вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" січня 2025 р. м. Київ Справа №911/2332/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна корпорація «Ресурс» (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 25, каб. 110)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Розважівська, буд. 192)
про стягнення 1715756,45 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна корпорація «Ресурс» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - відповідач) 1715756,45 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 05.01.2022 №07/01-2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для реалізації ними їх процесуальних прав, підготовче засідання призначено на 10.10.2024. Ухвала суду від 17.09.2024 про відкриття провадження у справі доставлена позивачу в електронний кабінет ЄСІТС 01.10.2024, а відповідачу направлена рекомендованим поштовим відправленням від 23.09.2024 №0600965008532, яке поштовим відділенням повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення - адресат відсутній за адресою.
У підготовче засідання 10.10.2024. з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 07.11.2024. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 10.10.2024, яка направлена рекомендованим поштовим відправленням від 17.10.2024, яке поштовим відділенням повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення - адресат відсутній за адресою.
У підготовче засідання 07.11.2024 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 05.12.2024. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з'явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 07.11.2024, яка направлена рекомендованим поштовим відправленням від 14.11.2024 №060085366674, яке поштовим відділенням повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення - адресат відсутній за адресою.
У судове засідання 05.12.2024 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 16.01.2025. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 05.12.2024, яка направлена рекомендованим поштовим відправленням від 26.12.2024 №0600997315925, яке поштовим відділенням повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення - адресат відсутній за адресою.
У судове засідання 16.01.2025 сторони не з'явились. Відповідач про причини неявки в судові засідання суд не повідомляв, правом на подання відзиву на позов не скористався, при цьому судом були вчинені усі належні дії для повідомлення обох сторін про розгляд цієї справи.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Також за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач про наявність справи №911/2332/24 був повідомлений неодноразово шляхом направлення на адресу його місцезнаходження поштових відправлень з ухвалами суду у даній справі.
При цьому відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
05.01.2022 між ТОВ «Торгівельна корпорація «Ресурс» (позивач у справі) в якості продавця та ТОВ «Біогазенерго» (відповідач у справі) в якості покупця був укладений Договір купівлі-продажу №7/01-2022 (далі - договір).
Як випливає із пунктів 1.1 та 1.2 цього договору, за цим договором позивач як продавець зобов'язався передати у власність покупцю Товар, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість, умови і строки передачі і оплати якого визначені в специфікації в додатку до договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Товар.
У специфікації в додатку №1 від 05.01.2022 та специфікації в додатку №2 від 03.02.2022 були визначені кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість, умови і строки передачі і оплати Товару, а саме деревина дров'яна ПВ та паливна тріска (щепа). Строком поставки було визначено: згідно з заявками покупця. Строком оплати в специфікаціях було встановлено: відстрочення платежу до 60 календарних днів від дати поставки.
Відповідно до пункту 5.1 договору ціна Товару визначається сторонами на момент специфікації та підтверджується видатковою накладною.
У відповідності до пункту 3.1 договору розрахунки за кожну партію здійснюються покупцем в національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, що вказаний в договорі.
Відповідно до пункту 5.6 договору право власності на Товар виникає в момент передачі Товару покупцю, що оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
Наявними у матеріалах справи доказами, які не спростовані відповідачем, підтверджується, що позивач як продавець здійснив постачання Товару відповідачу в лютому 2022 на загальну суму 1715756,45 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані відповідачем, містять відтиск печатки відповідача та копії яких наявні в справі, а саме:
№ та дата та видаткової накладноїСума Товару, грн
№1 від 01.02.202259400
№2 від 01.02.202259400
№3 від 01.02.202259400
№4 від 01.02.202259400
№5 від 01.02.202259400
№6 від 01.02.202245495
№7 від 01.02.202242326,55
№8 від 02.02.202259400
№9 від 02.02.202259400
№10 від 02.02.202259400
№11 від 02.02.202259400
№12 від 02.02.202259400
№13 від 02.02.202247058,30
№14 від 02.02.202251570
№15 від 02.02.202245495
№16 від 02.02.202252245
№17 від 03.02.202243940
№18 від 03.02.202247866
№19 від 03.02.202248360
№20 від 03.02.202249790
№21 від 03.02.202244200
№22 від 03.02.202257200
№23 від 03.02.202239806
№24 від 03.02.202257200
№25 від 03.02.202257200
№26 від 03.02.202257200
№27 від 03.02.202243810
№28 від 04.02.202244200
№29 від 04.02.202255432
№30 від 04.02.202248074
№31 від 04.02.202238391,6
№32 від 04.02.202255107
№33 від 04.02.202249790
Всього:1 715 756,45 грн
Таким чином, у відповідача за договором виникло грошове зобов'язання по оплаті позивачі вартості поставленого товару в сумі 1715756,45 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом до відповідача про стягнення 1715756,45 грн боргу, позивач посилається на несплату відповідачем вказаного боргу, строк сплати якого настав. Відповідач свої правом на подання відзиву на позов не скористався.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №07/01-2022 від 05.01.2022 (тут і далі - договір) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи умови договору, відповідно до якої відповідач повинен був оплатити поставлений товар на відстрочення платежу до 60 календарних днів від дати поставки, та оскільки товар фактично був поставлений відповідачу в лютому 2022, то є підстави для висновку про те, що строк для сплати відповідачем вартості товару в сумі 1715756,45 грн настав.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт поставки товару відповідачу, визначеного договором, підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи і які є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного в цих документах на суму, що в них зазначена. Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів в сумі 1715756,45 грн за отриманий товар у повному обсязі не надав.
Таким чином, оскільки строк оплати за договором настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 1715756,45 грн матеріалами справи підтверджена та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 цього Кодексу).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення 1715756,45 грн основного боргу.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 25736,35 грн, який у зв'язку із задоволенням позову відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна корпорація «Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» про стягнення 1715756,45 грн основного боргу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна корпорація «Ресурс» (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 25, каб. 110, код ЄДРПОУ 42575952) 1715756 (один мільйон сімсот п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 45 коп. основного боргу та 25736 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025.
Суддя О.О. Третьякова