ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/7448/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи
за заявою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" арбітражного керуючого Горєлова Олексія Леонардовича
до голови правління боржника ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі № 910/7448/17
за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (ідентифікаційний код 32113410)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
У провадженні судді Яковенко А.В. перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (ідентифікаційний код 32113410).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відмовлено ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язання боржника на ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 15.06.2023 касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л. задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/7448/17 скасовано повністю. Справу № 910/7448/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В результаті автоматизованого розподілу справу № 910/7448/17 було передано судді Паську М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 прийнято справу № 910/7448/17 до провадження в частині розгляду заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язання боржника на ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 14.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи. Призначено по справі № 910/7448/17 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ. вул. Велика Кільцева. 4). На вирішення експертизи поставлено такі питання: 1) Якою була дійсна ринкова вартість 1 (однієї) акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850) станом на "12" грудня 2014 року у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850)? 2) Чи відповідає ринковій вартості вартість однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850), у складі пакетів загальної кількості 100% від статутного фонду, станом на "12" грудня 2014 року договірній вартості, яка визначена у договорі куп і вл і-продажу цінних паперів № ДД-71-4/14 від "12" грудня 2014 року? 3) Якою була дійсна ринкова вартість 1 (однієї) акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850) станом на "17" грудня 2014 року у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850)? 4) Чи відповідає ринковій вартості вартість однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35372850), у складі пакетів загальної кількості 100% від статутного фонду, станом на "17" грудня 2014 року договірній вартості, яка визначена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № ДД-74-1/14 від "17" грудня 2014 року? 5) Якою була дійсна ринкова вартість 1 (однієї) акції Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906) станом на "25" серпня 2015 року у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906)? 6) Чи відповідає ринковій вартості вартість однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906). у складі пакетів загальної кількості 100% від статутного фонду, станом на "25" серпня 2015 року договірній вартості, яка визначена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № БВ8-38/1 від "25" серпня 2015 року? 7) Якою була дійсна ринкова вартість 1 (однієї) акції Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906) станом на "05" лютого 2015 року у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906)? 8) Чи відповідає ринковій вартості вартість однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР" (код ЄДРПОУ 23027906), у складі пакету загальної кількості 100% від статутного фонду, станом на "05" лютого 2015 року договірній вартості, яка визначена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № БД-050215-1Ю/БВ-1 від "05" лютого 2015 року? 9) Чи призвело до критичної неплатоспроможності Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (код ЄДРПОУ 32113410) укладання головою правління ОСОБА_1 договорів купівлі продажу акцій № ДД-71-4/14 від "12" грудня 2014 року. № ДД-74-1/14 від "17" грудня 2014 року. № БВ8-38/1 від "25" серпня 2015 року. № БД-050215-1Ю/БВ-1 від "05" лютого 2015 року? 10) Чи є економічно обґрунтованим придбання акцій за запропонованою договірною вартістю згідно договорів: №ДД-71-4/14 від 12.02.2014 року, укладеному ПрАТ "ХК "Енергомережа" (покупець) та ТОВ "Луганський центр фінансових послуг" (продавець), предметом якого були прості іменні акції ПАТ "Класик-Трейд" (UA4000180137) в кількості 5 460 000 шт.; - №ДД-74-1/14 від 17.02.2014 року, укладеному ПрАТ "ХК "Енергомережа" (покупець) та ТОВ "Луганський центр фінансових послуг" (продавець), предметом якого були прості іменні акції ПАТ "Класик-Трейд" (UA4000180137) в кількості 31,2 млн. шт.; - № БВ8- 38/1 від 25.08.2015, укладений ПрАТ "ХК "Енергомережа" (покупець) та ТОВ "Новаторг", предметом якого були цінні папери емітента ПрАТ "Завод Радар" (ЄДР 23027906) в кількості 15 600 шт. бездокументарних простих акцій (UA4000177448); - БД-050215-1Ю/БВ-1 від 05.02.2015 р., укладений ПрАТ "ХК "Енергомережа" (покупець) та ТОВ "Економіка, Фінанси, Аналіз", предметом якого були цінні папери емітента ПрАТ "Завод Радар" в кількості 800 000 шт? 11) Чи відповідає ціна зазначених вище акцій ринковій вартості чистих активів підприємств-емітентів? 12) Чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія "Енергомережа" (Код ЄДРПО 32113410) за період 2014, 2015, 2016, 2017 роки ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства. Зобов'язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) здійснити попередню оплату експертизи, про що повідомити Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (м. Київ. вул. Велика Кільцева. 4.). Для вирішення вищезазначених питань в розпорядження експерта, за його попереднім запитом, надати матеріали справи № 910/7448/17.
31.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта ДНДЕКЦ МВС Єграшкіна С.І. про надання оригіналів або засвідчених у встановленому порядку копій наступних документів Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа":
1) установчих документів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про державну реєстрацію, тощо.
2) Балансів (форма № 1) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
3) Звітів про фінансові результати (форма № 2) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
4) Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
5) Звітів про капітальні інвестиції (форма № 2-інвестиції) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
6) Звітів із праці (форма № 1-ПВ) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
7) Аналітичної інформації щодо розміру штрафів та пені за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
8) Аналітичної інформації щодо простроченої дебіторської заборгованості та відсотків за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
9) Аналітичної інформації щодо кількості справ, порушених у суді (підприємство-відповідач) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
10) Аналітичної інформації щодо відповідності цін, зазначених в договорах загальноринковим за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7448/17 та заяви зареєстрованої до картки додаткових матеріалів справи за вхідним № 07-10/1047/24 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 .
За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/7448/17/ та заяву зареєстровану до картки додаткових матеріалів справи за вхідним № 07-10/1047/24 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 прийнято справу № 910/7448/17 в частині розгляду заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язання боржника на ОСОБА_1 до свого провадження. Задоволено клопотання судового експерта ДНДЕКЦ МВС Єграшкіної С.І. про витребування доказів. Зобов'язано ОСОБА_1 та ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" арбітражного керуючого Горєлова О.Л. у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду оригінали або засвідчені в установленому порядку копії документів Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", а саме:1) установчих документів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про державну реєстрацію, тощо; 2) Балансів (форма № 1) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 3) Звітів про фінансові результати (форма № 2) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 4) Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 5) Звітів про капітальні інвестиції (форма № 2-інвестиції) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 6) Звітів із праці (форма № 1-ПВ) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 7) Аналітичної інформації щодо розміру штрафів та пені за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 8) Аналітичної інформації щодо простроченої дебіторської заборгованості та відсотків за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 9) Аналітичної інформації щодо кількості справ, порушених у суді (підприємство-відповідач) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; 10) Аналітичної інформації щодо відповідності цін, зазначених в договорах загальноринковим за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки. У разі неможливості подати витребувані докази, надати суду письмові обґрунтовані пояснення з цього приводу. Надані докази направити до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ. вул. Велика Кільцева. 4.).
14.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" арбітражного керуючого Горєлова О.Л., в якому ліквідатор повідомляє, що на виконання ухвали суду направляє лист ГУ статистики у м. Києві від 09.02.2024 року №04-07/646-24 з додатками, лист ГУ ДПС у м. Києві від 08.02.2024 №16/26-15-12-08-10. Крім того, повідомляю, що органами управління боржника бухгалтерська документація розпоряднику майна боржника, ліквідатору не передавалась. Задля надання аналітичної інформації щодо кількості справ, порушених у суді (підприємство-відповідач) за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, а також інформації щодо розміру штрафів та пені за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки необхідний додатковий час.
21.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов лист ОСОБА_1 , в якому повідомляє, що в межах кримінальних проваджень, органом досудового розслідування, а саме Національним антикорупційним бюро України, за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було проведено значну кількість слідчих (розшукових) дій, зокрема, обшуків у офісі ПрАТ "ХК "Енергомережа", що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 12 , у ході проведення яких, органом досудового розслідування було вилучено абсолютно кожний документ, що знаходився у розпорядженні ПрАТ "ХК "Енергомережа". Надалі, вказані документи були визнані речовими доказами та стали матеріалами кримінального провадження № 12015000000000200, що перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді (судова справа № 991/5021/20) та матеріалами кримінального провадження № 52016000000000235, що також перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді (судова справа № 991/7319/21). Враховуючи, що матеріали кримінального провадження № 12015000000000200 складають більше ніж 110 томів, а матеріали кримінального провадження № 52016000000000235 складають більше ніж 300 томів, з якими необхідне ознайомлення у Вищому антикорупційному суді та враховуючи необхідність погодження дати, часу із працівниками Вищого антикорупційного суду для ознайомлення з матеріалами справ, є необхідність у продовженні Господарським судом міста Києва строку визначеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 року по справі № 910/7448/17 для надання витребуваних копій документів ПрАТ "ХК "Енергомережа".
10.06.2024 до Господарського суду міста Києва від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 27.05.2024 № СЕ-19-23/75373-ЕК.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.06.2024 призначено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 у судовому засіданні на 25.07.2024.
02.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу матеріалів справи № 910/7448/17 судді Яковенко А.В. з метою розгляду скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дробчак Л.В. на бездіяльністю ліквідатора арбітражного керуючого Горєлова О.Л.
У судовому засіданні 25.07.2024, суд розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу матеріалів справи та заслухавши пояснення представника, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив, відмовити в його задоволенні, у зв'язку з відсутністю правових підстав для передачі матеріалів справи № 910/7448/17 судді Яковенко А.В., оскільки, суддею Стасюком С.В. було прийнято до свого провадження справу № 910/7448/17 лише в частині розгляду заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язання боржника на ОСОБА_1 , натомість, справа № 910/7448/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" перебуває у провадженні судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 у судовому засіданні на 26.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 у судовому засіданні на 31.10.2024.
31.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження щодо розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 .
Судове засідання 31.10.2024 щодо розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 відкладено на 21.11.2024.
21.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_1 щодо заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1.
У зв'язку з триваючою повітряною тривогою у місті Києві, справи, які були призначені до розгляду на 21.11.2024 з 14:40 год. по 16:00 год. (включно) були зняті з розгляду, про що було здійснено відповідне оголошення на сайті Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 призначено судове засідання у справі на 19.12.2024.
19.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові заперечення ОСОБА_1 на пояснення ліквідатора.
У зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці в період з 18.12.2024 по 10.01.2025 та з 11.01.2025 по 15.01.2025 судове засідання в даній справі, що призначене на 19.12.2024 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 призначено судове засідання у справі на 06.02.2025.
У судовому засіданні 06.02.2025 суд розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження щодо розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 , заслухавши пояснення присутніх у засіданні учасників справи, ухвалив відмовити у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
У даному засіданні ліквідатор надав пояснення по суті поданої заяви та просив суд про її задоволення та покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення даної заяви.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 06.02.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення ліквідатора та представника ОСОБА_1 , відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Горєловим О.Л. виявлено обставини, які, на його думку є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника Голови правління боржника ОСОБА_1 , зокрема:
- невиконанням Головою правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1 як виконавчим органом товариства покладеного на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ухвалами суду від 21.06.2017 (про порушення провадження у справі про банкрутство боржника), від 29.11.2017 (про припинення повноважень керівника та виконавчих органів правління боржника) у цій справі обов'язку стосовно передачі документів щодо фінансово-господарської діяльності (первинних, бухгалтерських документів тощо), матеріальних та інших цінностей боржника,
- укладенням Головою правління боржника ОСОБА_1: а) низки правочинів (купівлі-продажу цінних паперів) на підставі яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули значні активи в розмірах достатніх для виникнення його критичної неплатоспроможності, що суперечить інтересам боржника та завдало збитків кредиторам; б) правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, перераховані на користь третіх осіб.
- також, ліквідатором наведено фінансові аналізи ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" за період з 2014 по 2016 роки, за результатами проведення яких зроблено висновок про наявність в діях Голови правління ПрАТ "Холиднгова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1 ознак доведення боржника до банкрутства. При цьому, ліквідатором зазначено, що вжитими в ході ліквідаційної процедури заходами не вдалось виявити майно боржника, що може бути включене до ліквідаційної маси та реалізоване з метою задоволення вимог кредиторів.
З огляду на викладені обставин, ліквідатор й просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 та стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 808 884 051,97 грн. (незадоволені вимоги кредиторів у справі про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа").
У свою чергу, ОСОБА_1 щодо зазначених ліквідатором ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєловим О.Л. обставин виникнення неплатоспроможності боржника за період з 2014 по 2016 роки та вимог заяви про покладення на нього субсидіарної відповідальності заперечує, зазначаючи, що ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" було доведено до банкрутства незаконними діями Національного Антикорупційного Бюро України із блокування ефективної господарської діяльності товариства. Укладені договори в результаті яких ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" набуло у власність акції низки компаній не можуть розглядатися як підстава для покладення субсидіарної відповідальності через відсутність юридичного факту економічної доцільності, який встановлюється на основі спеціального дослідження спеціалістами у сфері економіки підприємства. Також, ОСОБА_1 зазначено, що ліквідатор не позбавлений права та, навпаки, наділений Кодексом України з процедур банкрутства повноваженнями щодо звернення із позовами про визнання недійсними договорів, вказаних у заяві арбітражного керуючого Горєлова О.Л., які на думку ліквідатора є економічно недоцільними задля повернення грошових коштів до ліквідаційної маси банкрута.
Верховний Суд відправляючи справу № 910/7448/17 на новий розгляд, у п. 133 постанови від 15.06.2023 вказав, що: "під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.". Разом з тим, у п. 129 даної постанови вказано, які саме висновки викладені в цій постанові слід взяти до уваги суду під час нового розгляду справи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7448/17, суд дійшов висновку про задоволення поданої ліквідатором заяви з огляду на наступне.
Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника, кредиторів та відсутності необхідності для реалізації такого права визнання недійсним правочинів боржника вчинених за участі осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства
За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Частиною 1 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.
Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п'ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.
Звичайно, що зверненню ліквідатора до суду з заявою про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства передує наявність та виникнення ряду юридичних фактів (укладення правочинів, прийняття рішень, актів тощо), а суб'єкти субсидіарної відповідальності при здійсненні своїх прав досить часто використовують останні всупереч їх призначенню.
Тому очевидно, що у цьому разі захист та відновлення порушених прав має здійснюватися із застосуванням такого способу, який гарантує та забезпечує із дотриманням процесуальної економії ефективне відновлення порушених прав.
У зв'язку з цим на вирішення суду постає питання можливості покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб без попереднього визнання недійсними (скасування) в судовому порядку таких рішень, правочинів, актів з урахуванням чого колегія суддів дійшла таких висновків.
Передбачений у ч. 2 ст. 61 КУзПБ від 21.10.2019 (ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.
За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов'язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.
Тому покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання винними особами своїми суб'єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.
Ліквідатору боржника як суб'єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні із заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб'єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 40, 42 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами і з використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.
Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб'єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Так, відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КУзПБ; суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Тлумачення положень ч. 2 ст. 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання («фірмами одноденками» тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.
Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Тлумачення ч. 2 ст. 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Так, в ході розгляду даної заяви, судом встановлено, що за період, що передував порушенню провадження в справі про банкрутство виконавчим органом товариства є Голова правління ОСОБА_1.
Як про це вказує ліквідатор та чого у свою чергу не було спростовано ОСОБА_1, всупереч вимогам ухвали суду від 21.06.2017 та вимогам закону, органами управління боржника не було передано розпоряднику майна інформації та документів для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках. Не проведено інвентаризацію майна боржника тощо. За результатами виходу за місцем знаходження боржника було встановлено відсутність органів управління та будь-якого майна боржника про що складено акт. Деякі направлені поштовим зв'язком письмові запити арбітражного керуючого були повернені без вручення, а які були вручені - залишені адресатами без відповіді. Крім того, керівник або представник ПрАТ "Енергомережа" участь у розгляді вимог кредиторів не приймав, бухгалтерську та будь-яку іншу документацію для звірки розрахунків не надав, місцезнаходження керівництва та документів боржника арбітражним керуючим не встановлено. Вимоги ухвали від 29.11.2017 щодо передачі розпоряднику майна, бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, матеріальних та інші цінностей, органами управління Боржника виконані не були.
Згідно інформації з відповіді Головного управління статистики у м. Києві № 03-08 2187-17 від 18.07.2017 ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" востаннє фінансову та статистичну звітність подавало за січень-вересень 2016 року.
Відтак, в межах ліквідаційної процедури за наслідками вжитих заходів з виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси ліквідатором встановлено відсутність активів боржника достатніх для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується інформацією, отриманою арбітражним керуючим на його запити від державних органів та установ.
Що стосується належних боржнику цінних паперів, то з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що прості іменні акції емітента ПАТ "Класік-Трейд" (код 35372850), в кількості 47 460 000 шт., що становить 11,865% від статутного капіталу емітента (рішеннями НКЦПФР№1210 від 04.08.2015, №1877 від 19.11.2015 зупинено торгівлю цінними паперами ПАТ "Класік-Трейд"; №1876 від 19.11.2015 включено ПАТ "Класік-Трейд" до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності). Рішенням №74 від 20.02.2020 заборонено торгівлю цінними паперами емітента ПАТ "Класік-Трейд". За вказаних обставин включення до ліквідаційної маси боржника вказаних цінних паперів, як і їх продаж не вбачається за можливе.
В ході розгляду заяви ліквідатора, судом встановлено, що на виконання договору №ДД-71-4/14 від 12.02.2014 року, предметом якого були прості іменні акції ПАТ "Класик-Трейд" (UA4000180137) 15.12.2014 з рахунку боржника № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" перераховано 13 650 000,00 грн. на користь ТОВ "ЛЦФП".
На виконання договору №ДД-74-1/14 від 17.02.2014 року, предметом якого були прості іменні акції ПАТ "Класик-Трейд" (UA4000180137) 25.12.2014 з рахунку боржника № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" перераховано на користь ТОВ "ЛЦФП":4 000 000,00 грн. (п/д №498) грн.; 5 000 000,00 грн. (п/д №496); 5 000 000,00 грн. (п/д №500); 6 000 000,00 грн. (п/д №493); 6 000 000,00 грн. (п/д №499); 7 000 000,00 грн. (п/д№497); 7 000 000, 00 грн. (п/д №495); 26.12.2014: 1 000 000,00 грн. (п/д №508); 5 000 000,00 грн. (п/д №506); 6 000 000,00 грн. (п/д №501); 8 000 000,00 (п/д №507); 16.01.2015 перераховано на користь продавця 10 000 000,00 грн ( п/д №557), а всього за договором: 70 000 000,00 грн.
Отже, на підставі укладених Головою правління боржника - ОСОБА_1 договорів, на придбання цінних паперів емітента з ознаками фіктивності витрачено 70 000 000,00 грн.
28.10.2019 ліквідатор банкрута звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень № 12015000000000200 від 26.05.2015 та № 52016000000000235 від 11.07.2016.
За результатом ознайомлення з вказаними матеріалами ліквідатором було виявлено частину первинних документів банкрута, з аналізу яких вбачається здійснення керівником боржника операцій, що мають ознаки економічно недоцільних, виконання яких з великою мірою вірогідності призвело до настання для ПрАТ "ХК "Енергомережа" негативного економічного ефекту у вигляді втрати фінансових ресурсів та банкрутства.
08.10.2015 між ТОВ "Компанія "Нова-торг" (від імені якого на підставі довіреності діяло ТОВ "Арчі Капітал" в особі т.в.о. директора Кудрявцевої С.В.) та ПрАТ "ХК "Енергомережа" в особі Голови Правління ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ10-13/1.
Згідно вказаного договору ТОВ "Компанія "Нова-торг" зобов'язується передати у власність ПрАТ "ХК "Енергомережа" 21 200 шт. бездокументарних цінних паперів UA4000177448 ПрАТ "Завод РАДАР" (Код 23027906) з номінальною вартістю 0,25 грн./1шт. за визначеною договором ціною 2 500 грн./1шт. Загальна сума договору склала 53 000 000 грн.
25.08.2015 між ТОВ "Компанія "Нова-торг" (від імені якого на підставі довіреності діяло ТОВ "Арчі Капітал" в особі директора Симоненка М.О.) та ПрАТ "ХК "Енергомережа" в особі Голови правління ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ8-38/1.
Згідно вказаного договору ТОВ "Компанія "Нова-торг" зобов'язується передати у власність ПрАТ "ХК "Енергомережа" 15 600 шт. простих іменних акцій UA4000177448 емітента ПрАТ "Завод РАДАР" (Код 23027906) з номінальною вартістю 0,25 грн./1шт. за визначеною договором ціною 2 500 грн./1шт. Загальна сума договору склала 39 000 000, 00 грн.
Із наданих АТ КБ Приватбанк банківських виписок вбачається, що на виконання договору № БВ8-38/1 ПрАТ "ХК "Енергомережа" з належного йому банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк. 27.08.2015, 28.09.2015, 29.10.2015 перераховано на користь ТОВ "Компанія "Нова-торг" 4 400 000,00 грн.
Із банківської виписки з рахунку ПрАТ "ХК "Енергомережа" № НОМЕР_3 в "Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вбачається, що на виконання умов договору № БВ8-38/1 від 25.08.2015 Боржником здійснено платежі на користь ТОВ "Компанія "Нова-Торг".
Сума коштів, перерахованих боржником на підставі договору №БВ8-38/1 від 25.08.2015 за іменні акції UA4000177448 емітента ПрАТ "Завод РАДАР" складає: 41 582 275, 00 грн.
При цьому, із інформації, розмішеної на веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (здійснює організаційне, технічне та ресурсне забезпечення реалізації повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку) мережі інтернет за посиланням: https://smida.gov.uа/ вбачається, що емітент цінних паперів, що виступали предметом наведених вище договорів купівлі-продажу - ПрАТ "Завод РАДАР" (Код 23027906) не здійснює достатньої прибуткової господарської діяльності. Згідно звітів про фінансові результати за 2014-2015 роки прибуток товариства становив близько 1 тисячі гривень за фінансовий рік. При цьому, вартість чистих активів дорівнює номінальній вартості акцій: 0,25 грн./шт.
З наведеного вбачається, що купівля-продаж акцій відбулось за ціною, що в 10 000 разів перевищує їх номінальну вартість.
Цінні папери емітента ПрАТ "Завод РАДАР" (Код 23027906) також були предметом купівлі-продажу за договором №БД-050215-1Ю/БВ-1 від 05.02.2015, укладеним ПрАТ "ХК "Енергомережа" (покупець) в особі Голови правління ОСОБА_1 та ТОВ "Економіка, фінанси, аналіз" (щодо продавця винесене судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 28.03.2016 № 922/6571/15 Господарський суд харківської області, дата припинення: 03.06.2016). Предметом договору були акції прості іменні в кількості 800 000 шт. за ціною 10 000 000,00 грн.
Згідно виписки з рахунку № НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк" за 05.02.2015 на виконання умов вказаного договору боржником перераховано на користь продавця згідно платіжних доручень №654: 1 000 000,00 грн.; №652: 2 000 000,00 грн.; №653: 3 000 000,00 грн.; №655: 4 000 000, 00 грн., а всього: 10 000 000, 00 грн.
24.11.2015 між Приватним підприємством "КСФ "Фенікс" (код 36853858) та ПрАТ "ХК "Енергомережа" в особі Голови правління ОСОБА_1 укладено договір №БВ-35/24-11/18 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець - ПП "КСФ "Фенікс" зобов'язався передати у власність покупця - ПрАТ "ХК "Енергомережа", а останній - прийняти та оплатити 1 250 шт. іменних інвестиційних сертифікатів емітента ТОВ "КУА "Абсолют капітал"/"ЗНВПІФ "АБСОЛЮТ АРГЕНТУМ", номінальною вартістю 1 000,00 грн./шт. за ціною 8 000,00 грн./шт.
Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2017 в кримінальній справі 757/7488/17-к судом встановлено, що: "ОСОБА 2 домовилась з гр. ОСОБА_3 про придбання (перереєстрацію) на її ім'я, як засновника та службової особи підприємства, юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Консалт Груп" (код 39592475) (далі по тексту ТОВ "Скай Консалт Груп" або товариство) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (в тому числі) ТОВ "Компанія з управління активами "Абсолют Капітал" (код ЄДРПОУ 38404576) (вирок скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 08.07.2020 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку із декриміналізацією cт. 205 КК України (Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес" від 18.09.2019).
Із ухвал Печерського районного суду м. Києва вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32018100060000014 від 14.02.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5 ст. 212 ч. 3, ст. 212 ч. 3 КК України встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити низки підприємств, зокрема ТОВ "КУА "Абсолют Капітал" (код ЄДР 38404576) вчинили незаконні дії з цінними паперами, що мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі, які встановлені відповідно до закону щодо державного регулювання ринку цінних паперів.
Із банківської виписки з рахунку ПрАТ "ХК "Енергомережа" НОМЕР_5 в "Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код банку 322669) вбачається, що на виконання договору №БВ-35/24-11/18 від 24.11.2015 боржником здійснено оплати на користь контрагента ПП "КСФ "Фенікс".
Всього згідно вказаної банківської виписки з рахунків боржника було перераховано 10 000 000,00 грн. за договором БВ-35/24-11/18 від 24.11.2015.
Разом з тим, суд вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/7448/17 було задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, й питання щодо дійсної ринкової вартості 1 (однієї) акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" та Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР".
Втім, судову експертизу проведено не було, у зв'язку з відсутністю необхідних для їх проведення документів.
Таким чином, з огляду на відсутність експертного висновку щодо дійсної ринкової вартості 1 (однієї) акції Публічного акціонерного товариства "КЛАСИК-ТРЕЙД" та Приватного акціонерного товариства "Завод РАДАР", та враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б спростовували викладені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для обґрунтованого сумніву в економічній доцільності вчинення керівником боржника - Головою правління ОСОБА_1 правочинів за наслідками виконання яких з володіння боржника вибули активи в розмірах, достатніх для виникнення критичної неплатоспроможності боржника.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).
Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (вказаний висновок викладений постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Що стосується протиправної поведінки органів управління боржника та наявності взаємозв'язку із виникненням неплатоспроможності боржника, то суд вказує наступне.
Кредиторська заборгованість перед ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" Ім. А.М. Кузьміна" виникла внаслідок того, що між вказаним кредитором та боржником в особі Голови правління ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги №01/05150023 від 05.01.2015 та договір №02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги, за яким кредитор сплатив на корить боржника 36 133 594, 13 грн.
Натомість, боржник не виконав умови договору та не перерахував на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" грошові кошти за спожиту електричну енергію.
В подальшому, рішенням суду в справі № 910/1417/16, що набрало законної сили, договір відступлення права вимоги №01/05150023 від 05.01.2015 визнаний недійсним оскільки такий договір укладений з порушенням вимог статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктів 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1136 від 19.07.2000, якими визначений спеціальний порядок проведення розрахунків за придбану електричну енергію. Проте, суму сплачених за недійсним договором коштів боржник не повернув, що і стало підставою для залучення вказаного кредитора до участі в справі про банкрутство ПрАТ "ХК "Енергомережа".
Із заяви № 001-32/11439 від 21.07.2017 ПАТ "Запоріжжяобленерго" про визнання кредитором ПрАТ "ХК "Енергомережа" вбачається, що боржник на підставі договору про відступлення права вимоги №641214/41 від 22.12.2014 набув права вимагати від ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплати боргу в сумі 112 301 706/, 10 грн. за відступлене право боржник розрахувався частково, сплативши 1 378 706, 10 грн.
Також, за аналогічним договором про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014 ПрАТ "ХК "Енергомережа" набула права вимоги до ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" оплати боргу в сумі 114 363 595, 75 грн. Оплата за відступлене право була здійснена боржником частково в сумі 651 595, 75 грн.
За договором про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015, за яким ПрАТ "ХК "Енергомережа" набула права вимоги до ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплати боргу в сумі 42 366 367, 52 грн, боржник жодних платежів не здійснив.
Аналогічні обставини склалися щодо виконання ПрАТ "ХК "Енергомережа" зобов'язань за договором про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015 та договором про переведення боргу №93 від 01.07.2015, за яким ПрАТ "ХК "Енергомережа" набуло обов'язків первісного боржника - ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на суму 100 000 000, 00 грн.
Разом з тим, договір про відступлення права вимоги від 22.12.2014 № 641214/41, укладений між ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" визнаний недійсним в судовому порядку справа № 910/1424/16.
В рамках судового розгляду господарськими судами було встановлено, що на момент укладення договору та на момент настання строків виконання грошових зобов'язань за ним фінансовий стан ПАТ "ХК "Енергомережа" не дозволяв виконати зобов'язання з оплати на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 112 301 706, 10 грн. Натомість, після укладення договору про відступлення права вимоги - 23.12.2014 ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перерахувало кошти у сумі 30 000 000, 00 грн на рахунок ПАТ "ХК "Енергомережа", яке свої зобов'язання перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" не виконало.
Також, між ПАТ "АЗОТ" та ПрАТ "Холдингова компанія "Електромережа" та ПАТ "Черкасиобленерго" було укладено договір про переведення боргу № 18-500.
12.03.2015 між ПАТ "АЗОТ" та Боржником було укладено договори про переведення боргу № 140-202, № 141-202, № 142-202, № 301-202.
20.03.2015 між ПАТ "АЗОТ" та боржником було укладено договір про переведення боргу № 183-202.
24.04.2015 між ПАТ "АЗОТ" та боржником було укладено договір про переведення боргу № 287-202.
На підставі зазначених правочинів на користь боржника було перераховано 241 633 142,22 грн.
Натомість, як встановлено судами в справі № 925/965/16 на виконання договорів переведення боргу, ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" суму коштів на користь ВАТ "Черкасиобленерго" не оплатило.
В подальшому, постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/24263/16, від 24.07.2017 у справі №910/24258/16, від 19.08.2017 у справі № 910/24267/16, від 17.07.2017 у справі №910/24257/16, від 05.10.2017 у справі № 910/24265/16, від 27.09.2017 року у справі №910/24262/16, від 19.08.2017 у справі №910/24260/16 визнано вказані договори недійсними.
Рішення судів обґрунтовані невідповідністю спірних договорів приписам статей 151, 26 України "Про електроенергетику", пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1136 від 19.07.2000, та пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених поставою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996.
Таким чином, на підставі недійсних правочинів, що укладені з боку боржника Головою правління ОСОБА_1, боржником набуто грошові кошти в особливо великих розмірах, однак, вказані активи не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності були перераховані на користь третіх осіб.
Щодо наявності причино-наслідкового зв'язку між діями керівника боржника та виникненням неплатоспроможності (банкрутства), то судом взято до ували посилання ліквідатора на фінансовий аналіз ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" за період 2014-2016 роки.
Зокрема, основною метою будь-якого комерційного підприємства є досягнення цілей, визначених власниками. Зазвичай вони полягають у генеруванні прибутку. Зниження власного капіталу на 85,97% в 2014-2016 роки свідчить як про нездатність досягати такої мети, так і про ослаблення фінансового потенціалу ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа". Обсяг власного капіталу ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" дорівнює 1 084 тис. грн. на кінець 2016 року проти 7 724 тис. грн. в 2014 році
Фінансове становище власників ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" в 2014 - 2016 роках послаблюється, так як після вирахування зобов'язань обсяг наявних чистих активів знижується на 85,97%. Таким чином, підприємство характеризується неефективною бізнес-моделлю.
Підприємство вело до погіршення добробуту і матеріального становища власників, про що свідчить низьке значення індикатора рентабельності власного капіталу.
ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" не здатне самостійно профінансувати істотну частку необхідних активів, а саме лише 0%. Той факт, що відповідний показник залишається низьким, говорить про втрату платоспроможності.
Відтак, з наведеного слідує висновок про наявність в діях Голови правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1 ознак доведення боржника до банкрутства. Натомість, вжитими в ході ліквідаційної процедури заходами не далось виявити майно боржника, що може бути включене до ліквідаційної маси та реалізоване з метою задоволення вимог кредиторів.
Натомість, доказів та пояснень, які б спростували твердження ліквідатора, з урахуванням того, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність, ОСОБА_1 суду не надано. Тобто, викладених вище обставин ОСОБА_1 спростовано не було.
Отже, з огляду на викладене вище у свої сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 , який до моменту порушення провадження справі № 910/7448/17 про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" перебував на посаді Голови правління боржника заборгованості перед кредиторами боржника в сумі, що не може бути погашена через недостатність майна банкрута, а саме, 808 884 051,97 грн.
За приписами ч. 2 ст. 61 КУзПБ стягнені з керівника боржника суми підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" арбітражного керуючого Горєлова Олексія Леонардовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на голову правління боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Покласти на голову правління боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа".
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 12; ідентифікаційний код: 32113410) грошові кошти в сумі 808 884 051 (вісімсот вісім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі п'ятдесят одна) грн 97 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.03.2025 (після виходу з відпустки).
Суддя Сергій СТАСЮК