номер провадження справи 19/218/24
24.02.2025 Справа № 908/3314/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи № 908/3314/24:
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтраксервіс» (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 92 б, ідентифікаційний код 43613805)
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтрейд» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 37129399)
про стягнення 116 667,00 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтраксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтрейд» про стягнення 116 667,00 грн заборгованості за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 500 від 26.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст. ст.526, 530, 610, 625,626, 628,914 ЦК України та мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу за договором №500 від 26.09.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.12.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3314/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Відповідно до ухвали суду від24.12.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3314/24; присвоєно справі номер провадження 19/218/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
До Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» 06.02.202025 від ТОВ «Вінтраксервіс» надійшло клопотання про забезпечення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2025, клопотання про забезпечення позову передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 06.02.2025 у задоволенні клопотання ТОВ «Вінтраксервіс» про забезпечення позову відмовлено.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
10.02.2025 адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, також ТОВ «Лєтрейд» у відзиві заявлено клопотання про поновлення строку на його подання.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що відзив не було надано у визначений судом строк в зв'язку з великою наватаженістю на єдиного представника товариства.
Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Слід зазначити, що Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Пронін проти України», “Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 25.12.2024. Отже останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, є 09.01.2025.
З огляду на наведені у клопотанні обставини, беручи до уваги наявність у відповідача контраргументів відносно позиції іншої сторони процесу, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи норми статей 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та наявність підстав для продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву до 10.02.2025.
Заперечення ТОВ «Лєтрейд» проти позовних вимог обґрунтовані наступним.
Позивачем, на думку відповідача, порушено умови Договору, не надано повний пакет документів на його адресу - замовлення, акт приймання-передачі, рахунки тощо. Неотримання зазначених документів відсутністю у матеріалах позовної заяви доказів їх направлення.
Також відповідач посилається, що неодноразово звертався до позивача з вимогою надати повний пакет первинних документів для здійснення оплати. Питання було вирішено в телефонному режимі, проте позивач так і не направив документи позивачу.
17.02.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, якою позивач зазначає про таке.
Доводи, викладені у відзиві, суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи. Так в супереч твердженням відповідача про не направлення на його адресу документів, позивачем додано до позову копію поштової квитанції №2101101382972 від 13.11.2024 та опис вкладення про направлення 13.11.2024 відповідачу пакету документів у відповідності до умов Договору.
За твердженням позивача, доводи відповідача про те що він звертався до позивача з претензією про надання документів в телефонному режимі, також не відповідають дійсності, доказів на підтвердження направлення претензії до відзиву не надано. Позов просить задовольнити в повному обсязі, відхиливши твердження відповідача.
Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3314/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.02.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
26.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Летрейд» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінтраксервіс» (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 500 (Договір).
Згідно з п.1.1. Договору, у порядку, на умовах, та в строк, визначений цим Договором, Перевізник зобов'язується доставляти довірені йому Замовником (іншими вантажовідправниками за вказівкою Замовника) вантажі до пункту призначення на території України, а також в міжнародному сполученні, та видавати їх особам, які мають право на їх одержання (вантажоодержувачам), а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати Перевізникові встановлену за надані послуги плату.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що послуги перевезення вантажів за цим договором надаються на підставі замовлення, яке складається Замовником в двох автентичних примірниках за формою, затвердженою згідно з Додатком №1 до Договору, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Перевізнику за реквізитами, зазначеними в Договорі. У випадку термінової потреби у наданні послуг Замовлення може бути надано та погоджено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, у тому числі в телефонному режимі та/або за допомогою месенджерів, з обов'язковим подальшим письмовим оформленням протягом 24 годин.
На підставі п.2.2 Договору протягом 4 годин з моменту отримання Замовлення Перевізник повинен розглянути та передати Замовнику примірник Замовлення, підписаним уповноваженою особою Перевізника та засвідчений його печаткою (за наявності) або письмові заперечення.
Відповідно до п.2.4 Договору Підписане належним чином уповноваженими представниками та скріплене печатками (за наявності) Сторін Замовлення підтверджує досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов надання послуг перевезення вантажів, які є незмінними з моменту підписання Замовлення, та положення якого мають пріоритет над загальними умовами Договору.
Згідно з п.п.3.2.1. та п.п. 3.2.2. Договору, Замовник зобов'язаний надавати Перевізнику Замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, підписані належним чином уповноваженою особою Замовника та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови Замовника від Замовлення письмово сповістити про це Перевізника не пізніше ніж за 12 (дванадцять) годин до погодженого часу та дати подання автомобільного транспорту під завантаження.
Пунктом 3.2.6 Договору визначено обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані Перевізником послуги та відшкодувати додаткові витрати, що виникли у Перевізника при виконання цього Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Замовника та є документально підтвердженими.
Згідно з п. 3.4.14. Договору, Перевізник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати розвантаження автомобільного транспорту надати пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків, а саме: рахунок-фактуру, акт, приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортну накладну (CMR), також в необхідних випадках можуть подаватися оригінали інших наявних документів, підтверджуючих надання послуг, зокрема, декларація, подорожній лист тощо.
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна (загальна вартість) цього Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із загальної ціни (вартості) транспортно-експедиторських послуг, наданих Перевізником Замовнику згідно погоджених Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг протягом дії цього Договору.
Ціна (загальна вартість) послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом розраховується на підставі цін (тарифів) за одиницю виміру (тонно/км, км пробігу, машино/годину, рейс, зміну тощо) наданих послуг, погоджених Сторонами у Замовленні, яке є невід'ємною частиною цього Договору, і є незмінною з моменту підписання Замовлення (п. 4.2 Договору).
Згідно з п. 4.3. Договору, оплата наданих послуг перевезення вантажів здійснюється Замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених Перевізником відповідно до погоджених Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг, складених з урахуванням первинних документів бухгалтерського обліку, в наступному порядку: - 80 % (вісімдесят) відсотків вартості послуг перевезення вантажів, погоджених Сторонами у Замовленні, сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів з дати погодження Замовником Акту приймання-передачі наданих послуг, одержаного від Перевізника разом з повним комплектом документів, вказаних в п. 3.4.14. цього Договору; - 20 % (двадцять) відсотків вартості послуг перевезення вантажів, погоджених Сторонами у Замовленні, сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів з дати належної реєстрації Перевізником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, без виставлення окремого рахунку-фактури.
Відповідно до п. 4.5. Договору датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Перевізника.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що надані послуги передаються Перевізником та приймаються Замовником за Актом приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 6.2. Договору Акт приймання-передачі наданих послуг складається Перевізником протягом 7 (семи) календарних днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками Сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних (CMR), подорожніх листів тощо).
За умовами п.6.3 Договору Акт приймання-передачі послуг складається Перевізником в двох автентичних примірниках, підписується уповноваженою особою Перевізника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Замовнику разом з первинними документами бухгалтерського обліку, зазначеними в п.3.4.14 цього Договору за реквізитами, зазначеними у цьому Договорі або за його фактичним місцезнаходженням, поштовим, кур'єрським зв'язком або нарочним.
Відповідно до п. 6.4. Договору Акт приймання-передачі наданих послуг розглядається Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник Акту приймання-передачі наданих послуг повертається Перевізнику за реквізитами, зазначеними в цьому Договорі або за фактичним місцезнаходженням, поштовим, кур'єрським зв'язком або нарочним.
У випадку наявності у Замовника зауважень або заперечень до Акту приймання-передачі наданих послуг, зауваження або заперечення направляються перевізнику в порядку та строки, передбачені п.6.4 цього Договору (п.6.5 Договору).
Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору та чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем здійснено на користь відповідача транспортні послуги з перевезення соняшнику за Замовленням №27.09 від 26.09.2024, за маршрутом с.Чернятка Гайсинського району Вінницької області - м.Вінниця на суму 42 500 грн, за Замовленням №27.09/1 від 26.09.2024, за маршрутом с.Козлів Молигів-Подільського району Вінницької області - м.Вінниця на суму 20 000грн.
ТОВ «Вінтраксервіс» направило відповідачу пакет документів, необхідний для здійснення розрахунків: товарно-транспортні накладні №224 від 27.09.2024, №225 від 27.09.2024, № 27 від 27.09.2024, № 29 від 28.09.2024, №30 від 29.09.2024; акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 0000604 від 28.09.2024 на суму 40 715 грн, №0000605 від 28.09.2024 на суму 36 784 грн, №0000608 від 29.09.2024 на суму 39 168 грн; рахунок-фактури № СФ-0000604 від 28.09.2024 на суму 40 715 грн, №0000605 від 28.09.2024 на суму 36 784 грн, № 0000608 від 29.09.2024 на суму 29 168 грн.
Відповідач акти здачі-приймання робіт не підписав, позивачу не повернув, виставлені рахунки на оплату не сплатив.
Неоплачена відповідачем сума за послуги перевезення за Договором № 500 від 26.09.2024 склала 116 667 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом вище, позивачем протягом вересня 2024 року було надано транспортні послуги з перевезення вантажу (соняшнику) за маршрутом с.Чернятка Гайсинського району Вінницької області - м.Вінниця та за маршрутом с.Козлів Молигів-Подільського району Вінницької області - м.Вінниця.
На перевезення товару, з дотриманням вимог чинного законодавства, було оформлено товарно-транспортні накладні: №224 від 27.09.2024 на 20 тон 940 кг соняшнику, №225 від 27.09.2024 на 24 тони 20 кг соняшнику, № 27 від 27.09.2024 на 20 тон 320 кг соняшнику, № 29 від 28.09.2024 на 24тони 280 кг соняшнику, №30 від 29.09.2024 на 24 тони 740 кг соняшнику.
За результатами перевезень позивачем складено та підписано акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 0000604 від 28.09.2024 на суму 40 715 грн, акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) №0000605 від 28.09.2024 на суму 36 784 грн, акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) №0000608 від 29.09.2024 на суму 39 168 грн.
На виконання п. 3.4.13 Договору позивач направив відповідачу пакет документів, необхідний для здійснення розрахунків: товарно-транспортні накладні №224 від 27.09.2024, №225 від 27.09.2024, № 27 від 27.09.2024, № 29 від 28.09.2024, №30 від 29.09.2024; акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 0000604 від 28.09.2024 на суму 40 715 грн, №0000605 від 28.09.2024 на суму 36 784 грн, №0000608 від 29.09.2024 на суму 39 168 грн; рахунок-фактури № СФ-0000604 від 28.09.2024 на суму 40 715 грн, №0000605 від 28.09.2024 на суму 36 784 грн, № 0000608 від 29.09.2024 на суму 29 168 грн. Відправлення здійснено за місцем реєстрації відповідача: вул.Сєдова, 7, м.Запоріжжя, вказаним у договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та підтверджено квитанцією Укрпошта № 2101101382972 від 13.11.2024, фіскальним чеком від 13.11.2024, описом вкладення у цінний лист зі штемпелем Укрпошта.
Судом за допомогою сайту Укрпошта перевірено поштове відправлення за № 2101101382972 та встановлено, що лист адресований позивачем ТОВ «Лєтрейд» адресату не вручено та повернуто відправнику з відміткою «Повернення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).
Таким чином ТОВ «Лєтрейд» відправлення не отримано, на адресу позивача підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не направлено, оплату рахунків не здійснено.
Будь-яких зауважень чи заперечень до позивача від відповідача також не надходило.
З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтрейд», ідентифікаційний код 37129399, є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7.
Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи наведене, надані позивачем копії поштових квитанцій підтверджують факт направлення відповідачу передбаченого Договором пакету документів, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Крім того, факт надання послуг з перевезення відповідачем не заперечується.
Посилання відповідача на направлення претензії позивачу також спростовано вищенаведеним та не підтверджено відповідачем. Про направлення відповідачем лише вказано у відзиві, проте а ні копій претензій, а ні доказів їх вручення/направлення суду не надано.
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 116 667,00 грн за отримані послуги перевезення відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 116 667,00 грн - заборгованості за надані послуги є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за розглянутий позов встановлено в розмірі 3028 грн.
Частиною 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подання ТОВ «Вінтраксерівс» позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд», судовий збір підлягає сплаті в розмірі 2422 грн (3028 х 0.8).
При цьому, позивачем відповідно до платіжної інструкції №922 від 12.12.2024 сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, переплачена сума судового збору в розмірі 606 грн підлягає поверненню позивачу у порядку, визначеному приписами ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєтрейд» (вул. Сєдова, буд.7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37129399) на користь «Вінтраксервіс» (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 92 б, ідентифікаційний код 43613805) 116 667,00 грн (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 00 коп.) заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєтрейд» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37129399) на користь «Вінтраксервіс» (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 92 б, ідентифікаційний код 43613805) 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 10.03.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.