ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2025Справа № 910/15990/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Савенок Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до 1) Приватного закладу «Заклад дошкільної освіти «Орендж Кідс Спейс» (вул. Золотоустівська, буд. 34, прим. 287-288, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 43690837)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 100 792, 37 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець Савенок Лідія Павлівна (далі за текстом - ФОП Савенок Л.П., Позивач) з позовом до Приватного закладу «Заклад дошкільної освіти «Орендж Кідс Спейс» (далі за текстом - ПЗ «ЗДО «Орендж Кідс Спейс», Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі за текстом - Бурякова І.Є., Відповідач-2), в якому Позивач просить суд солідарно стягнути заборгованість за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2023 в розмірі 82 000 грн, нараховані інфляційні втрати - 8 807, 94 грн, 3 % річних - 2 662, 71 грн та пені - 7 321, 72 грн.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на той факт, що Відповідачем всупереч умовам Договору не здійснено оплату орендних платежів у зв'язку з чим утворилась заборгованість 82 000 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Також Позивач просить суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву ФОП Савенок Л.П. залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення на останню офіційну адресу місцезнаходження Відповідача-2 позовної заяви з додатками.
30.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд зазначає, що ухвала суду надсилалась на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 поштовим повідомленням № 0610221668386 та № 0610221668394, однак конверти повернулися на адресу суду не врученим із зазначенням причини: «за закінчення терміну зберігання».
Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 998315 від 30.12.2024 Відповідач-2 знятий з місця реєстрації (АДРЕСА_2.) 23.10.2024.
Із врахування зазначеного вище, з метою належного повідомлення Відповідача-2 судом також розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 22.01.2025 представник Відповідача - 2 ознайомився з матеріалами справи, про що міститься відмітка на поданому 13.01.2025 клопотанні про ознайомлення.
За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі № 910/15990/24 встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзиви на позовну заяву не надійшли.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони належним чином повідомлялися про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.01.2023 між Позивачем (Орендар) та Відповідачем - 1 (Суборендар) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Орендар передає суборендареві у строкове платне володіння та користування, а Суборендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення (Об'єкт оренди) та зобов'язується сплачувати орендну плату.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що об'єктом суборенди є: приміщення загальною площею 95, 2 м2, зокрема: нежитлові приміщення № 288 за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 34.
Згідно пункту 3.4 Договору Об'єкт суборенди Орендар передає Суборендарю за Актом приймання - передачі.
Об'єкт суборенди вважається фактично поверненим Орендарю з моменту підписання Акту приймання - передачі про повернення, що підписується сторонами по закінченню дії Договору (пункт 3.7 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору строк оренди становить з 01.01.2023 по 31.11.2025 включно.
Розмір орендної плати встановлено пунктом 5.2 Договору:
з 01.01.2023 по 31.05.2023 - 40 000 грн, термін сплати до 10.05.2023;
з 01.06.2023 - 40 000 грн, термін сплати щомісяця;
з 01.08.2023 до 31.08.2023 - 240 000 грн;
з 01.09.2023 - 40 000 грн.
Відповідно до пункту 5.3 Договору орендна плата сплачується Суборендарем в строк до 15-го числа місяця, передуючому звітному.
Згідно Акту приймання-передачі від 01.01.2023 Позивачем передано, а Відповідачем прийнято у платне користування Об'єкт суборенди.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами в межах виконання Договору підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 470 000 грн, а саме:
№ 3Д-123 від 31.05.2023 на суму 40 000 грн - суборенда у січні 2023;
№ 3Д-623 від 30.06.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в червні 2023;
№ 3Д-723 від 31.07.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в липні 2023;
№ 3Д-823 від 31.08.2023 на суму 190 000 грн - суборенда в серпні 2023;
№ 3Д-923 від 30.09.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в вересні 2023;
№ 3Д-1023 від 31.10.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в жовтні 2023;
№ 3Д-1123 від 30.11.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в листопаді 2023;
№ 3Д-1223 від 31.12.2023 на суму 40 000 грн - суборенда в грудні 2023.
Суд зазначає, що зазначені акти підписані сторонами без зауважень та претензій.
Позивач зазначає, що Відповідачем зазначені акти оплачено на суму 360 000 грн, що також вбачається із наданої Позивачем банківської виписки.
29.12.2023 між Суборендарем та Орендарем укладено договір № 29/12/23 про реструктуризацію заборгованості, пунктом 1 якого сторонами визнано, що станом на дату його укладання заборгованість за Договором становить 110 000 грн., що є частиною заборгованості за серпень 2023.
Також вказаним договором сторонами погоджено:
- припинити дію Договору з 01.01.2024;
- Суборендар сплачує Орендарю неустойку у вигляді пені в розмірі 15 % річних відносно простроченої суми, нарахування якої починається з 01.01.2024.
Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за Договором та Договору № 29/12/23 про реструктуризацію заборгованості від 26.12.2023 між сторонами підписано договір поруки № 1 від 29.12.2023, пунктом 2.1 якого визначено, що у разі порушення боржником (ТОВ «Орендж Кідс Спейс») обов'язків за вказаними договорами поручитель (Відповідач-2) солідарно відповідає перед кредитором (Позивач).
Згідно пункту 1.2 та 1.3 договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений із розміром існуючої заборгованості за Договором.
Пунктом 3.2 договору поруки сторонами погоджено, що поручитель (у випадку невиконання зобов'язання боржником) зобов'язаний виплатити кредитору існуючу за договором суборенди та / або договором реструктуризації заборгованість без будь яких вимог (звернень) до нього кредитора.
Строк дії вказаного договору поруки - до 31.12.2024.
Суд зазначає, що в межах виконання договору поруки Відповідачем - 2 сплачено 29.02.2024 - 7 000 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата згідно договору про реструктуризацію від 26.12.2023, ОСОБА_1 », а Відповідачем - 1 сплачено 02.04.2024 - 8 000 грн; 02.05.2024 - 6 000 грн; 02.07.2024 - 7 000 грн.
В силу зазначеного, станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість у відповідачів становить 82 000 грн.
При цьому судом враховано, що наданий до суду примірник договору № 29/12/23 про реструктуризацію заборгованості датований 29.12.2023, в той час як в договорі поруки зазначено про зобов'язання договором про реструктуризацію заборгованості від 26.12.2023.
Однак, судом враховано, що Відповідачем-1 та Відповідачем-2 здійснено оплати, які зараховано Позивачем на погашення заборгованості за Договором.
Таким чином відповідачами визнано існування солідарних зобов'язань перед Позивачем за Договором.
При цьому судом враховано відсутність заперечень від відповідачів.
Оскільки Відповідачами допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 28.012.2024 та пеню за період з 01.01.2024 по 28.06.2024 згідно наданого розрахунку.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень щодо заявлених Позивачем вимог та доказів належного виконання Договору відповідачами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором оренди.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлене судом вище та враховуючи, що орендна плата є фіксованим платежем за фактичне користування об'єктом оренди, враховуючи визнання Відповідачем-1 та Відповідачем - 2 факту існування заборгованості з орендної плати за серпень 2023 в сумі 110 000 грн станом на дату підписання договору про реструктуризацію, а також враховуючи часткове погашення такого боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог Позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 82 000 грн.
Суд зазначає, що станом на дату ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів сплати коштів в розмірі 82 000 грн відповідачами на користь Позивача.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Що стосується строку настання у Відповідача -1 обов'язку здійснення орендного платежу за серпень 2023 суд зазначає, що договором № 29/12/2023 про реструктуризацію заборгованості від 29.12.2023 не встановлено строки оплати вказаного платежу.
Водночас, пунктом 5.3 Договору закріплено, що орендна плата сплачується суборендарем у строк до 15-го числа місяця, передуючого звітному.
Так, орендна плата за серпень 2023 мала б бути здійснено у строк до 15.07.2023, а тому нарахування Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат починаючи з 01.01.2024 не порушує права Відповідачів.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає, що за його підрахунками, правомірно нарахованими сумами інфляційних втрат є 8 807, 94 грн та 3 % річних - 2 406, 23 грн.
Що стосується нарахування Позивачем пені в розмірі 15 % річних на підставі пункту 4 договору про реструктуризацію заборгованості суд зазначає наступне.
Із наданого Позивачем розрахунку вбачається, що нарахування 15 % річних за своєю правовою природою є нарахуванням відсотків річних (збільшених) як це передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України та частиною 2 статті 536 ЦК України та не є за своєю суттю нарахуванням пені.
При цьому суд зазначає, що статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, нарахування Позивачем одночасно 3 % річних та 15 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є неправомірним в силу чого, враховуючи межі заявлених вимог, законним буде нарахування та стягнення лише 15 % річних за визначений Позивачем період 01.01.2024 по 28.06.2024, що становить 6 049, 18 грн.
За статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
У статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови укладеного договору поруки, Позивач набув право вимоги також і до Відповідача-2, який несе солідарну відповідальність з Відповідачем-1 перед Позивачем за погашення заборгованості за Договором, що відповідно підтверджує правомірність заявлених вимог Позивача у визначеній судом частині.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, на підтвердження понесення яких до матеріалів справи надано:
- договір № 211-С про надання правничої допомоги від 10.12.2024, пунктом 5.2 якого визначено, що вартість правничої допомоги визначається згідно додатків до такого договору;
- додаток № 1 від 10.12.2024 до договору № 211-С про надання правничої допомоги від 10.12.2024, пунктом 2 якого сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката - 20 000 грн;
- акт № 1 від 29.01.2025 приймання-передачі правничої допомоги, підписаний сторонами без зауважень та претензій в частині надання адвокатом послуг на суму 20 000 грн;
- платіжна інструкція № 1 від 30.01.2025 на суму 20 000 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи не спростування Відповідачем суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що їхній розмір є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та предметом позову, такі витрати є фіксованими та фактично понесені стороною, що відповідно за своєю сукупністю є підставою для їх відшкодування Відповідачем-1 та 2 в частині пропорційно задоволеним вимогам (19 219, 13 грн).
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем-1 порушено умови Договору в частині строків оплати орендних платежів, а відтак допущено прострочення виконання грошового зобов'язання в силу чого заявлені Позивачем вимоги до відповідачів є правомірними та обґрунтованими у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи - підприємця Савенок Лідії Павлівни - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного закладу «Заклад дошкільної освіти «Орендж Кідс Спейс» (вул. Золотоустівська, буд. 34, прим. 287-288, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 43690837), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Савенок Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг - 82 000 (вісімдесят дві тисячі) грн, інфляційні втрати - 8 807 (вісім тисяч вісімсот сім) грн 94 коп, 15 % річних - 6 049 (шість тисяч сорок дев'ять) грн 18 коп.
3. Стягнути з Приватного закладу «Заклад дошкільної освіти «Орендж Кідс Спейс» (вул. Золотоустівська, буд. 34, прим. 287-288, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 43690837) на користь Фізичної особи - підприємця Савенок Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір - 2 909 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн 77 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 9 609 (дев'ять тисяч шістсот дев'ять) грн 56 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Савенок Лідії Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір - 2 909 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн 77 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 9 609 (дев'ять тисяч шістсот дев'ять) грн 56 коп.
5. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано:10.03.2025
Суддя Антон ПУКАС