вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1306/22
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинна ковбаска", м. Львів
до Приватного підприємства "Хотей 2019", Київська обл., м. Бровари
про стягнення 6 454 246 грн. 95 коп.
За зустрічним позовом Приватного підприємства "Хотей 2019", Київська обл., м. Бровари
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинна ковбаска", м. Львів
про стягнення 419 197 грн. 87 коп. попередньої оплати по договору поставки № 1104 від 01.12.2021р.
Представники сторін:
позивача (за первісним позовом) - Гаврилюк В.О.;
відповідача (за первісним позовом) - Поліщук О.В., Гордійчук О.А.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Родинна ковбаска" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Хотей 2019" про стягнення 6 454 246 грн. 95 коп., які складають: 4 768 014 грн. 80 коп. основного боргу, 839 291 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 767 397 грн. 28 коп. пені, 79 543 грн. 45 коп. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав грошові зобовязання по договору поставки № 1104 від 01.12.2021 р.
На виконання вимог суду Відповідачем 05.09.2022 року поданий відзив на позов в якому просить суд відмовити у позові у повному обсязі, оскільки ним було повністю виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 5 472 802 грн. 13 коп.
Загальна сума грошових коштів, перерахованих Відповідачем на банківський рахунок Позивача, згідно наданих ним до суду платіжних доручень складає 5 892 000 грн. 00 коп., що на 419 197 грн. 87 коп. більше вартості фактично поставленого товару. Дана ситуація склалась у зв'язку з допущенням помилки бухгалтерією ПП «Хотей 2019» в бухгалтерських розрахунках, що призвело до помилкового перерахування грошових коштів у сумі 419 197 грн. 87 коп.
Також Відповідачем заявлено про те, що Позивачем до позовної заяви додані документи, які мають ознаки підробок: виготовлення кліше круглої печатки підприємства візуально схожої на оригінальну та виготовлення підписів уповноваженої особи - директора ПП «Хотей 2019» способом наведення підпису з вже існуючого підпису.
Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що видаткові накладні, акти розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-траспортні накладні директор ПП «Хотей 2019» не підписував та відбиток кліше круглої печатки на цих документах не є оригінальним, а тому Відповідачем заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи.
Разом з цим, Відповідачем подана зустрічна позовна заява про стягнення 419 197 грн. 87 коп. переплати за поставлений товар по договору поставки № 1104 від 01.12.2021 р.
Зустрічні позовні вимоги обгрнтовані тим, що дана сума була перерахована позивачу в якості авансу за поставлений товар, поставки якого не відбулось.
14.10.2022 р. Позивачем по первісному позову подано відповідь на відзив, в якому він заперечує факт підробки документів та зазначає, що подані документи є достовірними, а операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
18.10.2022 р. представником Відповідача по первісному позову подані заперечення на відповідь на відзив, в якому звертає увагу на те, що згідно висновку експерта № 38 від 26.08.2022 р., який було долучено до матеріалів справи при проведенні почеркознавчого дослідження встановлено, що надана на дослідження завірена копія видаткової накладеної № ЦБ-66223 від 20.12.2021 р. (оригінал якої знаходиться у позивача по первісному позову) містить рукописні записи та підписи.
Таким чином, Відповідач по первісному позову вважає, що підписи директора ПП «Хотей 2019» на товаросупровідних документах, якими ТОВ «Родинна ковбаска» обґрунтовує свої позовні вимоги та копії яких Позивачем надано до суду, виготовлені способом наведення підпису з вже існуючого підпису, але аж ніяк не з використанням факсиміле.
Також, на підтвердження факту підробки товаросупровідних документів, копії яких подані позивачем разом з позовною заявою, ПП «Хотей 2019» було надано суду письмові пояснення свідка - директора ПП «Хотей 2019» ОСОБА_1 , згідно яких вбачається, що він особисто не підписував вказані документи та підписи на вказаних документах йому не належать.
Відповідач по первісному позову зазначає про те, що додані до позовної заяви документи на підтвердження фату поставки товару містять ознаки підробок, з яких вбачається, що підписи на цих документах виконані нібито директором ПП «Хотей 2019» та завірені відбитком кліше круглої печатки, візуально схожої на оригінал печатки ПП «Хотей 2019».
ПП «Хотей 2019» наголошує на тому, що додані до первісної позовної заяви документи ним не підписувались.
Ухвалою суду від 19.10.2022 р. зупинено провадження у справі та призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відтиски печатки від імені ПП «Хотей 2019» у досліджуваних документах: видаткових накладних № ЦБ-65900 від 14.12.2021, № ЦБ-65970 від 16.12.2021, № ЦБ-66223 від 20.12.2021, № ЦБ- 68240 від 22.12.2021, № ЦБ-68807 від 24.12.2021,№ 6486 від 27.12.2021, № ЦБ-75016 від 28.12.2021, № ЦБ-9 від 04.01.2022, № Е[Б-3407 від 11.01.2022, № 2360 від 13.01.2022, № 3447 від 18.01.2022, № ЦБ-8614 від 20.01.2022, № ЦБ-8722 від 25.11.2022; актах розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних № 2926 від 14.12.2021, № 4542 від 20.12.2021, № 5123 від 22.12.2021, № 5781 від 24.12.2021, № 6486 від 27.12.2021, № 6778 від 28.12.2021, № 661 від 04.01.2022, № 1795 від 11.01.2022, № 2360 від 13.01.2022, № 3447 від 18.01.2022, № 3792 від 20.01.2022, № 5023 від 25.01.2022; товарно-транспортних накладних № ЦБ-859 від 14.12.2021, № ЦБ- 863 від 16.12.2021, № ЦБ-867 від 20.12.2021, № ЦБ-875 від 22.12.2021, № Е[Б- 881 від 24.12.2021, № АП-33 від 27.12.2021, № ЦБ-888 від 28.12.2021, № ЦБ-8 від 04.01.2022, № АП-20 від 13.01.2022, № АП-26 від 18.01.2022, № ЦБ-19 від 20.01.2022 нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією печаткою ПП «Хотей 2019», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року поновлено провадження у справі, справа призначена до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 09.06.2023 р. зупинено провадження у справі та призначено повторну судову почеркозначу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 07.12.2023 року поновлено провадження у справі, у зв'язку з надходженням до суду матеріалів справи без висновка експерта, справа призначена до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 10.01.2024 р. зупинено провадження у справі та призначено судову почеркозначу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року поновлено провадження у справі, у зв'язку з надходженням до суду матеріалів справи без висновка експерта, справа призначена до розгляду у підготовчому засіданні.
24.06.2024 р. представником Позивача по первісному позову подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача 4 768 014 грн. 80 коп. основного боргу, 1 511 916 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 4 465 802 грн. 77 коп. пені, 341 556 грн. 19 коп. 3 % річних.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
04.07.2024 р. представником Відповідача по первісному позову подані заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких він вважає нарахування збільшених штрафних санкцій безпідставними, оскільки Відповідачем по первісному позову повністю погашена заборгованість за поставлений товар.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заявлені ТОВ «Родинна ковбаска» позовні вимоги та давали законні підстави Позивачу нараховувати штрафні санкції на суму боргу за рахунок чого збільшувати позовні вимоги.
18.07.2024 р. представником Відповідача по первісному позову подані додаткові письмові пояснення, в яких він звертає увагу суду на те, що згідно висновку експерта віддтистки печатки від імені ПП «Хотей 2019» у документах, наданих ТОВ «Родинна ковбаска» нанесені однією і тіє ж печаткою, але не тією печаткою ПП «Хотей 2019», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.
Із наданих оригіналів документів для проведення почеркознавчої експертизи вбачається, що вони містять підписи візуально схожі на підпис директора ПП «Хотей 2019» Андрушко О.І., які нанесені за допомогою рельєфного кліше «факсиміле».
Частиною 3 ст. 207 ЦК України передбачено, що у договірних відносинах використання факсимільного підпису допускається лише за письмовою згодою сторін, в той час, як умовами договору поставки не передбачена можливість сторін підписувати первинні документи щодо поставки партій товару за допомогою використання факсимільних підписів уповноважених осіб на їх приймання.
19.08.2024 р. представником Позивача по первісному позову подані додаткові письмові пояснення, в яких посилається на те, що подані ним докази в їх сукупності свідчать про те, що факти поставок товару відбулись незалежно від розбіжностей в документах, а тому у покупця виник обов'язок оплатити даний товар в повному обсязі.
Представник Відповідача по первісному позову не погоджується із даними твердженнями, оскільки у договорі поставки № 1104/ від 01.12.2021 р. сторони чітко погодили місце поставки товару (склад покупця за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 58), а також умови та порядок внесення змін до цього договору, в тому числі і щодо зміни адреси місця поставки, про що зазначив в письмових запереченнях на додаткові пояснення, подані до суду 02.09.2024 р.
Ухвалою суду від 13.09.2024 р. закрито підготовче провадження у справі, справа призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні оголошувалась перева з 30.10.2024 р. по 27.11.2024 р., з 27.11.2024 р. по 10.01.2025 р., з 10.01.2025 р. по 24.01.2025 р.
В судовому засіданні представник Позивача по первісному позову просив суд первісний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник Відповідача (позивача по зустрічному позову) просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родинна ковбаска» та Приватним підприємством «Хотей 2019» був укладений договір поставки № 1104, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору поставляти та передавати у власність Покупцеві товар (партії товару) в кількості і в строки згідно з умовами цього договору та додатків до нього, які є невід?ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати за товар (партії товару) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, найменування, одиниця виміру, штрих-код товару, що відповідає стандартам (EAN), ціна за одиницю товару та загальна ціна товару вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно пункту 2.1 договору поставки № 1104 від 01.12.2021 р., поставка товару на склади Покупця здійснюється на умовах DDP (Офіційні правила Міжнародної торговельної палати Інкотермс 2010р.), транспортом Постачальника за рахунок Постачальника, у строк, який не перевищує 5 (п?ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару Покупцем, якщо інше не вказано у замовленні Покупця. Постачальник зобов'язаний поставити товар до наступних місць поставки: - склад Покупця, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58. Відповідно пункту 3.3 договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року передбачено, якщо сторонами письмово не узгоджено інше місце поставки, то товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до вимог чинного законодавства України, за місцем поставки.
Водночас, положеннями пунктів 11.2 та 11.5 договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року закріплено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це іншій стороні за договором. Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із ним несприятливих наслідків.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 11, статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено, загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 ЦК України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 1 та ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).
Згідно частини 1 та 2 статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
До істотних умов договору поставки, окрім предмету договору, строку та ціни, також належить умова про місце поставки товару.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, сторони належним чином дійшли згоди щодо істотних умов договору, з огляду на що договір поставки № 1104 від 01.12.2021 року укладений сторонами належним чином.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому відповідно до частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем за первісним позовом заявлено позовні вимоги до Відповідача про стягнення заборгованості в загальному розмірі 6 454 246 грн 95 коп. В обґрунтування позовних вимог Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов договору поставки №1104 від 01.12.2021 року, в період з 14.12.2021 року по 25.01.2022 року відбулись поставки партій товару загальною вартістю 11 648 154,80 грн, що підтверджується наступними документами, а саме: видатковими накладними (№ ЦБ-65900 від 14.12.2021 року, № ЦБ-65970 від 16.12.2021 року, № ЦБ-66223 від 20.12.2021 року, № ЦБ-68240 від 22.12.2021 року, № ЦБ-68807 від 24.12.2021 року, № 6486 від 27.12.2021 року, № ЦБ-75016 від 28.12.2021 року, № ЦБ-9 від 04.01.2022 року, № ЦБ-3407 від 11.01.2022 року, № 2360 від 13.01.2022 року, № 3447 від 18.01.2022 року, № ЦБ-8614 від 20.01.2022 року та № ЦБ-8722 від 25.01.2022 року), актами розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних (№ 2926 від 14.12.2021 року, № 4542 від 20.12.2021 року, № 5123 від 22.12.2021 року, № 5781 від 24.12.2021 року, № 6486 від 27.12.2021 року, № 6778 від 28.12.2021 року, № 661 від 04.01.2022 року, № 1795 від 11.01.2022 року, № 2360 від 13.01.2022 року, № 3447 від 18.01.2022 року, № 3792 від 20.01.2022 року та № 5023 від 25.01.2022 року) та товарно-транспортними накладними (№ ЦБ-859 від 14.12.2021 року, № ЦБ-863 від 16.12.2021 року, № ЦБ-867 від 20.12.2021 року, № ЦБ-875 від 22.12.2021 року, № ЦБ-881 від 24.12.2021 року, № АП-33 від 27.12.2021 року, № ЦБ-888 від 28.12.2021 року, № ЦБ-8 від 04.01.2022 року, № АП-20 від 13.01.2022 року, № АП-26 від 18.01.2022 року, № ЦБ-19 від 20.01.2022 року, № ЦБ-23 від 25.01.2022 року).
Також Позивач за первісним позовом наголошує, що впродовж лютого-березня та червня 2022 року Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар та станом на 01 серпня 2022 року загальна заборгованість становила 4 768 014,80 грн.
В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог Відповідач за первісним позовом надав суду відповідні письмові пояснення викладені в заявах по суті спору та додаткових письмових поясненнях, згідно яких за час взаємної співпраці в грудні 2021 року згідно договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року Позивачем за первісним позовом було здійснено шість поставок товару на загальну вартість 5 472 802,13 грн, згідно наступних документів: видаткових накладних № ЦБ-65900 від 14.12.2021 року на суму 958 862,40 грн, № ЦБ-65970 від 16.12.2021 року на суму 856 402,00 грн, № ЦБ-66223 від 20.12.2021 року на суму 869 591,60 грн, № ЦБ-68240 від 22.12.2021 року на суму 885 731,20 грн, № ЦБ-68807 від 24.12.2021 року на суму 1 023 357,40 грн, № АП-6486 від 27.12.2021 року на суму 888 857,50 грн та товарно-транспортних накладних: № ЦБ-859 від 14.12.2021 року, № ЦБ-863 від 16.12.2021 року, № ЦБ-867 від 20.12.2021 року, № ЦБ-875 від 22.12.2021 року, № ЦБ-881 від 24.12.2021 року та № ЦБ-895 від 27.12.2021 року, які були в повному обсязі оплачені ПП «Хотей 2019». Крім того повідомив суд, що ПП «Хотей 2019» було помилково перераховано грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Родинна ковбаска» у сумі 419 197,87 грн, а відтак виникла переплата за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року на вказану суму, за якою не відбулося постачання Товару, що є підставою для пред'явлення зустрічного позову.
На підтвердження факту оплати вищевказаних поставок партій товару Відповідачем за первісним позовом надано суду та долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, а саме: по оплатам в грудні 2021 року - платіжні доручення № 3132 від 29.12.2022 на суму 130 000,00 грн, № 3133 від 29.12.2022 на суму 140 000,00 грн, № 3134 від 29.12.2022 на суму 152 000,00 грн; по оплатам в січні 2022 року - платіжні доручення № 249.00000 від 04.01.2022 на суму 130 000,00 грн, № 250.00000 від 04.01.2022 на суму 140 000,00 грн, № 251.00000 від 04.01.2022 на суму 160 000,00 грн, № 252.00000 від 04.01.2022 на суму 170 000,00 грн, № 487.00000 від 10.01.2022 на суму 120 000,00 грн, № 488.00000 від 10.01.2022 на суму 140 000,00 грн, № 489.00000 від 10.01.2022 на суму 150 000,00 грн, № 490.00000 від 10.01.2022 на суму 160 000,00 грн, № 560.00000 від 17.01.2022 на суму 120 000,00 грн, № 561.00000 від 17.01.2022 на суму 140 000,00 грн, № 562.00000 від 17.01.2022 на суму 160 000,00 грн, № 563.00000 від 17.01.2022 на суму 180 000,00 грн, № 1580 від 24.01.2022 на суму 150 000,00 грн, № 1581 від 24.01.2022 на суму 170 000,00 грн, № 1582 від 24.01.2022 на суму 180 000,00 грн; по оплатам в лютому 2022 року - платіжні доручення № 719 від 07.02.2022 на суму 135 000,00 грн, № 720 від 07.02.2022 на суму 155 000,00 грн, № 721 від 07.02.2022 на суму 150 000,00 грн, № 722 від 07.02.2022 на суму 160 000,00 грн, № 1468 від 14.02.2022 на суму 130 000,00 грн, № 1469 від 14.02.2022 на суму 145 000,00 грн, № 1470 від 14.02.2022 на суму 155 000,00 грн, № 1471 від 14.02.2022 на суму 170 000,00 грн, № 2228 від 21.02.2022 на суму 130 000,00 грн, № 2229 від 21.02.2022 на суму 140 000,00 грн, № 2230 від 21.02.2022 на суму 150 000,00 грн, № 2231 від 21.02.2022 на суму 180 000,00 грн; по оплатам в березні 2022 року - платіжні доручення № 626 від 21.03.2022 на суму 130 000,00 грн, № 627 від 21.03.2022 на суму 145 000,00 грн, № 628 від 21.03.2022 на суму 155 000,00 грн, № 629 від 21.03.2022 на суму 170 000,00 грн; та по оплатам в червні 2022 року - платіжні доручення № 450 від 06.06.2022 на суму 140 000,00 грн, № 451 від 06.06.2022 на суму 145 000,00 грн, № 452 від 06.06.2022 на суму 155 000,00 грн, № 453 від 06.06.2022 на суму 170 000,00 грн, № 454 від 06.06.2022 на суму 190 000,00 грн.
Окрім того, Відповідачем за первісним позовом були заявлені клопотання про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, які обґрунтовані наявністю ознак підробки на документах, наданих Позивачем за первісним позовом на підтвердження позовних вимог, а саме виготовлення кліше круглої печатки ПП «Хотей 2019», візуально схожої на оригінальну та виготовлення підписів уповноваженої особи - директора ПП «Хотей 2019», способом наведення підпису із вже існуючого підпису.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року призначено у справі № 911/1306/22 судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно висновку експерта від 10.04.2023 № 465/23-33/11170-11204/23-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у господарській справі № 911/1306/22 встановлено, що відтиски печатки від імені ПП «Хотей 2019» у документах наданих ТОВ «Родинна ковбаска» (видаткові накладні, акти розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних, товарно-транспортні накладні) нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією печаткою ПП «Хотей 2019», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.
Листом від 03.06.2024 № 11736/10164-4-24/32 КНДІСЕ повідомлено суд про залишення ухвали Господарського суду Київської області від 10.01.2024 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/1306/22 без виконання та повернення матеріалів справи. Водночас, підставою для повернення матеріалів справи КНДІСЕ вказано: «При попередньому вивчені наданих матеріалів встановлено, що досліджувані об'єкти, що містяться у наданих на дослідження документах, нанесені за допомогою рельєфного кліше «факсиміле» із зображенням підпису, що відповідно до п.1.1. Науково методичних рекомендацій, затверджених наказом Мін?юсту України від 08.10.1998 № 53/5, не є об'єктом почеркознавчого дослідження.
З огляду на вищевикладене, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, суд зазначає:
У своїй відповіді на відзив від 12.10.2022 року та під час судових засідань представник Позивача за первісним позовом стверджував, що під час поставки товару за адресою: м. Київ, вул. Ак. Кримського, 22 товар приймався представником ПП «Хотей 2019» із проставленням факсимільного підпису та печатки. За твердженням ТОВ «Родинна ковбаска» уповноваженою особою на місці (представником) від ПП «Хотей 2019» був Богач Павло Володимирович, який приймав товар та підписував первинні документи в м. Київ, по вул. Ак. Кримського, 22.
Відтак вбачається, що на оригіналах документів наданих Позивачем за первісним позовом до суду, на підтвердження своїх позовних вимог та факту поставки Відповідачу товару на загальну суму 11 648 154,80 грн. підписи зі сторони ПП «Хотей 2019» виконані шляхом нанесення за допомогою рельєфного кліше «факсиміле» із зображенням підпису директора Андрушко О.І.
З наявних в матеріалах справи доказів, які не спростовані Позивачем за первісним позовом вбачається, що ПП «Хотей 2019» має у користуванні складське приміщення за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58, куди поставляється замовлений у постачальників товар та вказана адреса складу погоджена сторонами, як адреса місця поставки товару, згідно укладеного договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року.
Отже, в договорі поставки № 1104 від 01.12.2021 року, сторони чітко погодили місце поставки товару - склад Покупця, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58, а також умови та порядок внесення змін до цього договору, в тому числі і щодо зміни адреси місця поставки. В матеріалах справи відсутні докази щодо зміни місця поставки за іншою адресою ніж адреса поставки: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58.
Згідно наданих Відповідачем за первісним позовом та долучених до матеріалів справи договору оренди приміщення № 09/01/20-АХО від 09.01.2020 року та повідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП від 07.10.2020 року вбачається, що ПП «Хотей 2019» має склад за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зміни місця поставки за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року на адресу: м. Київ, вул. Ак. Кримського, 22 чи визначення його як додаткового, в тому числі відсутні докази наявності у Відповідача за первісним позовом складу за відповідною адресою. До матеріалів справи не надано доказів на підтвердження погодження між сторонами зміни адреси місця поставки товару, в порядку та на умовах визначених договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року.
За таких обставин, твердження Позивача за первісним позовом щодо зміни адреси місця поставки товару з адреси: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 за договором поставки №1104 від 01.12.2021 року на місце поставки за адресою м. Київ, вул. Ак. Кримського, 22 не підтверджене Позивачем за первісним позовом жодними належними та допустимими доказами, а тому не беруться судом до уваги.
Наказом директора ПП «Хотей 2019» Андрушко О.І. № 3 від 02 серпня 2020 року затверджено створення бригади з приймання товару за договорами поставок та/або купівлі-продажу на склад підприємства у наступному складі: Воронова Ольга Іванівна - завідувач складу, Грабина Олена Анатоліївна - заступник завідувача складу, Зотова Тетяна Василівна - заступник завідувача складу. Інших осіб для можливого прийняття товару представниками ПП «Хотей 2019» від постачальників за договорами поставки - матеріали справи не містять.
Пунктом 6 вказаного наказу затверджено відбитки штампів, які використовують уповноважені особи Відповідача за первісним позовом, що входять до складу бригади з приймання товару за договорами поставок та/або купівлі-продажу, при підписанні видаткових, товаро-транспортних накладних та інших супровідних документах до вантажу безпосередньо при отриманні та відвантаженні товарно-матеріальних цінностей на складі ПП «Хотей 2019» за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58.
Також в порядку статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Відповідач за первісним позовом надав суду заяви свідків від 01.09.2022 року - директора Андрушко О.І. та завідувачки складу Воронової О.І., в яких свідки своїми показаннями підтверджують факт поставки Позивачем за первісним позовом товару за період з 14.12.2021 по 27.12.2021 року безпосередньо на склад Відповідача за первісним позовом за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 на загальну суму 5 472 802,13 грн.
Згідно заяви свідка ОСОБА_2 від 01.09.2022 року, ОСОБА_2 з 21.09.2020 року працює на посаді завідувача складу в ПП «Хотей 2019», згідно наказу про призначення № 48/7к від 18.09.2020 року. До її посадових обов'язків входить: керування роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі, їх розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшення і прискорення пошуку необхідних матеріалів, інвентарю тощо; підписання від імені та в інтересах ПП «Хотей 2019» всіх товаросупровідних документів при отриманні та відвантаженні товарно-матеріальних цінностей, безпосередньо в момент приймання товару в складському приміщенні; забезпечення зберігання складованих товарно-матеріальних цінностей, додержання режимів зберігання, ведення обліку складських операцій; забезпечення додержання правил оформлення і здавання прибутково-видаткових документів, складання встановленої звітності; контроль за наявністю і справністю протипожежних засобів, станом приміщень, обладнання та інвентарю на складі і забезпечення їх своєчасного ремонту; організація проведення вантажно-розвантажувальних робіт на складі з додержанням правил і норм охорони праці, виробничої санітарії і протипожежного захисту, зберігання і своєчасне повернення постачальникам вантажного реквізиту; приймання участі у проведенні інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; керівництво працівниками складу.
Згідно заяви свідка ОСОБА_1 від 01.09.2022 року, останній з 16.09.2019 року обіймає посаду директора ПП «Хотей 2019», згідно наказу про призначення № 1-к від 16.09.2019 року. В своїх письмових поясненнях викладених в заяві свідка ОСОБА_1 зазначає, що ПП «Хотей 2019» має головний офіс, який розташований у місті Бровари, Київської області за адресою: вул. Київська, будинок 316, а також має у користуванні складське приміщення, куди поставляється замовлений у постачальників товар, за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58. Також повідомив суд, що у зв'язку з великим товарооборотом та з метою оперативного приймання товару на склад, що постачається ПП «Хотей 2019» його постачальниками за договорами поставок та/або купівлі-продажу, ним, як директором ПП «Хотей 2019» було видано наказ № 3 від 02 серпня 2020 року, яким затверджено створення бригади з приймання товару за договорами на склад підприємства та відбитки штампів прямокутної форми, якими уповноважені особи з числа бригади з приймання товару мають право посвідчувати від імені ПП «Хотей 2019» товаросупровідні документи, а саме: видаткові, товаро-транспортні накладні та інші супровідні до вантажу документи при отриманні та відвантаженні товарно-матеріальних цінностей.
При цьому, згідно пункту 3.2 договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року, моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві. Датою поставки товару постачальником є фактична дата прийняття товару покупцем за видатковою накладною.
З огляду на вищевикладені показання свідків, викладені в заявах від 01.09.2022 року - директора Андрушко О.І. та завідувачки складу Воронової О.І., які не спростовані Позивачем за первісним позовом, суд приходить висновку, що директор ПП «Хотей 2019» особисто не приймає та не підписує товаросупровідні документи на товар, який поставляється на склад ПП «Хотей 2019», а відповідні повноваження надані уповноваженим працівникам визначеним в наказі № 3 від 02 серпня 2020 року, що узгоджується з положеннями пунктів 3.2 та 3.3. договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року.
Крім того, в своїх письмових поясненнях, викладених в заяві свідка ОСОБА_1 , останній зазначає, що підписи на документах (видаткових накладних, актах розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних), які наданні Позивачем за первісним позовом до суду разом з позовною заявою, йому не належать та він особисто їх не підписував.
Враховуючи зміст Листа від 03.06.2024 № 11736/10164-4-24/32 КНДІСЕ, яким повідомлено суд про те, що досліджувані об'єкти (підписи від імені ОСОБА_1 на оригіналах видаткових накладних, актах розбіжності/повернення продукції до видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, копії яких додані Позивачем за первісним позовом до позову, нанесені за допомогою рельєфного кліше «факсиміле» із зображенням підпису, а також твердження Позивача за первісним позовом, про те, що товар прийнятий представником ПП «Хотей 2019» із проставленням факсимільного підпису, а також твердження свідка ОСОБА_1 що підписи на документах (видаткових накладних, актах розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних), які наданні Позивачем за первісним позовом до суду разом з позовною заявою, йому не належать та він особисто їх не підписував, - суд приходить до висновку, що підписи від імені ОСОБА_1 на оригіналах видаткових накладних, актах розбіжності/повернення продукції до видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, копії яких додані Позивачем за первісним позовом до позову, виконані з використанням факсимільного відтворення підпису.
Можливість використання факсимільного підпису у договірних відносинах учасниками господарської діяльності надає частина 3 статті 207 ЦК України, відповідно до положень якої використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Тобто, з наведених положень частини 3 статті 207 ЦК України вбачається, що у договірних відносинах використання факсимільне відтворення підпису допускається лише за письмовою згодою сторін.
Водночас умовами укладеного між сторонами договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року не передбачена можливість сторін підписувати первинні документи щодо поставки партій товару за допомогою використання факсимільних підписів уповноважених осіб на їх приймання. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди (додатки) до договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року, які б надавали сторонам таке право.
З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про відсутність між ТОВ «Родинна ковбаска» та ПП «Хотей 2019» належним чином оформленої письмової згоди на використання факсимільного відтворення підпису сторін, зокрема для підписання видаткових та товарно-транспортних накладних при отриманні товару за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року. Таким чином, факсимільне відтворення підпису директора ПП «Хотей 2019» на наданих Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи видаткових накладних (№ ЦБ-65900 від 14.12.2021 року, № ЦБ-65970 від 16.12.2021 року, № ЦБ-66223 від 20.12.2021 року, № ЦБ-68240 від 22.12.2021 року, № ЦБ-68807 від 24.12.2021 року, № 6486 від 27.12.2021 року, № ЦБ-75016 від 28.12.2021 року, № ЦБ-9 від 04.01.2022 року, № ЦБ-3407 від 11.01.2022 року, № 2360 від 13.01.2022 року, № 3447 від 18.01.2022 року, № ЦБ-8614 від 20.01.2022 року та № ЦБ-8722 від 25.01.2022 року), актах розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних (№ 2926 від 14.12.2021 року, № 4542 від 20.12.2021 року, № 5123 від 22.12.2021 року, № 5781 від 24.12.2021 року, № 6486 від 27.12.2021 року, № 6778 від 28.12.2021 року, № 661 від 04.01.2022 року, № 1795 від 11.01.2022 року, № 2360 від 13.01.2022 року, № 3447 від 18.01.2022 року, № 3792 від 20.01.2022 року та № 5023 від 25.01.2022 року) та товарно-транспортних накладних (№ ЦБ-859 від 14.12.2021 року, № ЦБ-863 від 16.12.2021 року, № ЦБ-867 від 20.12.2021 року, № ЦБ-875 від 22.12.2021 року, № ЦБ-881 від 24.12.2021 року, № АП-33 від 27.12.2021 року, № ЦБ-888 від 28.12.2021 року, № ЦБ-8 від 04.01.2022 року, № АП-20 від 13.01.2022 року, № АП-26 від 18.01.2022 року, № ЦБ-19 від 20.01.2022 року, № ЦБ-23 від 25.01.2022 року) - не є власноручним підписом директора ПП «Хотей 2019» Андрушка О.І. та не може вважатись підтвердженням його справжньої волі на настання відповідних правових наслідків, пов'язаних з підписанням таких документів, а тому видаткові накладні, акти розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортні накладні, надані Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, не можуть вважатись такими, що підписані повноважною особою ПП «Хотей 2019».
Не знаходять також свого підтвердження твердження Позивача за первісним позовом про те, що приймання товару здійснено зі сторони ПП «Хотей 2019» - ОСОБА_3 , оскільки в матеріалах справи докази на підтвердження повноважень відповідної особи щодо можливості приймання товару та підписання документів зі сторони ПП «Хотей 2019», - відсутні.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідачем за первісним позовом надано до матеріалів справи довідку № 18/10/2022-ю-1 від 18.10.2022 року на підтвердження відсутності перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ПП «Хотей 2019» та/або укладання будь-яких правочинів з ОСОБА_3 , в тому числі на вчинення будь-яких дій від імені ПП «Хотей 2019» та видачі на ім?я ОСОБА_3 будь-яких доручень на представництво інтересів ПП «Хотей 2019» перед третіми особами.
Крім того, ПП «Хотей 2019» також надало суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Родинна ковбаска», які окрім підпису уповноваженої особи та печатки Позивача за первісним позовом, містять відбиток кліше прямокутного штампу ПП «Хотей 2019», затвердженого наказом № 3 від 02 серпня 2020 року та підпис уповноваженої особи на отримання товару - завідувача складу Воронової О.І., показання якої викладені у заяві свідка від 01.09.2022 року та долучені до матеріалів справи.
Суд наголошує, що під час розгляду справи Позивач за первісним позовом жодним чином не заперечував та не ставив під сумнів справжність та оригінальність наданих ПП «Хотей 2019» первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту поставки товару на загальну суму 5 472 802,13 грн.
Позивач за первісним позовом не надав суду жодних доказів, які б дали змогу ідентифікувати особу ОСОБА_3 та підтвердити його зв?язок щодо представництва ПП «Хотей 2019», а також які б доводили його повноваження на підписання первинних та товаросупровідних документів на отримання товару (видаткових накладних, актів розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних) від імені та в інтересах ПП «Хотей 2019».
Частиною 2 статті 42 ГПК України закріплено обов?язок учасників справи подавати до суду усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином твердження Позивача за первісним позовом щодо наявної домовленості з Відповідачем про зміну місця поставки товару на іншу: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 22 та про підписання ОСОБА_3 в якості представника ПП «Хотей 2019» документів на поставку товару зі сторони ПП «Хотей 2019» із проставленням Богачем П.В. факсимільного підпису директора Андрушко О.І. є безпідставними, не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому не беруться судом до уваги.
Окрім того, як встановлено судом, предметом спору по даній справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року, а також нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати за поставлений товар.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується лише поставка Позивачем за первісним позовом товару на загальну суму 5 472 802,13 грн в період з 14.12.2021 по 27.12.2021 року, згідно з наданими ПП «Хотей 2019» видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які не заперечуються та не спростовані Позивачем за первісним позовом.
Поставка Позивачем за первісним позовом Відповідачу товару за період з 14.12.2021 по 25.01.2022 року на загальну суму 11 648 154,80 грн. не підтверджується первинними документами внаслідок наявності у них дефектів, які не можуть вважаться неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця (надані Позивачем за первісним позовом за цей період видаткові накладні, акти розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортні накладні підписані не встановленою особою, шляхом нанесення за допомогою рельєфного кліше «факсиміле» із зображенням підпису директора Андрушко О.І. та скріплені печаткою, яка не належить Відповідачу, а є іншою, візуально схожою на печатку ПП «Хотей 2019» з аналогічним змістом тексту).
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані Позивачем за первісним позовом письмові докази (видаткові накладні, акти розбіжності/повернення продукції до видаткових накладних та товарно-транспортні накладні) в яких вказані відомості про господарські операції з поставки товару за період з 14.12.2021 по 25.01.2022 року на загальну суму 11 648 154,80 грн, місять істотні недоліки, які свідчать про те, що такі первинні документи не є належними доказами у справі.
З урахуванням фактичних обставин справи встановлених судом, на підставі наданих сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень вбачається, що наявність зареєстрованих Позивачем за первісним позовом в ЄРПН податкових накладних № 1195 від 14.12.2021 - 958 862,40 грн, № 1236 від 16.12.2021 - 856 402,01 грн, № 1259 від 20.12.2021 - 869 591,60 грн, № 1281 від 22.12.2021 - 885 731,21 грн, № 1294 від 24.12.2021 - 1 023 357,41 грн, № 1307 від 27.12.2021 - 888 857,50 грн, № 1314 від 28.12.2021 - 839 475,60 грн, № 11 від 04.01.2022 - 1 007 226,00 грн, № 294 від 11.01.2022 - 839 840,00 грн, № 317 від 13.01.2022 - 940 519,99 грн, № 328 від 18.01.2022 - 851 391,45 грн, № 347 від 20.01.2022 - 853 625,25 грн та № 1332 від 25.01.2022 - 833 274,40 грн - на загальну суму 11 648 154,80 грн., і враховуючи відсутність в матеріалах справи інших доказів та належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зазначені податкові накладні не підтверджують факт поставки Відповідачу товару на зазначену суму 11 648 154,80 грн за укладеним між сторонами договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року.
За таких обставин, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
Згідно вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.08.2022 та від 07.09.2022 року, сторонам у справі встановлений судом строк для подання заяв по суті спору та інших доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень до 14.10.2022 року.
Щодо поданих представником Позивача за первісним позовом доказів, згідно клопотань про долучення доказів до справи від 31.10.2023 та 16.08.2024 року, суд зазначає наступне.
В жовтні 2023 року представником Позивача за первісним позовом долучено до матеріалів справи додаткові докази - документи по господарським взаємовідносинам між ТОВ «Родинна ковбаска» та ФОП Мазепа С.М., а саме: договори транспортно-експедиторського обслуговування, заявки на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом, акти надання послуг, а також відповідь ФОП Мазепи С.М. від 25.10.2023 року на адвокатський запит від 20.10.2023 року. В серпні 2024 року представником Позивача за первісним позовом долучено до матеріалів справи додаткові письмові пояснення від 16.08.2024 року та заяву свідка ОСОБА_4 в порядку ст. 88 ГПК України від 16.08.2024 року.
Відповідно до частини 1, 2, 4, 5 та 8 статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд зауважує, що представником Позивача за первісним позовом не надано суду належного обґрунтування неможливості подання таких доказів у визначений судом в ухвалі від 11.08.2022 року строк - до 14.10.2022р. з причин, що не залежали від них. Позивачем за первісним позовом не подано клопотання про поновлення строку на подачу доказів та долучення їх до матеріалів справи, а тому, керуючись частиною 2 статті 207 ГПК України, суд залишає без розгляду.
Згідно положень частини 2 статті 42 та частини 1 статті 74 ГПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З долученої представником Позивача за первісним позовом відповіді ФОП Мазепи С.М. від 25.10.2023 року не вдається встановити дані уповноважених осіб ПП «Хотей 2019», які по твердженню ФОП Мазепи С.М. отримували товар та підписували документи нібито від імені Відповідача на складі за адресою: м. Київ, вул. Кримського, 22.
Крім того, пояснення ФОП Мазепи С.М. не узгоджуються з наданими Відповідачем за первісним позовом товарно-транспортними накладними (№ ЦБ-859 від 14.12.2021 року, № ЦБ-863 від 16.12.2021 року, № ЦБ-867 від 20.12.2021 року, № ЦБ-875 від 22.12.2021 року, № ЦБ-881 від 24.12.2021 року та № ЦБ-895 від 27.12.2021 року), в яких ФОП Мазепа С.М. вказаний перевізником на перевезення товару (півтуш свинних) в період з 14.12.2021 по 27.12.2021 року на склад покупця за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 загальною вартістю 5 472 802,13 грн, та які не заперечуються Позивачем за первісним позовом. Жодних пояснень на спростування наданих Відповідачем за первісним позовом доказів відповідь ФОП Мазепи С.М. від 25.10.2023 року не містить.
Строк доставки вантажу та дати надання послуг з перевезення вантажу, вказані у заявках та актах надання послуг, долучених представником Позивача за первісним позовом разом з повідомленням про долучення до матеріалів справи від 31.10.2023 року, не відповідають датам поставок, вказаних у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, наданих Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, з огляду на що такі заявки та акти надання послуг, долучені представником Позивача за первісним позовом разом з повідомленням про долучення до матеріалів справи від 31.10.2023 року, не приймаються судом до уваги в цілому та не є доказом у справі.
Також, як вбачається з долучених представником Позивача за первісним позовом документів ФОП Мазепа С.М. є підприємцем, який надає послуги з організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом територією України. Згідно пояснень ФОП Мазепи С.М. викладених у відповіді від 25.10.2023 року, перевезення вантажів здійснюються не ним особисто, а водіями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
За таких обставин, Позивачем за первісним позовом не доведено об'єктивності пояснень ФОП Мазепи С.М., викладених у відповіді від 25.10.2023 року, яка долучена представником Позивача за первісним позовом до матеріалів справи.
Суд зазначає, що договори транспортно-експедиторського обслуговування, заявки на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом та акти наданих послуг, які долучені до матеріалів справи підтверджують господарські взаємовідносини між ТОВ «Родинна ковбаска» та ФОП Мазепою С.М., проте не підтверджують факт поставки ТОВ «Родинна ковбаска» товару саме ПП «Хотей 2019» за адресою: м. Київ, вул. Кримського, 22 на загальну суму 11 648 154, 80 грн.
Щодо оцінки долученої предствником Позивача за первісним позовом в порядку статті 88 ГПК України заяви свідка ОСОБА_4 від 16.08.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно пояснень, викладених в заяві свідка від 16.08.2024 року та наказів № Р0000000447 від 11.09.2018 року, № Р0000000029 - 0000000518 від 18.03.2023 року, ОСОБА_4 з 11.09.20218 року працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Родинна ковбаска», а з 16.02.2023 року була переведена на посаду головного бухгалтера. Як зазначає ОСОБА_4 до її посадових обов?язків входить: контроль за проведенням господарських операцій, дотримання технологій обробки бухгалтерської інформації і порядку документообігу; забезпечення законності, своєчасності і правильності оформлення документів; здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань; формування податкових накладних згідно термінів, що встановлені договором продажу, внесення їх в програму МЕДОК; прийом і контроль первинної документації та внесення правок після подання менеджера із збуту відділу продаж у мережі. Після опрацювання документації повідомлення менеджеру про необхідні коригування при некоректній інформації; реєстрація податкових накладних в програмі МЕДОК та експорт в ЕДІ.
У своїх показаннях ОСОБА_4 посилається на наявність підписаного між ПП «Хотей 2019» та ТОВ «Родинна ковбаска» договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року та зобов'язання сторін щодо поставки товару та його оплати. Крім того зазначає, що поставки товарів ПП «Хотей 2019» здійснювались Позивачем за адресою: м. Київ, вул. Ак. Кримського, 22 за посередництвом перевізника ФОП Мазепи С.М., на підставі укладених договорів про надання послуг з організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом територією України № 21-08 ТЕО від 15.03.2021 та № 22-009 ТЕО від 03.01.2022 р.
З огляду на перелік посадових обов?язків ОСОБА_4 та аналізу вищевикладених показань в заяві свідка від 16.08.2024 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 згідно займаної посади не є особою, яка «особисто» здійснювала транспортування та поставку товару по господарським операціям Позивача за первісним позовом із ПП «Хотей 2019» та не була присутньою в момент відвантаження товарів ПП «Хотей 2019» за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 в заяві свідка від 16.08.2024 року зазначає про супровід постачання за укладеним між ТОВ «Родинна ковбаска» та ПП «Хотей 2019» договором поставки № 1104 від 01.12.2021 - менеджером ОСОБА_7 . Тобто вбачається відсутність об'єктивного сприйняття ОСОБА_4 дійсних обставин справи щодо адреси, за якою фактично здійснювалась поставка товару, а відтак показання свідка ОСОБА_4 , викладені в заяві свідка від 16.08.2024 року не приймаються судом до уваги в цілому та не є доказом у справі.
Окрім вищевикладеного, ОСОБА_4 також зазначає в заяві свідка від 16.08.2024 року, що на прохання бухгалтера ПП «Хотей 2019» було замінено видаткові накладні та ТТН за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року із зазначенням в них адреси розгрузки - м. Київ, вул. Щербаківського, 58, а в подальшому такі документи, зі слів ОСОБА_4 , були відкориговані та підписані факсимільним підписом ТОВ «Родинна ковбаска» та надіслані новою поштою. Зазначена інформація не підтверджується доказами, тому не приймається судом до уваги.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту направлення Відповідачу за первісним позовом засобами служби експрес-доставки «Нова Пошта» пакету первинних та товаросупровідних документів, як про те стверджує Позивач за первісним позовом та свідок ОСОБА_4 , а тому твердження Позивача за первісним позовом про повторне направлення представнику Відповідача засобами служби експрес-доставки «Нова Пошта» пакету первинних та товаросупровідних документів у двох екземплярах, один екземпляр з яких, не був повернутий покупцем не беруться судом до уваги, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вказаного.
До матеріалів справи не додані докази на узгодження сторонами іншої адреси поставки товару, аніж місце поставки - склад, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 (п. 2.1. договору поставки № 1104 від 01.12.2021 р.). Тобто у Позивача за первісним позовом були відсутні підстави здійснювати поставки товару за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 р. на іншу адресу, ніж визначена пунктом 2.1. договору.
ОСОБА_4 в заяві свідка від 16.08.2024 року вказує, що інформацію про необхідність заміни видаткових накладних та ТТН за результатами господарських взаємовідносин з ПП «Хотей 2019» їй повідомив менеджер ОСОБА_7 , який здійснював супровід постачання товару за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року. Тобто, надані показання містять висловлювання іншої особи ( ОСОБА_8 ), зазначені з метою доведення того, що інша особа висловилася за певних обставин - є показаннями з чужих слів, в такому разі вони є повідомленням про обставини, який свідок ОСОБА_4 безпосередньо не спостерігала / не чула від представників ПП «Хотей 2019».
За таких обставин вбачається, що показання ОСОБА_4 викладені в заяві свідка від 16.08.2024 року про заміну видаткових накладних та ТТН за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року на прохання бухгалтера ПП «Хотей 2019» та їх надсилання Відповідачу засобами служби експрес-доставки «Нова Пошта» не є доказом в розумінні вимог статті 87 ГПК України та не беруться судом до уваги.
Жодних доказів, які б прямо підтверджували показання ОСОБА_4 , щодо звернення бухгалтера ПП «Хотей 2019» про заміну документів та їх повторного направлення, відсутні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Показання свідка ОСОБА_4 в заяві свідка від 16.08.2024 року ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, відповідно не беруться судом до уваги.
З врахуванням доказів, наявних в матеріалах справи суд приходить до висновку, що ТОВ «Родинна ковбаска» під час розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами факт поставки Відповідачу за первісним позовом товару в період з 14.12.2021 по 25.01.2022 року на загальну суму 11 648 154,80 грн, та не спростовано обґрунтовані заперечення ПП «Хотей 2019» про поставку товару в період з 14.12.2021 по 27.12.2021 року лише на загальну суму 5 472 802,13 грн.
Також, суд критично оцінює твердження Позивача за первісним позовом про визнання Відповідачем суми заборгованості за договором поставки № 1104 від 01.12.2021 року, шляхом часткового погашення 06.06.2022 року заборгованості у розмірі 800 000,00 грн., у зв'язку з отриманням претензії в порядку досудового врегулювання спору.
Претензія від 30.05.2022 року, яка була направлена Позивачем за первісним позовом засобами поштового зв'язку 03.06.2022 року, отримана Відповідачем лише 13.06.2022 року, що підтверджується квитанцією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якої долучена Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, тоді як оплата коштів у розмірі 800 000,00 грн. здійснена Відповідачем 06.06.2022 року, що підтверджує відсутність взаємозв'язку між проведеними 06.06.2022 року оплатами з фактом отримання Відповідачем претензії.
Крім того, згідно платіжних доручень від 06.06.2022 року № № 450, 451, 452, 453 та 454, копії яких наявні в матеріалах справи вбачається, що призначення платежів на загальну суму 800 000,00 грн. вказано: «оплата за ТНС, згідно Договору №1104 від 01.12.2021 р.», тобто виключається припущення щодо сплати (погашення) саме заборгованості за договором № 1104 від 01.12.2021 року.
Згідно встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи та на підставі поданих сторонами доказів, відсутні підстави стверджувати про визнання Відповідачем боргу у розмірі 6 512 459,36 грн, згідно отриманої претензії від 30.05.2022 року.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем за первісним позовом факту поставки Відповідачу товару на загальну суму 11 648 154,80 грн. та відсутні обґрунтовані підстави для стягнення основної суми боргу у розмірі 4 768 014,80 грн., згідно укладеного між сторонами договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року.
За таких обставин суд залишає без задоволення подану представником Позивача за первісним позовом позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог від 20.06.2024 року.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ТОВ «Родинна ковбаска» про стягнення з ПП «Хотей 2019» заборгованості у розмірі 11 087 289,95 грн. (основний борг у сумі 4 768 014,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 1 511 916,19 грн., пеня на суму 4 465 802,77 грн. та 3% річних в сумі 341 556,19 грн.) є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню судом.
Що стосується зустрічної позовної заяви, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1, 2 статті 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ухвалою суду від 07.09.2022 р. прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Позивач по зустрічному позову (ПП «Хотей 2019») просить суд стягнути з ТОВ «Родинна ковбаска» (Відповідач за зустрічним позовом) грошову суму у розмірі 419 197,87 грн як попередню оплату за непоставлений товар.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Позивач посилається на те, що за час взаємної співпраці в грудні 2021 року, згідно договору поставки № 1104 від 01.12.2021 р. Відповідачем було поставлено ПП «Хотей 2019» товару на загальну вартість 5 472 802,13 грн, який був оплачений Позивачем в повному обсязі. Проте, у зв'язку з допущенням помилки в бухгалтерських розрахунках бухгалтерією ПП «Хотей 2019» було помилкового перераховано грошові кошти у сумі 419 197,87 грн на банківський рахунок ТОВ «Родинна ковбаска». У зв'язку з чим, виникла переплата по договору поставки № 1104 від 01.12.2021 року у сумі 419 197,87 грн, за якою не відбулась поставка.
Ухвалою суду від 07.09.2022 року зобов'язано Відповідача за зустрічним позовом в строк до 14.10.2022 надати відзив на зустрічний позов. Своїм правом ТОВ «Родинна ковбаска» не скористались та не надали суду відзив на зустрічний позов.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 11, статті 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно наданих Позивачем доказів, які не заперечуються та не спростовані Відповідачем під час розгляду справи, загальна вартість поставленого ТОВ «Родинна ковбаска» на користь ПП «Хотей 2019» товару складає 5 472 802,13 грн.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки Відповідачем за зустрічним позовом Позивачу товару на загальну суму більше ніж 5 472 802,13 грн., сплачена ПП «Хотей 2019» грошова сума у розмірі 419 197,87 грн. є переплатою, за якою не відбулось постачання товару.
Враховуючи вищезазначене, Позивачем по зустрічному позову доведені ті обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а відтак, грошова сума у розмірі 419 197,87 грн. підлягає стягненню з Відповідача, а зустрічні позовні вимоги задоволенню судом в повному обсязі.
За таких обставин позовні вимоги по первісному позову суд залишає без задоволення, зустрічні позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору за первісним позовом на Позивача. Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом, відповідно до пункту 2 частини 1, пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 98-104, 123, 129, 207, 233, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна ковбаска» (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, код 38056746) на користь Приватного підприємства «Хотей 2019» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 316, код 43233918) 419 197 (чотириста дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 87 коп. помилково перерахованих грошових коштів та 6 287 (шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 87 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 10.03.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована