номер провадження справи 33/2/25
10.03.2025 Справа № 908/3298/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи № 908/3298/24
за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код 03327115)
до відповідача: Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, село Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код 33622933)
про стягнення 504753,02 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради з позовом до Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання за період з 01.09.2024 до 30.11.2024 в розмірі 504 753,02 грн., з яких : 492 316,12 грн. - основний борг, 1182,88 грн. - 3% річних, 9571,50 грн. - інфляційні втрати, 1682,52 грн. - пеня.
Також позивач просив зазначити в рішенні, що відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 492 316,12 грн., починаючи з 17.12.2024 і до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення / 365 / 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем (раніше Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області») 02.05.2019 був укладений договір № 42В/8 про надання послуг з водопостачання, за умовами якого договір діє з 01.05.2019 по 31.12.2019, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав послуги з водопостачання в повному обсязі за період з 01.09.2024 по 30.11.2024 включно на суму 541 401,32 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав, сплатив частково 49 085,20 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості становить 492 316,12 грн., які позивач просив стягнути на свою користь.
Також додатково позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору має право на стягнення на свою користь за період з 14.10.2024 по 16.12.2024 3% річних в розмірі 1182,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 9571,50 грн. та пені в розмірі 1682,52 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 632, 651, 653, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 6, 193, 216, 217, 220 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
26.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з поясненнями до розрахунку та доказами на виконання вимог суду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/2/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторони, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 07.02.2025.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 08.01.2025 о 20:20 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач не надав відзиву на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд
02.05.2019 між Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Комунальним підприємством «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» укладено договір № 42 В / 8 про надання послуг з водопостачання (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого Облводоканал забезпечує водопостачання через мережі централізованого водопостачання споживачу на господарсько-питні, побутові та технічні потреби для потреб споживача та для потреб споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) АДРЕСА_1 .
Договір діє з 01.05.2019 по 31.12.2019, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін (п.п. 2.1., 2.4. договору).
За умовами п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору для обліку обсягів спожитої питної води в точці підключення на межі розподілу мереж водопостачання споживачем обладнано водолічильний вузол а встановлено прилад обліку MWN/JS-S 50/2-S-NKP 50/20. Визначення обсягів спожитої питної води споживачем проводиться відповідно показань приладу обліку за розрахунковий період (календарний місяць). Основним документом на оплату є Акт-рахунок.
У разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Облводоканалом послуги споживач зобов'язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017 (п. 6.2. договору).
Додатковими угодами № 3 від 22 лютого 2023 та № 5 від 23.10.2023 до договору викладено найменування споживача - Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області».
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи містять наступні підписані сторонами акти-рахунки за послуги з водопостачання:
- Акт-рахунок № 3058/93191 від 30.09.2024 за вересень 2024 на суму 200 768,30 грн.;
- Акт-рахунок № 3058/94130 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 174 455,96 грн.;
- Акт-рахунок № 3058/95326 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 166 177,06 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає доведеним загальну вартість наданих послуг за період з 01.09.2024 по 30.11.2024 в розмірі 541 401,32 грн., яка узгоджена сторонами в вищезазначених актах-рахунках.
Відповідачем було здійснено часткову оплату послуг водопостачання за вересень - листопад 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 03.10.2024 на суму 9800,00 грн., платіжною інструкцією № 33 від 04.10.2024 на суму 6500,00 грн., прибутковим касовим ордером № 13412 від 21.10.2024 на суму 7030,02 грн., платіжною інструкцією № 21 від 28.10.2024 на суму 9880,00 грн., платіжною інструкцією № 2PL451850 від 30.10.2024 на суму 9000,00 грн., платіжною інструкцією № 2PL441531 від 04.11.2024 на суму 9900,00 грн.
Згідно з довідкою позивача оплату від 03.10.2024 у сумі 9800,00 грн. від Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» з призначенням «Оплата за водопостачання згідно договору № 42В/8 від 01.05.2019 в т.ч. ПДВ зг.дов. б/н від 18.10.2023» було розподілено на наступні періоди: травень 2024 - 3024,82 грн. (повністю сплачено), вересень 2024 - 6775,18 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в рахунок погашення заборгованості за вересень 2024 року відповідачем було сплачено грошових коштів на суму 49 085,20 грн.
Відповідач доказів здійснення інших оплат за послуги з водопостачання за період з вересень-листопад 2024 року не надав.
Отже, залишок заборгованості відповідача за послуги з водопостачання становить 492 316,12 грн. (541 401,32 грн. - 49 085,20 грн.).
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем послуг з водопостачання позивач нарахував за період з 14.10.2024 по 16.12.2024 3% річних в розмірі 1182,88 грн., інфляційні втрати в розмірі 9571,50 грн. та пеню в розмірі 1682,52 грн., які пред'явив до стягнення з відповідача в даному позові.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються договором № 42В/8 про надання послуг з водопостачання від 02.05.2019.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Облводоканалом послуги споживач зобов'язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VII від 09.11.2017.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з наданими позивачем розрахунками штрафних санкцій нарахування здійснювались з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Абзацом 4 п.п. 5.3.1. п. 5.3. договору встановлено, що до 12-го числа, наступного за звітним місяцем, споживач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканала суму, вказану в Акті-рахунку.
Суд здійснив перевірку розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних і пені та встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані в вересні 2024 року послуги була часткова сплачена відповідачем в межах визначеного договором строку в розмірі 13 275,18 грн. на підставі платіжних інструкцій № 11 від 03.10.2024 та № 33 від 04.10.2024.
Таким чином, станом на 14.10.2024 (перший робочий день після закінчення визначеного договором строку) розмір заборгованості становив 187 493,12 грн. Вказана заборгованість існувала в період з 14.10.2024 по 20.10.2024.
Після здійснення оплати 7030,02 грн. (прибутковий касовий ордер № 13412 від 21.10.2024) розмір заборгованості становив 180 463,10 грн. Вказана заборгованість існувала в період з 21.10.2024 по 27.10.2024.
Після здійснення оплати 9880,00 грн. (платіжна інструкція № 21 від 28.10.2024) розмір заборгованості становив 170 583,10 грн. Вказана заборгованість існувала в період з 28.10.2024 по 29.10.2024.
Після здійснення оплати 9000,00 грн. (платіжна інструкція № 2PL451850 від 30.10.2024) розмір заборгованості становив 161 583,10 грн. Вказана заборгованість існувала в період з 30.10.2024 по 03.11.2024.
Після здійснення оплати 9900,00 грн. (платіжна інструкція № 2PL441531 від 04.11.2024) розмір заборгованості становив 151 683,10 грн. Вказана заборгованість існує з 04.11.2024.
Заборгованість за жовтень 2024 року в розмірі 174 455,96 грн. та заборгованість за листопад 2024 року в розмірі 166 177,06 грн. відповідачем не погашалась.
При перевірці розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, судом встановлено, що позивач не враховував період існування заборгованості в розмірі 170 583,10 грн. з 28.10.2024 по 29.10.2024, а також не враховував кількість днів в 2024 році (366 днів), здійснюючи нарахування із розрахунку 365 днів.
В той же час, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1182,88 грн. та пені в розмірі 1682,52 грн. є меншими, ніж суми за розрахунком суду, а тому суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені в заявленому позивачем розмірі.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат виходячи з такого.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р роз'яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця - червня.
Виходячи з наведених роз'яснень, індекс інфляції застосовується тільки за повні місці прострочення. За весь період прострочення, протягом якого існувала сума боргу, визначається середній індекс інфляції шляхом перемноження індексів інфляції за місяці, що входять до періоду розрахунку.
При розрахунку інфляційних втрат від суми боргу за вересень 2024 року позивач не звернув уваги на те, що розмір заборгованості 187 493,12 грн., який застосований в розрахунку, існував лише 7 днів з 14.10.2024 по 20.10.2024.
Станом на 31.10.2024 та до 03.11.2024 існувала заборгованість в розмірі 161 583,10 грн. Після здійснення останнього платежу 04.11.2024 остаточний розмір заборгованості за вересень становить 151 683,10 грн.
Таким чином, інфляційні втрати від суми боргу за вересень 2024 року за період жовтень-листопад 2024 року належить обраховувати наступним чином:
до суми боргу 161 583,10 грн. слід застосувати індекс інфляції за жовтень 2024 року - 101,80%, звідси інфляційні втрати становлять 2908,50 грн.;
до суми боргу 151 683,10 грн. слід застосувати індекс інфляції за листопад 2024 року 101,90%, звідси інфляційні втрати становлять 2881,98 грн.,
загалом 5790,48 грн.
Інфляційні втрати від суми боргу за жовтень 2024 року позивачем розраховані правильно, виходячи із суми боргу 174 455,96 грн., індексу інфляції за листопад 2024 року 101,90%, звідси інфляційні втрати становлять 3314,66 грн.
Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в загальному розмірі 9 105,14 грн. В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 466,36 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.
Відповідач власних розрахунків не надав.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи зазначене, суд частково задовольнив позовні вимоги та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 492 316,12 грн., 3% річних у сумі 1182,88 грн., інфляційні втрати в сумі 9105,14 грн., пеню в сумі 1682,52 грн.
Позивач просить зазначити в рішенні, що відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нараховування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму основного боргу у розмірі 492 316,12 грн., починаючи з 17.12.2024 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд ухвалив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму основного боргу - 492 316,12 грн. органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, починаючи з 17.12.2024 до моменту виконання рішення суду.
Формула розрахунку 3% річних: сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення х 365 (або 366) днів у році, за який проводиться розрахунок, / 100.
Формула розрахунку пені: сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення / 100.
Згідно п. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію № 5604 від 16.12.2024 на суму 7571,30 грн. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7564,30 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, село Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код 33622933) на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код 03327115) основний борг у сумі 492 316,12 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі триста шістнадцять грн. 12 коп.), 3% річних у сумі 1182,88 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дві грн. 88 коп.), інфляційні втрати в сумі 9105,14 грн. (дев'ять тисяч сто п'ять грн. 14 коп.), пеню в сумі 1682,52 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дві грн. 52 коп.) та витрати з сплати судового збору в сумі 7564,30 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн. 30 коп.).
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму основного боргу у розмірі 492 316,12 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі триста шістнадцять грн. 12 коп.), починаючи з 17.12.2024 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Формула розрахунку 3% річних: сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення х 365 (або 366) днів у році, за який проводиться розрахунок, /100.
Формула розрахунку пені: сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення/100.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 10.03.2025.
Суддя М.В. Мірошниченко