79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.03.2025 Справа № 914/82/25
за позовом: Фермерського господарства “ЛІМ», с. Товмач Львівської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група ЗЕРНАРІ», м. Ковель Волинської області,
про стягнення 72'905,05 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Фермерського господарства “ЛІМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група ЗЕРНАРІ» про стягнення 72'905,05 грн заборгованості за договором поставки №08/08-СБ від 08.08.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.01.2025 року справу № 914/82/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана електронним судом до електронного кабінету сторін та отримана відповідачем 14.01.2025 об 15:10, докази про що знаходяться у матеріалах справи.
14.02.2025 та 06.03.2024 позивач подав клопотання, у якому повідомив суд, що відповідач заборгованість не оплатив і вона не змінилася, а тому позивач підтримує позовні вимоги.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 17?846,84 грн пені, 5?977,88 грн. інфляційних втрат та 1?851,62 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
08 серпня 2023 року Фермерським господарством «ЛІМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА ЗЕРНАРІ» (покупець) укладено договір поставки №08/08-СБ з додатком, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язувався поставити (передати) у власність покупця зернові культури (товар), вказаний в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору. Місце поставки товару визначається: відповідно до специфікації на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у специфікаціях (п.1.3, 2.2 та 3.1 договору).
За умовами п.3.4 та 3.5 договору перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній. Приймання товару по кількості та якості здійснюється в момент передачі товару (п.4.2 договору).
Ціна товару та порядок розрахунків погоджені сторонами у розділі 5 договору. Так, у пунктах 5.1 та 5.4 унормовано, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору. Оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 % вартості товару; 14 % - після надання оригінальних документів по загрузці та реєстрації податку на додану вартість, протягом двох банківських днів, якщо інше не обумовлене в специфікації до договору.
Сторони погодили відповідальність у розділі 7 договору. Так, відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.9.1 договору).
08.09.2023 сторонами підписано специфікацію та погоджено ціну договору у розмірі 2?800?000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14%. Відповідно до п.3 специфікації поставка здійснюється на умовах самовивозу транспортом покупця зі складу продавця за адресою: Львівська область, с. Товмач, вул. Шашкевича, 1а.
На виконання умов укладеного договору у період 14-23.08.2023 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1'931'999,71 грн, з ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних №317 від 14.08.2023 на суму 257'599,96 грн, №324 від 16.08.2023 на суму 128'799,98 грн., № 325 від 16.08.2023 на суму 257'599,96 грн, № 329 від 17.08.2023 на суму 128'799,98 грн, № 332 від 18.08.2023 на суму 515'199,93 грн, № 338 від 22.08.2023 на суму 386'399,94 грн та №339 від 23.08.2023 на суму 257'599,96 грн. які підписані сторонами без зауважень. На підтвердження заявлених вимог позивачем також надано до суду відповідні товарно-транспортні накладні. Позивач стверджує, що ним поставлено продукцію належної якості, а також проведено реєстрацію усіх податкових накладних. Однак, в порушення вимог договору, покупцем проведено частково оплату за поставлений товар, а саме: 14.08.2023 було сплачено 225'965,00 грн, 16.08.2023 - 113'000,00 грн, 16.08.2023 - 201'403,00 грн, 17.08.2023 - 363'508,00 грн, 17.08.2023 - 225'965,00 грн, 21.08.2023 - 225'965,00 грн, 22.08.2023 - 113'000,00 грн, 23.08.2023 - 225'965,00 грн, 11.10.2023 - 50'000,00 грн, 15.12.2023 - 90'000,00 грн та 12.01.2024 - 50'000,00 грн. Сума заборгованості становить 47?228,71 грн.
17.12.2024 позивач скеровував на адресу відповідача претензію про повернення боргу, яка залишена без відповіді та задоволення.
Позивач відзначив, що претензій щодо якості товару відповідач не заявляв, проте вартість поставленого товару оплатив частково та з порушенням термінів для оплати, що були погоджені сторонами, про що свідчить копія банківської виписки, долученої до матеріалів справи. Заборгованість становить 47?228,71 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 17?846,84 грн пені, 5?977,88 грн. інфляційних втрат та 1?851,62 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Доказів сплати суми боргу станом на момент вирішення спору суду не надано.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки №08/08-СБ від 08.08.2023. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей поставив товар, який відповідач оплачував частково та з порушенням обумовлених строків, тому у товариства перед позивачем існує основна заборгованість у розмірі 47'228,71 грн. З огляду на долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, що не спростовано відповідачем.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Поряд з цим, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, передбачене положеннями ст. 625 ЦК України є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги про оплату товару. Тобто, наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням положень ст.ст.13, 14 та ч.2 ст.237 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 5?977,88 грн. інфляційних втрат та 1?851,62 грн. 3% річних.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 17?846,84 грн.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, із врахуванням наведених норм, п.6 специфікації, здійснених оплат та враховуючи те, що початок перебігу строку порушення зобов'язання розпочався наступного дня після реєстрації останньої податкової накладної, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 8?207,87 грн пені.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 47'228,71 грн заборгованості за договором. 8?207,87 грн пені, 5?977,88 грн. інфляційних втрат та 1?851,62 грн. 3% річних.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 26 від 08.01.2025 на суму 3?028,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України). Тому суд вбачає за можливе застосувати ч.9 ст.129 ГПК України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 3'028,00 грн покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група ЗЕРНАРІ» (45008, Волинська область, м. Ковель. Вул. Брестська, 111м; ідентифікаційний код 43432677) на користь Фермерського господарства “ЛІМ» (80406, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Товмач, вул. Шашкевича, 1а; ідентифікаційний код 24594429) 47'228,71 грн основного боргу, 8?207,87 грн пені, 5?977,88 грн. інфляційних втрат, 1?851,62 грн. 3% річних та 3028,00 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.