Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/897/25
Номер провадження2/711/858/25
10 березня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Подуфали О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 , а також, в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на її частину, та стягнути із відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона з 04 березня 2004 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
За період шлюбу вони з чоловіком за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає переоформити на неї 1/2 частину вказаного нерухомого майна, то такий спір підлягає розгляду в судовому порядку.
Також позивач до позовної заяви долучила ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025, що постановлена у справі №711/674/25 (провадження №2-з/711/3/25), відповідно до якої, з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, заборонене відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 3165818) (а.с.22-26).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 30 хв 10 березня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У судовому засіданні, що призначено 10 березня 2025 року о 11 год 30 хв представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковдій І.С., не з'явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету, що була отримана цим учасником справи 12.02.2025 о 14 год 15 хв 31 сек (а.с.42 зворот). Водночас, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковдій І.С 10 березня 2025 року подала до суду заяву (вхідний №9256/25), в якій просила суд розгляд справи проводити у відсутність як позивача, так і представника позивача, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 10 березня 2025 року о 11 год 30 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що була отримана цим учасником справи 14.02.2025, відзиву до суду не направив.
Водночас, 10 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою (вхідний № 9214), в якій визнав позовні вимоги повністю, просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, а також визнання позовних вимог відповідачем, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 04 березня 2004 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №235 (а.с.14).
Згідно безпосередньо дослідженої в судовому засіданні копії договору купівлі-продажі квартири від 23.06.2005, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., суд встановив, що 23.06.2005 відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-19).
Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7619984 від 25.06.2005, що видане Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (бланк серії СВІ №078705), що досліджений в судовому засіданні, суд встановив, що за відповідачем ОСОБА_2 25.06.2005 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі саме договору купівлі-продажі від 23.06.2005, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. (а.с.21).
Також, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.01.2025, суд встановив, що, станом на день подачі позову до суду, квартира АДРЕСА_1 , перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 (а.с.15). Із цього письмового доказу суд встановив, що вказаний об'єкт нерухомості не перебуває ані в іпотеці, ані під забороною відчуження.
Крім того, із дослідженої у судовому засіданні ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025, що постановлена у справі №711/674/25 (провадження №2-з/711/3/25) суд встановив, що з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, заборонене відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 3165818) (а.с.22-26).
Отже, судом встановлено, що між сторонами виник спір із сімейних правовідносин.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороби, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 , придбана за договором купівлі-продажу в період перебування сторін у шлюбу, а відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому такими, що підлягають до задоволення.
Задовольняючи позовні вимог, суд також керується положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 у заяві від 10.03.2025 (вхідний №9214) визнав позовні вимоги ОСОБА_1 повністю, то суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , придбане у період перебування їх у шлюбі та за спільні кошти, а тому позов підлягає до задоволення
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом під час розгляду справи по суті, судові витрати позивача ОСОБА_1 складаються лише із витрат, що понесені на сплату судового збору, і складають 9084 грн.
Водночас, як встановлено судом із безпосередньо дослідженого у судовому засіданні висновку оцінювача про вартість майна, що складений, станом на 31.01.2025, оцінювачем ОСОБА_4 , ринкова вартість спірного нерухомого майна становить 1 240 620 грн (а.с.9).
Підпунктом 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно прохальної частини позовної заяви (уточненої) від 10.02.2025 (а.с.32-38), позивач заявила позовну вимогу про визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , визначивши ціною позову 620 310 грн.
Таким чином, позивачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6203,10 грн, тобто 1 відсоток ціни позову.
Водночас, як встановлено судом, позивач сплатила судовий збір у розмірі 9084 грн (а.с.8), тобто у розмірі, що перевищує розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу позовної заяви, що є предметом розгляду судом цивільної справи №711/897/25. Розмір переплати позивачем судового збору складає 2880,90 грн (9084 грн - 6203,10 грн).
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Оскільки у заяві від 10.03.2025 представник позивача адвокат Ковдій І.С. або у будь-якому іншому документі, що адресований суду, не просила суд повернути позивачу ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.
Крім того, ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 визнав повністю позовні вимоги, пред'явлені позивачем ОСОБА_1 , до часу розгляду по суті судом цивільної справи №711/897/25.
Таким чином, керуючись ч.1 ст.142 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, виходячи із розміру належного до сплати розміру судового збору в сумі 6203,10 грн, тобто 3101,55 грн (6203,1 грн х 0,5).
Крім того, як встановлено судом, ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.01.2025, що постановлена у справі №711/674/25 (провадження №2-з/711/3/25), вжиті заходи забезпечення позову до часу пред'явлення позивачем позовної заяви.
Частинами 1,7 ст.158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки учасниками справи не подано вмотивованого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а суд не вбачає підстав для їх скасування з власної ініціативи, тому, керуючись ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025, що постановлена у справі №711/674/25 (провадження №2-з/711/3/25), продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням у цивільній справі №711/897/25 законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. 60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 142, 158, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3101 (три тисячі сто одну) гривню 55 (п'ятдесят п'ять) копійок судового збору.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3101 (три тисячі сто одну) гривню 55 (п'ятдесят п'ять) копійок, що сплачений згідно квитанції Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» №0.0.4164063661.1 від 31 січня 2025 року та знаходиться на аркуші справи №8.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.01.2025, що постановлена у справі №711/674/25 (провадження №2-з/711/3/25), продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням у цивільній справі №711/897/25 законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 10 березня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко