"26" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4559/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Степанюк А.О.
розглянувши справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Джексонвіль» (вул. Грецька, 20, м. Одеса, 65026)
про стягнення 6295771,98 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бондар А.Г.;
від відповідача: не з'явився.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Джексонвіль», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 6295771,98 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 3508968,96 грн; пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів в сумі 180661,70 грн; неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 2606141,32 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 25.05.2017 № 64/3 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що на належить до комунальної власності, а також порушення строків повернення орендованого майна після розірвання договору.
22.11.2024 відповідачем було подано суду письмові пояснені, які прийняті судом як відзив на позовну заяву (а.с. 99-109, т.1). Так, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з таких підстав: відповідач наполягає на тому, що спірні нежитлові приміщення з 22.01.2020 перебувають у користуванні суборендаря - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса»; у спірних відносинах мають місце форс-мажорні обставини, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та обмеженням електропостачання через обстріли агресором; позивачем при нарахуванні орендної плати не було враховано рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII, яким передбачено право орендарів на отримання знижки у розмірі 50% при нарахуванні орендної плати за використання комунального майна.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху із встановленням п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4559/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 29 листопада 2024 року об 11:00.
29.11.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 17 грудня 2024 року о 10:45.
17.12.2024 суд протокольною ухвалою попередньо продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17 січня 2025 року о 12:10.
Судове засідання 17.01.2025 о 12:10 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 17.01.2025 судом було призначено судове засіданні у справі на 04 лютого 2025 року о 10:30.
04.02.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 18 лютого 2025 року о 12:40, а 18.02.2025 - до 25 лютого 2025 року о 15:00.
У судовому засіданні 25.02.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про проголошення вступної та резолютивної частини рішення 26.02.2025 о 12:00.
26.02.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частині рішення.
Обставини справи
Відповідно до наявних у справі свідоцтва про право власності від 10.12.2009 (а.с. 20, т.1) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.03.2010 (а.с. 19, т.1) територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення, загальною площею 754,3 кв.м., за адресою: вул. Грецька, 20, м. Одеса.
Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII (а.с. 25-26, т.1), Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю. Відповідно до п. 2.2. Положення Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший орган Одеської міської ради. Згідно з п. 2.4. Положення Департамент наділено, зокрема, правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.
25.05.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Джексонвіль» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 64/3 (а.с. 8-11, т.1), за умовами якого орендар передає, а орендодавець приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20. Відповідно до п. 1.3. договору строк його дії визначений з 25.05.2017 по 25.04.2020. У додатку до договору (а.с. 12, т.1) сторони погодили розрахунок орендної плати за договором, згідно з яким базовий розмір орендної плати, станом на 01.05.2017, без ПДВ становить 116204,40 грн.
За актом приймання-передачі від 22.06.2017 позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування об'єкт оренди за договором (а.с. 29, т.1).
Далі, 08.11.2019 між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 64/3 (а.с. 13-16, т.1), за яким позивач передав у користування відповідача вищевказаний об'єкт оренди у строк до 31 грудня 2050 року (п. 1.3.) та, зокрема, на наступних умовах.
Відповідно до п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси».
Згідно з п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 113655,31 грн (станом на 01.10.2019) без урахування податку на додану вартість та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
За умовами п. 3.4. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежитлові приміщення згідно з п. 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Відповідно до п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Згідно з п. 4.8. договору орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.
За змістом п. 4.10. договору у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.
Пунктом 5.2. договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.
Додатком до договору (а.с. 17, т.1) є розрахунок орендної плати, згідно з яким базовий розмір орендної плати, станом на 01.10.2019, без ПДВ становить 113655,31 грн.
Право оренди відповідача на вищевказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2019 (а.с. 18, т.1).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів у визначені договором строки, позивачем на вирішення суду був переданий спір про стягнення з відповідача заборгованості, розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаних приміщень. Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 у справі № 916/3594/22 (а.с. 22-24, т.1), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (а.с. 30-39, т.1), позов Департаменту було задоволено повністю, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року, розірвано укладений між сторонами вищевказаний договір оренди, а також виселено відповідача із займаних приміщень. При цьому, при вирішення спору у справі № 916/3594/22 за участі сторін цієї справи судом апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо заперечень відповідача, були зроблені, зокрема, такі висновки за встановлених обставин: відповідач не надав доказів дотримання порядку застосування знижки зі сплати орендної плати, а саме подання орендарем звернення та прийняття на підставі такого звернення наказу орендодавця, а тому, враховуючи не дотримання даного порядку, у відповідача відсутнє право на отримання знижки зі сплати орендної плати на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану»; зі змісту матеріалів не вбачається, які обставини дають змогу дійти до висновку про об'єктивну неможливість відповідачем використовувати передане в оренду майно (зокрема, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, внаслідок військової агресії РФ проти України); посилання відповідача на те, що він не міг виконати свої зобов'язання перед позивачем у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань суборендарем, також не прийняті колегією суддів до уваги, адже відповідно до п. 2.4. договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Під час розгляду цієї справи сторонами також не подавались суду докази щодо звернення відповідача та прийняття позивачем на підставі такого звернення наказу на отримання знижки зі сплати орендної плати на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами в добровільному порядку акт про повернення об'єкта оренду, у зв'язку з розірванням договору у судовому порядку.
Між цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 84, т.1), позивач передав виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 у справі № 916/3594/22 про виселення відповідача з орендованих приміщеньв примусовому порядку до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За невиконання відповідачем цього виконавчого документа без поважних причин державним виконавцем 23.10.2024 була винесена постанова про накладення штрафу на відповідача (а.с. 81, т.1).
Далі, 03.11.2023 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при здійсненні заходів щодо примусового виселення відповідача з орендованих приміщень був складений відповідний акт державного виконавця (а.с. 60, т. 1). Згідно з цим актом, виходом за адресою місцезнаходження орендованого приміщення відповідача не було виявлено та встановлено, що приміщення зайняті іншою особою - суборендарем ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса», представник якого відмовився звільняти приміщення, з посиланням на те, що договір суборенди не припинив свою дію.
12.11.2024 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у справі № 916/3594/22 щодо виселення відповідача з орендованого приміщення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 96, т. 1). Вказана постанова мотивована встановленою у акті державного виконавця від 03.11.2023 обставиною фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виявленням відповідача за адресою об'єкта оренди та використання приміщень суборендарем - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса».
Під час розгляду справи сторони пояснили, що між відповідачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» 22.01.2020 був укладений договір суборенди спірного приміщення, на укладення якого позивачем був наданий дозвіл, проте, як повідомив позивач, цей дозвіл втратив силу на підставі п. 4.8. договору, у зв'язку з тим, що у п'ятиденний термін позивачу не було пред'явлено копії договору суборенди. Відповідач, у свою чергу наголошував, що приміщення з 22.01.2020 перебуває у користуванні ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса», відповідач його звільнив на виконання рішення суду і не має повноважень звільнити це приміщення від суборендаря.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні копії дозволу позивача на укладення договору суборенди та сам договір суборенди.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення зі сплати орендних платежів за договором, позивачем в межах цієї справи нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за період з листопада 2022 року по березень 2024 року включно в сумі 3508969,96 грн, пеню в сумі 180661,70 грн, яка розрахована на суму боргу по зобов'язанням періоду жовтень 2023 року - березень 2024 року в межах загального розрахунку пені з 16.10.2023 по 15.09.2024. Також, у зв'язку з простроченням повернення об'єкту оренди, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з квітня по вересень 2024 року включно на загальну суму 2606141,32 грн (а.с. 21, т.1).
Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендних платежів у спірному періоді.
Відповідачем контррозрахунку суду не подано, при цьому відповідач наполягав на тому, що приміщення у спірному періоді не використовувалось відповідачем. До матеріалів справи відповідачем долучено довідку ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» (а.с. 106-107, т.1), в якій наголошено про здійснення телерадіокомпанією, яка перебуває у складному фінансовому становищі, підтримки населення під час війни, а також щодо мобілізації працівників компанії до лав Збройних Сил України.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу; є суб'єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв'язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв'язку з введенням воєнного стану (п.1). Згідно з п. 2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII “Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» вищевказане рішення від 29.06.2022 № 969-VIII доповнено пунктом 3 наступного змісту: “ 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.».
Відповідно до п. 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 (далі - Порядок) (в редакції з 16.09.2022) якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в сумі 3508968,96 грн, пені в сумі 180661,70 грн та неустойки в сумі 2606141,32 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов'язку з повернення об'єкту з оренди після припинення договору.
Під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 25.05.2017 № 64/3, невід'ємною частиною якого є договір про внесення змін від 08.11.2019, який був розірваний з 01.04.2024 на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 у справі № 916/3594/22, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024.
Отже, оскільки укладений між сторонами договір є припиненим з 01.04.2024, а матеріали справи не місять доказів внесення відповідачем орендних платежів на користь позивача за період, що не охоплює період у справі № 916/3594/22, а саме з 01.11.2022 по 31.03.2024, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаний період в сумі 3508968,96 грн є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем. Також, у зв'язку з цим, суд вважає правомірною позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 180661,70 грн.
Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2606141,32 грн, суд виходить з такого.
Так, невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (аналогічна позиція була викладена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19).
Як було встановлено судом, у спірних правовідносинах між сторонами не складався акт про повернення об'єкту оренду, між цим відповідні заходи зі звільнення об'єкту оренди вчинялись в межах примусового виконання судового рішення у справі № 916/3594/22. Так, державним виконавцем на підставі заяви позивача були проведені заходи з примусового виселення відповідача з орендованих приміщень. Під час вчинення таких заходів державним виконавцем 03.11.2023 було встановлено, що відповідач не займає (звільнив) об'єкт оренди, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження з примусового виселення відповідача з орендованих приміщень на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 12.11.2024. Дана постанова державного виконавця за повідомленням позивача чинна та позивачем не оскаржена.
За цих обставин, суд виснує, що наявні у справі докази не свідчать про те, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення щодо невчасного повернення майна з оренди та що саме безпосередньо відповідач ухилився від повернення об'єкту оренди, а тому підстави для стягнення з відповідача після 01.04.2024 суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відсутні. При цьому в матеріалах справи відсутні докази продовження відповідачем договірних відносин з ТОВ «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» після 01.04.2024.
Щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, суд наголошує, що оцінка доводів відповідача щодо наявності у спірних відносинах форс-мажорних обстави, підстав для застосування знижки за використання комунального майна та щодо використання приміщень суборендарем детально надавалась апеляційним судом під час вирішення спору у справі № 916/3594/22 за участі сторін цієї справи, при цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у спірному періоді мали місце інші обставини.
Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі “Серявін та інші проти України», які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Джексонвіль» слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 3508968,96 грн та пеню в сумі 180661,70 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 55344,46 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Джексонвіль» (вул. Грецька, 20, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40563479) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) борг в сумі 3508968 грн 96 коп, пеню в сумі 180661 грн 70 коп та судовий збір в сумі 55344 грн 46 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07 березня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля