Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6447/24
Номер провадження 1-кп/711/211/25
06 березня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
представника трудового колективу ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023250310002754 від 24.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Під час судового розгляду Відділення технічного обслуговування ремонту озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України звернулось до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження. Заявлене клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, враховуючи позитивні характеристики на ОСОБА_6 , та те, що він раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення щиро розкаюється. Капітан ОСОБА_7 запропонував взяти ОСОБА_6 під контроль трудового колективу та здійснювати щодо нього заходи виховного характеру протягом строку поруки, зокрема контроль за виконанням своїх безпосередніх трудових обов'язків, перевірку додержання ним правил співжиття в побуті та громадських місцях. Крім того обвинувачений не має на меті жодним чином ухилятися від суду та від заходів виховного характеру з боку трудового колективу.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу. Суду пояснив, що він повністю визнає свою вину, щиро розкаюється у вчиненому.
Захисник ОСОБА_4 підтрималав заявлене клопотання та просила його задовольнити, оскільки наявні всі ознаки щирого каяття.
Прокурор ОСОБА_3 вважає, що не має підстав для задоволення клопотання та передачі ОСОБА_6 на поруки трудовому колективу Відділення технічного обслуговування ремонту озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України.
Потерпілий ОСОБА_5 підтримав думку прокурора, категорично заперечував проти задоволення клопотання трудового колективу Відділення технічного обслуговування ремонту озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, наполягав на притягненні ОСОБА_6 до відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та зауважив, що в діях обвинуваченого відсутні ознаки щирого каяття.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому частиною третьою статті 285 КПК визначено, що у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. При цьому частиною другою статті 288 КПК передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі ВСУ) у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
У абзаці п'ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Суд також враховує, що у абзаці третьому пункту 2 зазначеної Постанови від 23.12.2005 роз'яснено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до частини першої статті 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Необхідно також зауважити, що у абзаці другому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 ВСУ зазначив, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.
У абзаці третьому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 ВСУ роз'яснив, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки.
Відповідно до роз'яснень, наданих у четвертому пункті Постанови від 23.12.2005, за наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов'язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу Відділення технічного обслуговування ремонту озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, суд враховує таке.
Окрім наведених вище роз'яснень, наданих у Постанові від 23.12.2005, ВС 13.02.2018 (справа № 161/13242/16-к) зауважив, що передача особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Судом вже вище зазначено, що ОСОБА_6 згідно з наданими суду матеріалами раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому є особою, яка вперше вчинила кримінально каране діяння (злочин), на момент вчинення злочину не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а тому вимогу частини першої статті 47 КК в цій частині дотримано.
Згідно з приписами частини четвертої статті 12 КК України інкриміноване ОСОБА_6 діяння є нетяжким злочином.
Отже, застереження щодо неможливості застосування приписів частини першої статті 47 КК щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 діяння також відсутні.
Вирішуючи питання щодо наявності такої умови для звільнення від кримінальної відповідальності як щире каяття, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Потерпілий, заперечуючи наявність щирого каяття, посилається на те, що обвинуваченим не вжито заходів для відшкодування завданої потерпілому шкоди. Судом встановлено, що потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на суму 328 122 грн.
Разом з тим, ОСОБА_6 надав суду квитанції про відшкодування потерпілому збитків: 02.09.2023 року на суму 483,00 грн., крім того: переказ готівки № 0536: 14.10.2024 року на суму 5000,00 грн., 26.09.2024 року на суму 5000 грн., 18.11.2024 року на суму 2000 грн., 23.12.2024 року на суму 2000 грн. Всього на суму 14483,00 грн. Тобто, обвинувачений частково, добровільно та в силу своїх фінансових можливостей надавав матеріальну допомогу потерпілому.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
При цьому, в постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 ознак щирого каяття, суд враховує, що з наданих суду матеріалів випливає, що під час досудового та судового розгляду ОСОБА_6 визнав провину та каявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодовував завдану шкоду. Суд зазначає, що приписи частини першої статті 47 КК не містять застережень щодо необхідності відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, а також застережень щодо часової вимоги здійснення такого відшкодування. Отже, аналізуючи доводи учасників кримінального провадження, надані суду матеріали, наведені вище роз'яснення та правові позиції, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_6 ознак щирого каяття. Тому наявність зазначеної умови для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, на переконання, суду також дотримано.
Суд вважає за доцільне зауважити, що і ВСУ в постанові від 23.12.2005, і ВС у 13.02.2018, зміст яких наведений вище, зазначали, що передача особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії. Тобто вирішення питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу є судовою дискрецією.
У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Судом вже було зазначено вище, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінально караного діяння, яке є нетяжким злочином. Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 у вчиненому розкаявся і трудовий колектив клопотав про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з передачею йому (трудовому колективу) на поруки. Слід при цьому зауважити, що частиною другою статті 47 КК встановлено ряд застережень, за наявності яких звільнена від кримінальної відповідальності особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності. Наявність таких застережень, на переконання суду, буде додатковим стримуючим фактором з метою попередження вчинення обвинуваченим будь-якого протиправного діяння.
Отже, аналізуючи надані суду матеріали, доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що правових перепон для задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, в судовому засіданні встановлено не було. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив суду розуміння наслідків порушення умов звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, висловив свою згоду на виконання виховних заходів та звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Саме тому суд вважає за доцільне клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 КК, на підставі частини першої статті 47 КК у зв'язку з його передачею на поруки колективу Відділення технічного обслуговування ремонту озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України за клопотанням трудового колективу за умови, що обвинувачений протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
В статті 118 КПК України визначені такі види процесуальних витрат: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрати, пов'язані зі зберіганням і пересиланням речей та документів.
Процесуальні витрати виникають і пов'язані зі здійсненням кримінального провадження. Це матеріальні витрати органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників провадження, в тому числі і потерпілого, його законного представника.
В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь держави понесені процесуальні витрати в сумі 7572 грн. 80 коп.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду. Роз'яснити ОСОБА_5 право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 47 КК України, ст. ст. 314-316, 369, 376 КПК України суд, -
Клопотання трудового колективу відділення технічного обслуговування ремону озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України про звільнення від кримінальної відповідальності та передачу на поруки трудовому коллективу ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Передати ОСОБА_6 на поруки трудовому коллективу відділення технічного обслуговування ремону озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України із звільненням від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.ст. 44, 47 КК України за умови, що протягом року з дня передачі його на поруки він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження №12023250310002754 від 24.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.ст. 44, 47 КК України - закрити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому та направити трудовому коллективу відділення технічного обслуговування ремону озброєння та техніки ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роз'яснити обвинуваченому, що згідно ч. 2 ст. 47 КК України у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Роз'яснити трудовому колективу відділення технічного обслуговування ремону озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, що відповідно до ч. 1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі трудовому колективу відділення технічного обслуговування ремону озброєння та техніки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України на поруки колективу ОСОБА_6 , він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави понесені процесуальні витрати в сумі 7572 грн. 80 коп.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду. Роз'яснити ОСОБА_5 право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного законодавства.
Речові докази:
?автомобіль «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю;
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси на протязі 7 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 10.03.2025 року о 14 год.30 хв.
Головуючий: ОСОБА_1