Справа № 953/12111/24
Провадження № 2-а/953/33/25
03 березня 2025 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Кріулін Костянтин Вікторович,
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №20632 від 20 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення.
На обгрунтування позовної заяви представник позивача Кріулін К.В. зазначив таке. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №20632 від 20 грудня 2024 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що йому нібито було направлено повістку № 358036 від 04.10.2024 року з метою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2024 року об 11.00 для уточнення даних, а він не з'явився за цією повісткою.
ОСОБА_1 не погоджується із зазначеною постановою № 20632 від 20 грудня 2024 року, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в
зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків особи, що проводила розгляд адміністративної справи фактичним обставинам, порушенням норм матеріального та процесуального права.
З 17.09.1997 року і по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ВОД АВ №197268 від 23.04.2013 року позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (наразі ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
На виконання вимог прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024 року (далі - Закон №3633-ІХ) 10.07.2024 року позивач уточнив свої персональні дані у ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підтвердження чого 10.07.2024 року у ВОД йому було вклеєно штрих-код і зроблено відповідний запис. В розшуку не перебував.
Проте при черговій перевірці документів співробітниками Національної поліції України йому було повідомлено, що він перебуває у так званому «розшуку» за зверненням ТЦК. Співробітники Національної поліції України доказів цього позивачу не надали, а лише запропонували звернутися до ТЦК, де він перебуває на обліку.
Так, 20.12.2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою з'ясування підстави перебування в так званому «розшуку» за зверненням ТЦК. На запитання позивача співробітниками ТЦК було повідомлено, що йому нібито було направлено повістку №358036 від 04.10.2024 року з метою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2024 року об 11.00 для уточнення даних, а він не з'явився за цією повісткою. На що позивач відповів, що повістки не отримував, а також те, що регулярно відвідує поштове відділення за адресою проживання, а саме відділення НОМЕР_1 , і ніякої
кореспонденції на його адресу від ТЦК не надходило.
Після цього щодо позивача було винесено постанову №20632 від 20 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності. Того ж дня позивач відвідав поштове відділення УКРПОШТА №61024, де йому повідомили, що у жовтні 2024 року на його адресу ніякої кореспонденції від ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходило.
Представник позивача стверджує, що наразі ОСОБА_1 замовлено відповідну довідку з поштового відділення, яка буде надана суду пізніше. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконним з огляду на порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а постанова є протиправною та такою, яка не грунтується на належних та допустимих доказах.
Представник позивача зазначає, що в рамках даної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності протокол про вчинення адміністративного правопорушення, складення якого є обов'язковим, не складався в порушення вимог законодавства. Повістка про розгляд його справи завчасно позивачу не була вручена, справа була фактично розглянута без присутності позивача в той же день 20 грудня 2024 року без роз'яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, що позбавило його права дати пояснення, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Позивачу видали вже готову постанову, підписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 . В вищезазначеній постанові як обставина, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, вказане щире каяття. Проте перелік обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначений в ст. 34 КУпАП, є вичерпним і в ньому немає такої підстави як «щире каяття». Однією з обставин, яка пом'якшує покарання, є «щире розкаяння винного». Разом із тим, позивач себе винним не визнавав і був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з огляду на обставини, викладені вище.
В постанові вказано, що за інкриміновані позивачу діяння передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду. Так в постанові зазначено, що позивач нібито порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. В описовій частині постанови вказано, що позивачу нібито було направлено повістку №358036 від 04.10.2024 року з метою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2024 року об 11.00 для уточнення даних, а він не з'явився за цією повісткою. Представник позивача стверджує, що такого обов'язку як з'являтися за викликом до ТЦК та СП для уточнення даних не передбачено жодною нормою права, на які посилається ІНФОРМАЦІЯ_8 в постанові №20632 від 20 грудня 2024 року. До того ж військово-облікові дані
позивачем були оновлені вчасно про що вказано вище. Посадовими особами ТЦК та СП при розгляді справи не було надано доказів, які свідчили б про обґрунтовані підстави вважати, що військово-облікові дані позивача змінилися. Ані лист (конверт), яким було направлено повістку, ані саму повістку на прохання позивача не було надано для ознайомлення, що є порушенням порядку розгляду адміністративної справи, встановленого ст. 279 КУпАП.
Отже, представник позивача зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.3 ст. 210-1 КУпАП з посиланням на абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, не доведений належними та допустимими доказами.
При розгляді справи про адміністративне порушення не були належним чином встановлені об'єкт та об'єктивна сторона правопорушення, насамперед не встановлено яку саме норму якого нормативно-правового акту було порушено позивачем та в який спосіб це було вчинено. Також невірно встановлені інші обставини, які мають значення для вирішення справи, в тому числі пом'якшуючі відповідальність. При провадженні по справі про адміністративне правопорушення порушено вимоги ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на професійну правничу допомогу.
Аргументи учасників справи.
Відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відзвивів на позовну заяву позивача чи інших процесуальних документів до суду не надали.
Рух справи
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 02 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 31 січня 2025 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_2 №20632 від 20 грудня 2024 року, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 76849449, відкритого 21 січня 2025 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сегодою Максимом Олеговичем.
Участь у справі сторін та інших учасників.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином у встановленому законом порядку повідомлені. В матеріалах справи міститься заява, в якій представник позивача просив суд розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника, ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі про день, час та місце розгляду справи були належним чином у встановленому законом порядку повідомлені, представники відповідачів в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до військово-облікового документа (військового квитка) серії НОМЕР_2 від 24.04.2013 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (наразі ІНФОРМАЦІЯ_8 ), 10.07.2024 позивач уточнив свої персональні дані у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
20 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 винесено оскаржувану постанову №20632 від 20.12.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої слідує, що громадянину України ОСОБА_1 04.10.2024 року було направлено повістку № 358036 для уточнення даних з вимогою з'явитися об 11:00 18.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2024 року не з'явився, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом 30.12.2024 року протягом строку, передбаченого для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідачами оскаржувана постанова була звернена до примусового виконання, державним виконавцем Київського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 20632 від 20.12.2024 року та стягнення подвійного розміру штрафу - 34 000 гривень та виконавчого збору у розмірі 3400 гривень.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України про мобілізаційну підготовку і мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) встановлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Разом із тим, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні указом президента України №64/2022, який був затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022 на всій території держави було введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, останній раз указом президента України № 26/2025 від 14.01.2025, який затверджений Законом України 4220-IX від 15.01.2025 строком на 90 діб до 9 травня 2025 року.
Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП - є бланкетною, визначає безпосередньо саме адміністративне правопорушення, для повного визначення ознак та складу цього правопорушення слід звернутися до інших норм права, які містяться в законних та підзаконних нормативно-правових актах, які передбачають конкретні обов'язки військовозобов'язаних.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», але при цьому оскаржувана постанова містить лише виклад обставин щодо порушення позивачем обов'язку з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, яка має бути доведена відповідними доказами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 (п. 47 постанови) зазначила, що визначений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У відповідності до ст. 90 КУпАП суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявна у справі оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 відображає своє власне бачення порушень.
Будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію України та на спростування доводів позивача щодо відсутності в його діях таких порушень, відповідачами не надано.
Суд зазначає, що відповідачами не надано доказів направлення повістки №358036 від 04.10.2024 позивачу з метою його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 18.10.2024 об 11:00 для уточнення даних. Факт направлення належним чином у встановленому законом порядку позивачу повістки відповідачами не доведений, так само як і наявність документів, що підтверджують отримання особою відповідного виклику.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що адреса зареєстрованого місця проживання позивача в оскаржуваній постанові №20632 від 20.12.2024 зазначена з помилками та російською мовою: « АДРЕСА_1 ».
Суд також враховує, що представником позивача з метою доведення відсутності складу та події адміністративного правопорушення було направлено адвокатський запит до АТ «УКРПОШТА» щодо отримання відомостей про надходження на адресу позивача повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом жовтня-грудня місяця 2024 року, на який було отримано відповідь №1.03.009.004.-4156-25 від 06.02.2025 АТ «УКРПОШТА» щодо неможливості надання запитуваної інформації.
Тож факт належного підтвердження оповіщення про виклик ОСОБА_1 не доведений відповідачами як необхідна умова наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 ..
Враховуючи вищевикладене, суд висновує про те, що відповідачами не доведено факту наявності в діях позивача складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені в ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи ту обставину, що суд висновує про скасування постанови в зв'язку з недоведеністю вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №20632 від 20.12.2024.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Щодо судових витрат
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову станом на день подання позову складав 484 гривень 48 копійок.
Позивачем сплачений судовий збір, що підтверджується платіжною квитанцією №4778-4094-7486-3793 від 30.12.2024.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд висновує про задоволення адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Задовільнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Скасувати постанову №20632 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 20.12.2024 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 484,48 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Т.В.Бобко