ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2025Справа № 910/604/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ
про стягнення 160 000 грн,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 160 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Toyota Rav-4 державний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія автомобіля Skoda державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди страхувальнику позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/604/25. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 21.01.2025 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження також не подав, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як встановлено судом станом відповідачем зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний суд. Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлено до електронного кабінету відповідача 21.01.2025 о 17:49 год, а отже, днем вручення вважається 22.01.2025, тобто, кінцевим строком подачі відзиву на позов було 06.02.2025.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування наземних транспортних засобів №28-0107-24-00301 від 19.08.2024, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом Toyota Rav-4 державний номер НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
24.08.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota RAV-4 державний реєстраційний № НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Skoda Octavia державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 17.10.2024 у справі про адміністративні правопорушення №758/12094/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 24.08.2024, відповідно до норм чинного законодавства, була визнана позивачем страховим випадком.
Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором страхування.
На підставі заяви страхувальника, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, заяви страхувальника про виплату суми страхового відшкодування за певними реквізитами, ремонтної калькуляції, страховиком було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №STOKA-10000002843 від 02.10.2024, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 580 480,51 грн.
Страховиком було виконано своє зобов'язання зі сплати суми страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією 82780 від 02.10.2024 на суму 580 480,51 грн.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda Octavia державний реєстраційний № НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» згідно полісу серії ЕР №219606233. Вказаним полісом визначено ліміт відповідальності страховика по майну 160 000 грн та франшизу нуль гривень.
04.10.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву №52363 від 03.10.2024 про виплату страхового відшкодування. Вказана заява була отримана відповідачем 16.10.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0303800020983.
Проте, як вказує позивач, відповідачем вимогу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» виконано не було, суму шкоди не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи доводи позивача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з урахуванням такого.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 24.08.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Toyota Rav-4 державний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» відповідно до договору добровільного комплексного страхування автовласника №28-0107-24-00301 від 19.08.2024 та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Skoda Octavia державний реєстраційний № НОМЕР_2 , тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».
При цьому, в контексті розміру заявленої до стягнення шкоди судом враховано, що статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Toyota Rav-4 державний номер НОМЕР_1 - 2024 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 24.08.2024, тобто строк експлуатації не перевищує 7 років.
Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Toyota Rav-4 державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю).
Пунктом 7.39 вказаної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Проте, доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідачем всупереч принципу змагальності учасників судового процесу обставин, які повідомлено позивачем не заперечив, обґрунтованості визначеного розміру шкоди не спростовував.
З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 160 000 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення шкоди в сумі 160 000 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, м.Київ, вул.Гарматна, буд.8, приміщення 6, ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м.Київ, вул..Федорова Івана, буд.32, літ.А, ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в сумі 160 000 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 10.03.2025.
Суддя В.В. Князьков