Справа №760/5579/25 1-кс/760/3637/25
(резолютивна частина)
04 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000184 від 02 березня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 109 Кримінального кодексу України, відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не одруженого, ФОП, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не є інвалідом І чи ІІ групи, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, не судимий, -
До Солом'янського районного суду міста Києва подано клопотання слідчого, погоджене з прокурором, в порядку статті 40 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000184 від 02 березня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 109 Кримінального кодексу України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Слідчий суддя перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах досудового розслідування якого було подано клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думку підозрюваного, захисника та прокурора, встановив наступне.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000184 від 02 березня 2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 109 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 01.03.2025, виник та сформувався стійкий злочинний умисел, направлений на розповсюдження матеріалів із публічними закликами до захоплення державної влади.
На виконання свого злочинного умислу, 01.03.2025, в невстановлений досудовим розслідуванням більш точний час доби, ОСОБА_5 , діючи умисно, прибув до пам'ятника В'ячеславу Чорноволу, який розташований на розі вулиць Грушевського і Музейного провулка у м. Києві, де було здійснено відеозапис його публічного звернення на широкий загал з повідомленням про організацію «02» березня 2025 року о 12 год. 00 хв. на Майдані Незалежності у м. Києві зустрічі, - т.зв. «Віче».
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на каналі у відео сервісі «YouTube» на ім'я « ОСОБА_8 », який налічує 4,35 тис. підписників, було розміщено вказане відеозвернення під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 чим поширено матеріали, надавши можливість ознайомитись із ними необмеженій кількості осіб.
Відповідно до висновку експерта ІСТЕ СБ України № 127/1 від 03.03.2025, у наданому на дослідження текстовому відтворенні відеозапису під назвою «Віче 02.03.2025 Майдан, приходь і приводь достойних!» містяться публічні заклики до захоплення державної влади.
Таким чином, органом досудового розслідування, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 109 КК України, тобто у розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до захоплення державної влади.
04 березня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 109 КК України, тобто розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до захоплення державної влади.
У клопотанні слідчим постановлено питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання в тому числі у виді позбавлення волі на строк до 3-х (трьох) років, та у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_10 просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає підозру та ризики не обґрунтованими, просив застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вказує на те, що злочин, який інкримінується у провину ОСОБА_5 є нетяжким.
Також, захисником було подано скаргу в порядку статті 206 КПК України на незаконне затримання його підзахисного працівниками правохоронних органів. Його підзахисний був затриманий і обмежений у праві вільного пересування з 12 години 02 березня 2025 року. При цьому повідомленні про підозру було вручено громадянину ОСОБА_5 лише о 21 годині 02 березня 2025 року. Також при затриманні ОСОБА_5 були завдані тілесні ушкодження.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та підтримав думку свого захисника щодо необгрунтованості клопотання.
Також підозрюваний пояснив, що він зробив заклик біля пам'ятника В'ячеславу Чорноволу, записав звернення зібратися на віче і розмістив це звернання на своїй сторінці на сервісі «YouTube» та «Інстаграм». Наступного дня о 12 годині на Майдані Незалежності у місті Києві він був заблокований невідомими людьми, які намагалися його витягнути з автомобіля, оскільки він не бажав виходити з автомобіля і проте, що це були представники правоохоронних органів йому невідомо.
Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 109 Кримінального кодексу України, тобто у розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до захоплення державної влади.
Відповідно до статті 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
В порядку статті 193 КПК України під час розгляду клопотання, слідчим суддею з власної ініціативи, в присутності учасників кримінального провадження, тричі було оглянуто CD-диск із записом виступу громадянина ОСОБА_5 зробленого 01 березня 2025 року біля пам'ятника В'ячеславу Чорноволу.
Відповідно висновку експерта № 127/1 від 03 березня 2025 року зазначено, що у наданому на дослідження текстовому відтворенні відеозапису від назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» промовець закликає українців вийти на Майдан, щоб змінити діючу владу в Україні та Президента України (у тому числі і насильницьким шляхом). Заклики до зміни чинної влади України і Президента України, які містяться у дослідженому тесті, слід оцінювати як заклики до захоплення державної влади в Україні.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 109 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які долучені до матеріалів клопотання, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, під час судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення, сховати або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану.
Так, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, та з моменту повідомлення про підозру пройшов незначний проміжок часу, тому слідчий суддя вважає, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.
На переконання слідчого судді, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити дане.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами є - тримання під вартою.
Згідно частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, та національного законодавства України, а також враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан, обставини вчинення ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 109 КК України, який відноситься до категорії нетяжких тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та вимог частини 6 статі 176 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини ймовірного вчинення ОСОБА_5 під час дії воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, а саме проти основ національної безпеки України, юезпосередньо дослідивши додані до клопотання документи і досліджені в судовому засіданні, тому вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
З приводу доводів викладених в скарзі захисника на незаконне затримання в порядку статті 206 КПК УКраїни слідчий судя зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 206 КПК України передбачено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно частини 6 статті 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Таким чином, з огляду на обставини викладені в заяві захисника-адвоката ОСОБА_4 та відповідно до пояснень підозрюваного ОСОБА_5 щодо заподіяння тілесних ушкоджень підозрюваному, тому слідчий суддя вважає необхідним вжити заходів передбачених статтею 206 КПК України щодо захисту прав людини.
Приписами статті 207 КПК України передбачено, що ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482-2 цього Кодексу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України. Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
З протоколу затримання особи ОСОБА_5 від 02 березня 2025 року вбачається, що 02 березня 2025 року о 21 годині 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул.. Садова, буд. 200 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 109 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 109 КК України, вбачається що воно було складено 03 березня 2025 року, при цьому до повідомлення про підозру міститься примітка, що фіксування вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 та роз'яснення його прав, як підозрюваного здійснювалося під відео фіксацію, у зв'язку із небажанням підозрюваного отримувати вказані документи о 20 год. 14 хв. 03 березня 2025 року.
Під час судового розгляду не було встановлено незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з огляду на докази надані стороною захисту і з огляду на пояснення прокурора ОСОБА_3 надані в судовому засіданні на запитання слідчого судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 196, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 12 год. 00 хв. 30 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з часу фактичного затримання, тобто 12 год. 00 хв. 02 березня 2025 року.
Зобов'язати орган досудового розслідування повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття його під варту.
В задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_4 , поданої в порядку статті 206 КПК України про незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
В порядку статті 206 КПК України зобов'язати прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення можливих отриманих тілесних ушкоджень під час затримання 02 березня 2025 року.
В порядку статті 206 КПК України направити копію ухвали до Територіального управління ДБР в місті Києві, разом диском звукозапису судового засідання, для проведення перевірки фактів щодо обставин заподіяння можливих отриманих тілесних ушкоджень під час затримання 02 березня 2025 року близько 12 години працівниками правоохоронних органів громадянина ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1