707/141/25
3/707/184/25
06 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі судді Волкової Н.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю представника - адвоката Мельника С.Є.,
особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 494593, 12 січня 2025 року о 11 годині 07 хвилин по а/д Р10 Черкаси-Сміла-Умань 40 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot Partner» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager ARCЕ 0200» на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту № 2776 позитивний та склав 0,44 %. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі - відмовився. Подія фіксувалася технічними засобами відеозапису, а саме - на бодікамеру працівника поліції DSJ-00000000000021_100045.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю визнав та вказав, що обставини викладені у протоколі відповідають дійсності.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельник С.Є. подав клопотання по суті справи, відповідно до якого останній свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнає та просить не застосовувати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як він проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , на посаді командира автомобільної роти автомобільного батальйону. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони, вину у скоєному проступку визнає беззаперечно. В ході його службової діяльності, яка полягає у виконанні бойових завдань пов'язаних з транспортуванням важкої броньованої техніки до місць проведення бойових дій, у нього є потреба у наявності посвідчення водія. Відсутність посвідчення водія унеможливить виконання ним свого військового обов'язку по захисту держави від збройної агресії російської федерації.
Адвокат Мельник С.Є. наголошує, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права. Така позиція застосована Христинівським районним судом Черкаської області від 18 січня 2024 року у справі №706/1409/23.
Також, до клопотання додано копію посвідчення офіцера НОМЕР_3 , службову характеристику, наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по технічній частині) № 82 від 31.12.2024 про закріплення автомобільної та спеціальної техніки за особовим складом, список автомобільної техніки військової частини НОМЕР_2 закріпленої за особовим складом, копію постанови Христинівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2024 року у справі №706/1409/23.
Адвокат Мельник С.Є. в судовому засіданні просив долучити до матеріалів справи клопотання командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 , в якому клопотав не застосовувати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік до ОСОБА_1 .
Так, п. 2.9 а Правил дорожнього руху України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення захисника та оцінивши докази в їх сукупності, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами у справі:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 494593 від 12.01.2025 року;
- результатом тесту до протоколу серії ААД № 494593 від 12.01.2025 року, зробленого за допомогою приладу «Drager ARCЕ 0200», результат тесту № 2776 склав 0,44 %, засвідчений підписом ОСОБА_1 відповідно до якого з результатом погодився. Подія фіксувалася технічними засобами відеозапису, а саме на бодікамеру працівника поліції DSJ-00000000000021_100045;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, засвідчений підписом ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до «ЧОНД» відповідно до якого огляд не проводився;
- відеозаписом з бодікамери працівника поліції DSJ-00000000000021_100045 від 12.01.2025 року на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив про вживання алкогольних напоїв напередодні вечора та не заперечував проти проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager ARCЕ 0200» результат огляду склав 0,44 %;
- довідкою інспектора ДОП СП ВПД №1 ЧРУП ГУНП у Черкаській області старшого лейтенанта поліції А.Нетеси від 13.01.2025 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія отримував;
- витягом з бази ІПНП про отримання водійського посвідчення категорії B,С,СЕ інспектора ДОП СП ВПД №1 ЧРУП ГУНП у Черкаській області старшого лейтенанта поліції А. Нетеси від 13.01.2025 року.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення оформлені відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи.
За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Що стосується доводів захисника про можливість застосування за аналогією права правил ст. 69 КК України, то суд зазначає, що аналогія права застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У чинному КУпАП наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, такі як інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.
Однак питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП і будь-якої прогалини, на думку суду, не існує, як і підстав застосувати аналогію права. Законодавець окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність, оскільки є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, навіть виконання ним обов'язків військової служби із забезпеченням оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Суд враховує позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який провину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, однак такі не можуть слугувати підставою для зміни покарання з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд не бере до уваги надану адвокатом Мельником С.Є. в судовому засіданні судову практику за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції, оскільки під час розгляду справ суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та норм ст. 69 КК України та вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.
Згідно із п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Оскільки ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності у справі не пов'язаній з виконанням обов'язків військової служби, а відтак не підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 130, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік (реквізити для сплати штрафу - отримувач коштів ГУК у Черк.обл./Черкаська обл/21081300; код отримувача за ЄДРПОУ 37930566; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок отримувача UА918999980313030149000023001; код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування ККДБ - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. (реквізити для сплати судового збору отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (судовий збір).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до правопорушника може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі ненадання доказів сплати, постанова буде направлена для примусового виконання.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Черкаський районний суд Черкаської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 10.03.2025.
Суддя: Н. С. Волкова