Справа № 761/29935/24
Провадження № 2/761/2711/2025
30 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,
за участю :
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів за договором про сплату аліментів та пені за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , у якій просила суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів згідно договору між батьками про місце проживання і участь у вихованні дітей та про сплату аліментів на утримання дітей від 21 листопада 2020 року у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2020 року по 01 серпня 2024 року у сумі 85 760 гривень 00 копійок.
Свою позовну заяву обґрунтувала тим, що сторони є батьками двох малолітніх синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 листопада 2021 року між сторонами було укладено договір між батьками про місце проживання і участь у вихованні дітей та про сплату аліментів на утримання дітей, який посвідчений Гриценко О., державним нотаріусом П?ятої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №8-678. Відповідачем не дотримано належної платіжної дисципліни, допущено прострочення сплати аліментів на загальну суму 90 000 гривень 00 коп. за період з 21 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
10 грудня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, а також відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечував щодо задоволення позовних вимог.
28 січня 2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача із запереченням щодо позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити.
За змістом ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.
Громадянка України ОСОБА_3 та громадян України ОСОБА_4 є батьками двох малолітніх синів:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за №1868.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за N?2769.
Так, 21 листопада 2021 року між батьком, ОСОБА_4 , та матір?ю, ОСОБА_3 було укладено договір між батьками про місце проживання і участь у вихованні дітей та про сплату аліментів на утримання дітей, який посвідчений Гриценко О., державним нотаріусом П?ятої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №8-678.
Відповідно до пункту 3 Договору, за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов?язок Батька сплачувати на утримання Дітей аліменти:
- на малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1000 (однієї тисячі) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- на малолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1000 (однієї тисячі) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Отже, як Позивач так і Відповідач, зобов'язані здійснювати належне утримання своїх малолітніх дітей.
Згідно з частиною 2 статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 1 статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Договір між батьками про місце проживання і участь у вихованні дітей та про сплату аліментів на утримання дітей, який посвідчений Гриценко О.В., державним нотаріусом П?ятої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №8-678 містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає інтересам дітей та є обов'язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною 4 статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов?язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до умов Договору, а саме п. 3.2. передбачено, що Аліменти повинні сплачуватися Батьком не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного поточного місяця за даний місяць, шляхом перерахування суми аліментів на картковий рахунок Матері № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк м. Києві, МФО 305299. У випадку зміни банківських реквізитів для отримання аліментів, Мати повідомляє Батька протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту такої зміни шляхом направлення СМС повідомлення на номер НОМЕР_4 . У випадку зміни номеру телефону Батько зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів повідомити Матір.
Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідачем було долучено роздруківки грошових переказів на підтвердження сплати аліментів відповідно до умов Договору, водночас вказані роздруківки судом не можуть бути прийняті.
Вказане випливає з того, що з долучених роздруківок не вбачається, що Відповідачем було здійснено перерахування суми аліментів на картковий рахунок Матері № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк м. Києві, МФО 305299.
З долучених роздруківок неможливо встановити на чий рахунок було направлено грошові кошти, так само, як і не вбачається наявність призначення платежу, що це аліменти відповідно до умов Договору.
Також відповідачем не було долучено доказів на підтвердження того, що у матері відбулася зміна банківських реквізитів для отримання аліментів.
Заборгованість відповідача зі сплати аліментів з 01 грудня 2020 року по 01 серпня 2024 року становить 85 760,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв?язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
З даного приводу суд зауважує, що в матеріалах справи наявні докази направлення стороною позивача на поштову адресу відповідача, а також за адресою нерухомого майна, претензію про стягнення заборгованості по аліментам.
Згідно з ч. 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
За урахуванням вищевикладеного, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 85 760,00 грн грн, а тому останню слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З даного приводу суд зауважує, що в абзаці 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це у договорі.
В даному випадку, слід констатувати, що відповідальність ОСОБА_4 за прострочення сплати аліментів встановлена укладеним з ОСОБА_3 договором про сплату аліментів на дитину від 21 листопада 2020 року, а не положеннями законодавства, тобто санкція статті 196 СК України застосовувалась би лише за наявності прямої вказівки на неї у зазначеному договорі.
При цьому з урахуванням положень статей 6, 628 ЦК України діє принцип пріоритету умов договору.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 754/1167/16-ц.
Таким чином, в цій частині позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору, судові витрати не стягуються.
На підставі ст. 84, 180, 182, 183, 185, 191, 199 СК України, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів за договором про сплату аліментів та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів згідно договору між батьками про місце проживання і участь у вихованні дітей та про сплату аліментів на утримання дітей від 21 листопада 2020 року у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ,
Повний текст рішення виготовлений 12 лютого 2025 року.
Суддя: