ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/638/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засідання справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія,
"Укренерго", вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд",
вул. Надрічна, буд. 4 "Б", м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення заборгованості за договором в сумі 278 882 326, 37 грн.
за участю:
від позивача: Сивик А.П.
від відповідача: Кузьмічова Т.В.
установив: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі по справі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (далі по справі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг передачі електричної енергії в сумі 278 882 326, 37 грн з них: 268 008 452,40 грн - основна заборгованість, 4 727 429,29 грн - 3% річних, 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0239-02024 від 01.01.2019 (із змінами та доповненнями) надав відповідачу послуги протягом жовтня-грудня 2023 року, з урахуванням проведеного 03.05.2024 коригування фактично наданих послуг у квітні 2023 року, на загальну суму 268 008 452,40 грн. За прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем заявлено інфляційні втрати та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 193, 216, 230 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що подав суду відзив на позов, та просив суд в позові відмовити. Зазначає, що виникнення заборгованості зумовлено об'єктивною ситуацією в країні, особливостями функціонування ринку електричної енергії та настання форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) - військової агресії російської федерації проти України та одночасно прийняття Кабінетом Міністрів України №206 від 05.03.2022 постанови, якою впровадження заборона на припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню в разі їх несплати не в повному обсязі, що також має вплив на виникнення заборгованості з передачі електричної енергії, у зв'язку із чим просить відмовити у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого внаслідок реорганізації є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі ОСП), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" укладено Договір № 0239-02024 від 01.01.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору ОСП зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання послуг для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП (п.4.2.).
Згідно з п.5.2. користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 (перший) платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 (другий) платіж до 10 числа розрахункового місяця
3 (третій ) платіж до 15 числа розрахункового місяця;
4 (четвертий) платіж до 20 числа розрахункового місяця;
5 (п'ятий) платіж до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п.5.5. договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Згідно з п.5.6. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
В пп. 8.1., 8.3. Договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та законодавства України. Користувач зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 9.4. Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п.9.5. Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (п. 9.6.).
Згідно з п.9.8. Договору, сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії у період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, з урахуванням коригування фактично наданих послуг у квітні 2023 на загальну суму 268 008 452,40 грн, про що свідчать долучені до матеріалів Акти приймання-передачі послуг від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023 та Акт коригування №ПРА_К-0003459 від 03.05.2024.
Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач вказану суму не оплатив, що зумовило позивача подати позов про її стягнення, за прострочення якої разом з тим здійснив нарахування 3% річних в розмірі 4 727 429,29 грн та 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат.
В ході розгляду справи відповідач здійснив погашення суми основної заборгованості в повному обсязі, про що позивач не заперечив у заяві за вх.№356/25 від 15.01.2025. У вказаній заяві позивач просив суд провадження у цій частині закрити повернути йому суму судового збору пропорційно до суми, на яку закривається провадження у справі.
Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0239-02024 від 01.01.2019 (із змінами та доповненнями).
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (cт.714 ЦК України).
Приписами ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 96 ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії", сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 цього Закону).
Згідно із ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії.
Проте, відповідач умови договору щодо повної та своєчасної оплати за отримані від позивача послуги не виконав в обумовлені строки, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на суму 268 008 452,40 грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, з урахування проведеного 03.05.2024 коригування фактично наданих послуг у квітні 2023 року.
Під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено означену вище заборгованість в повному обсязі (сплату заборгованості здійснював поетапно), у зв'язку із чим подавав суду клопотання про закриття провадження у справі.
Факт сплати суми основної заборгованості підтверджено позивачем по справі у заяві за вх.№356/25 від 15.01.2025 та в якій просив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості закрити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За наведеного, суд приходить до висновку провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 268 008 452,40 грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, з урахування проведеного 03.05.2024 коригування фактично наданих послуг у квітні 2023 року закрити, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що має місце прострочення зобов'язання щодо оплати послуг по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0239-02024 від 01.01.2019 (із змінами та доповненнями).
За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 4 727 429 , 29 грн - 3% річних, 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат у відзиві не висловив.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено про обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.
Щодо твердження відповідача, що утворення заборгованості зумовлено об'єктивною ситуацією в країні, настанням форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) - військової агресії російської федерації проти України, то суд зазначає, що такий підхід не узгоджується з правовими нормами та усталеною,в таких випадках, судовою практикою.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 та постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.
Отже, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним та належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.
Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин .
Згідно пунктів 11.1.-11.2. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання, або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру) та унеможливлюють виконання будь-якою стороною зобов'язання за вказаним Договором. Сторона, яка не може виконати зобов'язання за договором, невідкладно повинна повідомити у письмовій формі іншу сторону. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.
Отже, сторонами у розділі 11 Договору передбачено повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов'язань через настання форс-мажорних обставин з доказом дії форс-мажорних обставин, виданим уповноваженим органом України.
Однак, відповідачем не надано доказів дотримання порядку визначеного пунктами 11.1.-11.2 Договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин позивача з належними доказами неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів позивачу, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи обставини виявленого порушення зі сторони відповідач щодо неналежного виконання ним зобов'язань по спірному договору щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності щодо доведеності факту порушення та правильності здійснених розрахунків, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню частково, зокрема в частині стягнення 4 727 429,29 грн. - 3% річних, 6 146 444,68 грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 268 008 452,40 грн. провадження у справі слід закрити, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з приписами п.12 ч. 3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
При зверненні з позовом до суду позивач зазначив про відшкодування йому за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у справі.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.
За правилами п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду (заяву подано через Електронний суд) позивач сплатив судовий збір в сумі 847 840,00 грн , що відповідає розміру, який потрібно сплатити за подання вказаного позову.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду спору, судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення 4 727 429,29 грн - 3% річних, 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 268 008 452,40 грн основної заборгованості має місце закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю спору.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
У заяві за вх.№356/25 від 15.01.2025 позивач просить у разі закриттям провадження в частині основного боргу, повернути йому суму судового збору з Державного бюджету пропорційно до суми, на яку закривається провадження у справі.
Відповідно до складеної судом пропорції до суми основної заборгованості, в якій провадження у справі закрито, судовий збір складає в розмірі 814781,95 грн.
З урахуванням наведеного вказана сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу. Решту суми судового збору, зокрема в сумі 33058,05 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 123, 231, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг передачі електричної енергії в сумі 278 882 326,37 грн, з них: 268 008 452,40 грн - основна заборгованість, 4 727 429,29 грн. - 3% річних, 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вул. Надрічна, буд. 4 "Б", м. Івано-Франківськ, 76019, код 42129720) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код 00100227) 10 873 873,97 грн, з них: 4 727 429 , 29 грн - 3% річних, 6 146 444,68 грн - інфляційних втрат та 33058,05 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основного боргу в сумі 268 008 452,40 грн - провадження у справі закрити.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код 00100227) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 814781,95 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції №В-4255 від 02.07.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 10.03.2025.
Суддя С. М. Кобецька