Справа № 275/192/25
10 березня 2025 року с-ще Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів матеріали кримінального провадження № 12024000000000501 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Соловіївки Житомирської області, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, інваліда ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3. ст. 27, ч. 3. ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Соловіївки Житомирської області, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, -
03 березня 2025 року до Брусилівського районного суду Житомирської області з Офісу Генерального прокурора надійшли матеріали кримінального провадження № 12024000000000501 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3. ст. 27, ч. 3. ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.
03 березня 2025 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області з дотриманням вимог ч. 1 ст. 314 КПК України було призначено підготовче судове засідання.
Обвинувальний акт, пред'явлений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підсудне Брусилівському районному суду Житомирської області.
Підстав для прийняття рішень щодо закриття провадження на підставі пунктів 5-8, 10 частини 1 або частини 2 ст. 284 КПК України та п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлено.
Учасники судового провадження не заперечували проти призначення судового розгляду по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Таким чином, враховуючи, що перешкоди для призначення судового розгляду відсутні, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3. ст. 27, ч. 3. ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні.
Також прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначене наступне. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, через що, на думку прокурора, можуть переховуватись від суду. Крім того, прокурор вважає вірогідним ризик можливого незаконного впливу обвинуваченими на свідків, показання яких мають важливе значення для доведення обставин вчинення кримінального правопорушення, враховуючи, що на іншого підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні під час досудового розслідування ними чинився тиск, через що стороною обвинувачення були застосовані заходи безпеки. Також прокурор зазначив, що обвинувачені не мають постійного джерела матеріального забезпечення, яким до затримання було вчинення злочинів, через що існує ризик вчинення ними інших аналогічних кримінальних правопорушень. Таким чином, прокурор вважає, що наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, вказаним в ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, які не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також вказав, що підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинувачених в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, у сторони обвинувачення відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, подавши клопотання про зміну вказаного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 , необґрунтованим. Крім того зазначив, що протягом всього досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_4 з'являвся за викликом до слідчого та в судові засідання, що, на думку захисника, свідчить про безпідставність доводів сторони обвинувачення щодо можливого переховування ОСОБА_4 від суду. Також вважає недоведеним вплив ОСОБА_4 на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того вказав, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи, отримує пенсію, яка є джерелом його постійного доходу, а тому вважає доводи прокурора щодо можливості останнім продовжити злочинну діяльність через відсутність джерел доходу безпідставними.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, вважали, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 при розгляді судом вказаного кримінального провадження.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотань про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також до клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, прийшов до наступних висновків.
Так, встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року продовжено в межах строку досудового розслідування до 13.03.2025 року включно.
Крім того, встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року продовжено в межах строку досудового розслідування до 13.03.2025 року включно.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом I цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв"язки з суспільством.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу судом також враховується позиція Європейського суду з прав людини, висловлена в рішенні "Харченко проти України" від 10.02.2011. Зокрема, в п. 79 цього рішення зазначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
З обвинувального акту та клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в організації незаконного посіву та незаконного вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчиненого організованою групою з метою збуту, а також в організації незаконного виготовлення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, вчиненого організованою групою, а також в організації незаконного посіву та незаконного вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчиненого організованою групою з метою збуту, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28,ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України; ОСОБА_5 обвинувачується в незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчиненому організованою групою з метою збуту, а також в незаконному виготовленні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дані про їх особу, суд вважає, що продовжують існувати ризики впливу обвинуваченими на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризик продовження обвинуваченими злочинної діяльності у випадку зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з утриманням під вартою. Також суд погоджується з міркуваннями прокурора, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи наслідки, обвинувачені можуть вчиняти спроби переховуватися від суду.
Крім того, судом приймається до уваги той факт, що наразі у зв'язку із проведенням на території України військових дій країною агресором, частина території держави є тимчасово окупованою, що додатково може надати обвинуваченим можливість переховуватись на тій території країни, яка не підконтрольна органам державної влади.
Також судом при вирішенні питання щодо запобіжного заходу враховуються дані, що обвинувачений ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров'я, а саме захворювання опорно-рухового апарату та інвалідність, однак наведене, на думку суду, не може свідчити на користь зменшення заявлених ризиків та недопущення інших способів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На думку суду, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , мають досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому, враховуючи продовження існування ризиків, визначених пунктами ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
При цьому, з огляду на ступень суспільної небезпеки злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд погоджується з позицією прокурора і не вважає необхідним застосовувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Підстав для зміни раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, про що клопоче захисник обвинуваченого, даний час суд не вбачає.
Також враховуючи, що на даний час обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 утримуються в ДУ «Київський слідчий ізолятор», при цьому розгляд кримінального провадження відбувається в суді, розташованому в іншій, а саме Житомирській області, з метою забезпечення доставки обвинувачених до суду для їх безпосередньої участі в розгляді кримінального провадження, суд вважає за необхідне зобов'язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити переведення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для подальшого перебування під вартою до ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 177, 178, 314, 316, 376 ч. 2 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12024000000000501 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3. ст. 27, ч. 3. ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження провести у складі суду - суддею одноособово у відкритому судовому засіданні у приміщенні Брусилівського районного суду Житомирської області на 14 годину 30 хвилин 19 березня 2025 року.
Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 08 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити переведення заарештованого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого перебування під вартою до Державної Установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 08 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити переведення заарештованого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого перебування під вартою до Державної Установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Повний текст ухвали оголошено о 19 год. 00 хв. 10.03.2025 року.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1