується, вбачається, що ОСОБА_8 засуджений вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року.
У цьому провадженні ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення 28.08.2018 року, тобто до ухвалення вироку від 12.08.2021 року.
Проте суд, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_8 формально послався на застосування ч.4 ст.70 КК України, не застосувавши положення закону, який підлягав застосуванню.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, зараховано частково відбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року, та остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна; також вирішено питання щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 щодо якого апеляційні скарги не подані.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 , раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, необхідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знов - 28.05.2018 року у нього виник умисел направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньої змовою групою осіб разом з ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньої змовою групою осіб ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 , розподіливши ролі кожного при вчиненні кримінального правопорушення, 28.05.2018 року приблизно о 16.00 годині, знаходячись біля автотранспортного засобу марки "Chrysler Stratus 2.0", д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля будинку №12 по вул. Леоніда Стромцова в м. Дніпро визначили об'єктом злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знаходилися у вказаному місці у вказаний час.
Далі, знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_10 , вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, в результаті чого заподіяли потерпілим ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 2610,75 грн та ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 4042 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Доводи прокурора про те, що судом у вироку при застосуванні ч.4 ст.70 КК України не зазначено принципу визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.
Згідно із ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
З резолютивної частини вироку вбачається, що суд, призначаючи ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна, врахував покарання, призначене за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року.
Разом з тим, суд першої інстанції, хоча і послався на застосування ч. 4 ст. 70 КК України, однак не зазначив принцип визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України, а саме, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме: неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Пункт 3 частини 1 статті 413 КПК України передбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою, зокрема, зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні підстави для зміни вироку суду щодо ОСОБА_8 відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 408, п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року - задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, вважати засудженим ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді:
_______________ ___________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4