Справа № 703/1229/25
2-з/703/4/25
10 березня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О., розглянувши заяву Смілянської міської ради про забезпечення доказів, -
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 на розгляд судді Левчук О.О. була передана вищевказана зава про забезпечення доказів, в якій представник заявника просив витребувати докази, зобов'язати надати інформацію.
Дослідивши надану заяву, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 116, 117 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2019 під час розгляду справи № 3д/9901/2/19, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів згодом або засіб доказування може бути втрачений.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення доказів визначені ч. 1 ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів, спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Однак, у порушення п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, подана заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин на підтвердження того, що засіб доказування може бути втрачений у майбутньому чи подання його до суду стане для нього згодом неможливим чи утрудненим. Навіть припущень таких заява не містить.
Фактично позивачем ставиться питання про витребування доказу з метою визначення належного суб'єктного складу для подальшої подачі позовної заяви, хоча поняття «витребування» та «забезпечення» доказів не є тотожними та заявник не позбавлений можливості подання позовної заяви з одночасним поданням клопотання про витребування доказів для визначення належних відповідачів у справі.
Таким чином, заявником у поданій заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а також не вказані підстави, що доведені належними доказами, припускати, що докази, які він просить забезпечити, можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, враховуючи, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст. 116, 117 ЦПК України, то дана заява підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116-118, 258-260 ЦПК України, суддя
Заяву Смілянської міської ради про забезпечення доказів - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Левчук