Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/3032/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про відстрочення виконання рішення суду (вх.№4062 від 14.02.2025) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", смт Старий Мерчик Харківської обл.
про стягнення 1835161,14 грн
за участю представників:
стягувача - Заболотний А.М. (адвокат, довіреність № 2-184д від 10.07.2024 року);
боржника (заявника) - Селіванов М.В. (адвокат, довіреність б/н від 18.03.2024);
приватний виконавець - не з'явився.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3032/24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року в позові відмовилено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1833137,06 грн, в тому числі: заборгованість з орендної плати по договору оренди комплексного об'єкту №3/Т-о від 19.07.2021 за жовтень-грудень 2023 року в сумі 10351,71 грн; заборгованість з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №3/Т-в від 19.07.2021 в сумі 302778,01 грн; заборгованість з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI квартал 2021-IV квартали 2023 в сумі 1460684,13 грн; пеню в сумі 41578,84 грн; 3% річних в сумі 4582,29 грн; інфляційні в сумі 13162,08 грн, а також 21997,64 грн судового збору.
19.12.2024 року судом видано наказ на примусове виконання рішення у справі №922/3032/24.
14.02.2025 року боржник надав до суду заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№4062), в якій просить суд відстрочити виконання судового рішення по справі № 922/3032/24 про стягнення з ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» на користь АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» грошових коштів у ВП № 76818428 до 30 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (боржника) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 року у справі №922/3032/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2025 о 12:30.
19.02.2025 року представник стягувача надав до суду заяву (вх.№4525) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 року задоволено заяву стягувача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
26.02.2025 року представник боржника надав до суду заяву (вх.№5087) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 року задоволено заяву боржника про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
04.03.2025 року стягувач надав до суду заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі №922/3032/24 (вх.№5543).
Обґрунтовуючи свої заперечення стягувач зазначає, що станом на 28.02.2025 в порядку примусового виконання даного рішення суду з боржника на користь стягувача стягнуто 1 345 532,78 грн, про що свідчать надані приватним виконавцем дані. Отже, на даний час залишок боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 у справі № 922/3032/24 складає 487604,28грн. Стягувач звертає увагу суду, що списання котів з рахунків боржника, зокрема у ВП № 76818428, відбувалось 22.01, 24.01, 17.02, 25.02.2025, що свідчить про регулярне надходження коштів на рахунки боржника від здійснення господарської діяльності та, відповідно, про наявність можливості виконати рішення суду без відстрочення. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження ВП № 76818428, розміщених в АСВП, вбачається що за боржником зареєстровані транспортні засоби: ГАЗ 53А ВАНТАЖНИЙ НОМЕР_1 та RENAULT DUSTER ЛЕГКОВИЙ 2021 AX1258KC. Таким чином, стягувач вважає, що у боржника наявні кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення залишку боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 у справі № 922/3032/24. Отже, відповідач має можливість проводити розрахунки з позивачем.
Також стягувач вважає, що доказів відсутності грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості відповідачем, або ознак імовірного банкрутства та припинення діяльності відповідачем (боржником) не надано. Таким чином, наведені відповідачем підстави, зокрема сезонність діяльності не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення.
Крім того, за твердженнями стягувача, відстрочення виконання рішення у даній справі більш ніж на пів року понизить можливість АТ «Укргазвидобування» забезпечувати видобуток та поповнення запасів природного газу для сталого забезпечення загальнонаціональних споживчих, виробничих та оборонних потреб та належного виконання податкових зобов'язань, а отже, затримка виконання даного рішення суду порушить майнові інтереси позивача.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представник стягувача у судовому засіданні 04.03.2025 року заперечував проти заяви боржника про відстрочення виконання рішення, з підстав викладених в своїх запереченнях на заяву.
Представник боржника (заявника) у судовому засіданні 04.03.2025 року підтримав заяву про відстрочення виконання рішення та просив суд її задовольнити.
Приватний виконавець в судове засідання 04.03.2025 року не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення ТОВ "Агрохолдинг Восток" посилається на військову агресію російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як Позивача, так і Відповідача, а отже негативно впливає на сторін спору. В той же час, ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» вбачає можливість виконати рішення суду в повному обсязі у якнайкоротші строки, виходячи з можливостей та специфіки діяльності боржника. Діяльність боржника, ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» (далі також «Товариство»), є сезонною та пов'язана з організацією вирощування та виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, її переробку, реалізацію сільськогосподарської сировини, готової продукції юридичним та фізичним особам в Україні та за її межами. Так, відповідно до наказу генерального директора ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» ОСОБА_1 від 19.09.2024 року за №1 «На посівну кампанію 2025 року» розподілено земельні ділянки для посіву сільськогосподарських культур в 2025 році: озима пшениця 417 га, соя 650 га, соняшник 1936 га та кукурудза 280 га. Відповідно до Довідки №12/02 від 12.02.2025 року, збір урожаю озимої пшениці, що засіяно на площі 417 га планується на липень-серпень 2025 року, збір урожаю соняшника, що засіяний на площі 1936 га планується на жовтень 2025 року, а збір урожаю кукурудзи та сої, засіяних на площах 280 га та 650 га відповідно, планується на жовтень-листопад 2025 року.
За твердженнями боржника, діяльність ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК», є сезонною, і збір урожаю планується на червень-липень 2025 року, що надасть можливість боржнику після 01 серпня 2025 року в повному обсязі погасити борг перед АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ». ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» для здійснення посівної кампанії має використовувати відповідну сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни, автомобілі, тощо), на які приватним виконавцем накладено арешт (постанова від 20.01.2025 року про арешт на все майно боржника), що не виключає подальший продаж виконавцем сільськогосподарської техніки належної боржнику, і що в свою чергу призведе до повної зупинки роботи товариства та зробить неможливим виконання посівної кампанії.
Таким чином, за твердженнями боржника, зважаючи на можливі негативні наслідки до яких може призвести розпродаж майна боржника в рамках примусового виконання рішення суду, та з урахуванням матеріального балансу інтересів обох сторін при збереження платоспроможності ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» у разі надання боржнику відстрочки виконання рішення суду до 30 вересня 2025 року, очевидним та доцільним є саме надання відстрочки виконання судового рішення, задля можливості у розумні строки погасити заборгованість перед АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» в повному обсязі, в тому числі і за рахунок реалізації вирощеної продукції.
Крім того, відповідач зазначав, що рішення суду частково виконано, з боржника на користь стягувача стягнуто 1 345 532,78 грн, на даний час залишок боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 у справі № 922/3032/24 складає 487 604,28 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочення - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, при цьому застосування такого заходу спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
З правового аналізу наведених норм слідує, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Отже питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про відстрочення виконання рішення суду, є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.
Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Аналогічні правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постанові від 16.10.2020 року у справі №905/2912/15.
Відповідно до положень частин 2, 3, 4 статті 331 ГПК України заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи- наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).
Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Слід зазначити, що у даному випадку відповідач, посилаючись на скрутний фінансовий стан, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на час звернення з відповідною заявою та, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони даної справи.
Суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони даної справи.
Крім того, суд враховує те, що боржником в примусовому порядку виконано значну частину свого зобов'язання за рішенням суду.
Господарський суд враховує режим воєнного стану в країні як зазначену у п.3 ч.4 ст.331 ГПК України надзвичайну подію, що, зокрема, вплинуло на результати господарської діяльності заявника, тож доводи стягувача стосовно несення підприємством ризиків господарської діяльності та виконання судового рішення, яке не ставиться у залежність від відсутності коштів боржника та виконання зобов'язань з боку третіх осіб, до уваги не приймаються як підстави відмови у розстроченні виконання судового рішення.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи слідує, що визначена законом процедура виконання судового рішення у даній справі розпочата шляхом відкриття виконавчого провадження ВП №76819923 - накладенням арештів на кошти на рахунках ТОВ "Агрохолдинг Восток", арештів рухомого та нерухомого майна божника, що забезпечує та гарантує в подальшому виконання рішення.
Надання відстрочки виконання судового рішення дозволить якісно провести посівну, зібрати врожай, та реалізувати зібрану продукцію, що зможе відновити і стабілізувати платоспроможність боржника, унеможливить зупинення роботи ТОВ "Агрохолдинг Восток", збереже робочі місця для працівників товариства та буде сприяти погашенню заборгованості перед АТ "Укргазвидобування" у розумні строки (після 01 серпня 2024 року), що, як зазначає боржник є оптимальним і швидшим за строками виконання та не пов'язано з примусовим продажем арештованого майна боржника.
Також, суд враховує, що в порядку примусового виконання даного рішення суду з боржника на користь стягувача стягнуто 1 345 532,78 грн. Отже на даний час залишок боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 у справі № 922/3032/24 складає 487604,28 грн.
Для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Даний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.09.2020 року у справі №905/30/16, від 14.07.2020 року у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 року у справі №910/1820/19.
Водночас, чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.
Відтак, підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Беручи до уваги заперечення АТ "Укргазвидобування", оцінивши всі наведені обставини та надані боржником до заяви докази, суд доходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату боржником заборгованості на користь стягувача на теперішній час, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Також, зважаючи на те, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, враховуючи інтереси стягувача, необхідність дотримання розумних строків та забезпечення реального виконання рішення, суд доходить обґрунтованого висновку про відстрочення виконання рішення суду до 30 вересня 2024 року.
Як вже було зазначено судом, передбачені ст.331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у даному випадку, негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, що неминуче завдасть шкоди як самому відповідачу, так і іншим особам.
З огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими.
У справі, яка розглядається, боржником надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у даній справі, також суд приймає до уваги, що станом на момент звернення боржника із відповідною заявою до суду, останнім було частково погашено суму боргу у розмірі 1345532,78грн.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про відстрочення виконання рішення суду (вх.№4062 від 14.02.2025).
Згідно з частиною 7 статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234-235, 326, 328, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про відстрочення виконання рішення суду (вх.№4062 від 14.02.2025) - задовольнити.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року по справі № 922/3032/24 про стягнення з ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК» (адреса: 63011, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт Старий Мерчик, вул.Театральна, будинок 8-Б; код ЄДРПОУ: 40155319) на користь АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) грошових коштів у ВП № 76818428 до 30 вересня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 254 - 257 ГПК України.
Повну ухвалу складено 10.03.25
Суддя К.В. Аріт
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.