ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2025Справа № 910/15795/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білозерський» (Білозерське шосе, буд. 13, с. Станіслав, Херсонська обл., 75051; ідентифікаційний код 38188680)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінкмаркет» (вул. Світла 3Д м. Київ, 02121; ідентифікаційний код 44289929)
про стягнення 201 695, 69 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білозерський» (далі за текстом - ТОВ «Білозерський», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінкмаркет» (далі за текстом - ТОВ «Дрінкмаркет», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/04/2024 від 01.04.2024 (далі за текстом - Договір) в розмірі 170 400 грн, нараховану пеню - 19 008, 64 грн, інфляційні втрати - 10 078, 95 грн, 3 % річних - 2 208, 10 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем допущено прострочення виконання договірного зобов'язання в частині строків оплати поставленого йому товару, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
2. Процесуальні дії у справи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 позовну заяву ТОВ «Білозерський» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
27.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд зазначає, що ухвала від 06.01.2025 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610221021307 отримана Відповідачем 21.01.2025.
За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/15795/24 встановлено Відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.04.2024 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити.
Покупець оплачує товар за цінами, погодженими сторонами в Специфікаціями / Акційній специфікації та підтвердженими у накладних (пункт 6.1 Договору).
Ціна товару зазначається у накладних при кожній поставці (пункт 6.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.4 Договору оплата за товар здійснюється Постачальником протягом 45 календарних днів з моменту приймання - передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
У випадку порушення Покупцем строків оплати Покупець сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ (пункт 7.3 Договору).
Згідно пункту 9.1 Договору останній набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу згідно наступних видаткових накладних на загальну суму 215 400 грн:
№РН-0000137 від 02.04.2024 на суму 38 400 грн;
№ РН-0000172 від 26.04.2024 на суму 38 400 грн;
№ РН-0000206 від 22.05.2024 на суму 39 600 грн;
№ РН-0000238 від 21.06.2024 на суму 59 400 грн;
№ РН-0000367 від 09.10.2024 на суму 39 600 грн.
Суд зазначає, що зазначені вище акти підписані сторонами без зауважень та претензій.
Також Позивачем на підтвердження факту відвантаження товару за вказаними вище накладними надано відповідні товарно-транспортні накладні.
Згідно доводів Позивача, Відповідачем за Договором сплачено 45 000 грн, на підтвердження чого надано банківські виписки.
Зазначена обставини не заперечується Відповідачем.
Звертаючись до суду з позовом Позивач зазначає про існування у Відповідача заборгованості в розмірі 170 400 грн, строк оплати якої прострочено в силу чого Позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних згідно наданого розрахунку.
Заперечення Відповідача чи то доводи на спростування заявлених вимог матеріали справи не містять.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Враховуючи погоджені сторонами строки оплати товару, суд зазначає, що зобов'язання з оплати за видатковими накладними є таким, що настало:
№ РН-0000137 від 02.04.2024 на суму 38 400 грн - 17.05.2024;
№ РН-0000172 від 26.04.2024 на суму 38 400 грн - 11.06.2024;
№ РН-0000206 від 22.05.2024 на суму 39 600 грн - 07.07.2024;
№ РН-0000238 від 21.06.2024 на суму 59 400 грн - 06.08.2024;
№ РН-0000367 від 09.10.2024 на суму 39 600 грн - 24.11.2024.
З огляду на встановлені судом вище обставини та враховуючи відсутність доказів повної оплати видаткових накладних, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання, в силу чого вимоги Позивача в частині суми основного боргу є обґрунтованими, а тому сума 170 400 грн підлягає стягненню з Відповідача.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із врахування визначених вище дат настання у Відповідача прострочення з оплати, суд зазначає, що Позивачем помилково включено в періоди нарахування 45-ий день, протягом якого Відповідач мав право перерахувати кошти.
Так, на переконання суду, обґрунтованими та арифметично вірними будуть наступні нарахування: 3 % річних в розмірі 2 177, 85 грн, пені - 18 909, 99 грн та інфляційні втрати - 10 078, 95 грн. у зв'язку з чим вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлений судом факт порушення Відповідачем договірного зобов'язання в частині строків оплати поставленого йому товару за Договором, вимоги Позивача є обґрунтованими у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білозерський» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінкмаркет» (вул. Світла 3Д м. Київ, 02121; ідентифікаційний код 44289929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білозерський» (Білозерське шосе, буд. 13, с. Станіслав, Херсонська обл., 75051; ідентифікаційний код 38188680) основний борг - 170 400 (сто сімдесят тисяч чотириста) грн, 3 % - 2 177 (дві тисячі сто сімдесят сім) грн 85 коп, пеню - 18 909 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 99 коп, інфляційні втрати - 10 078 (десять тисяч сімдесят вісім) грн 95 коп та судовий збір - 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн 06 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 10.03.2025
Суддя Антон ПУКАС