Справа №642/405/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/647/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія:ч.2 ст.289 КК України
Іменем України
05 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2024 року стосовно ОСОБА_7 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Привітне, Мур-Курлавецького району Вінницької області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючий: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків.
Змінений цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування з ТДВ СК «Альфа - Гарант» майнової та моральної шкоди задовольнити. Стягнутоз Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» код ЕДРГІОУ 32382598 на користь ОСОБА_8 на відшкодування витрат на лікування 32591 грн. 00 коп. та 78 000 грн. відшкодування моральної шкоди, а всього 110591 грн. 00 коп.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 04 лютого 2022 року приблизно о 15 год. 50 хв., більш точного часу в ході розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський», що проходить в межах кільцевої дороги м. Харкова, зі сторони вул. Лагерної в напрямку вул. Залютинської зі швидкістю приблизно 80 км/год.
В районі 475 км + 400 м автодороги «Київ-Харків-Довжанський» ОСОБА_7 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування, щоб постійно контролювати рух автомобіля, не впорався з керуванням, чим порушив вимоги п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»
та допустив зіткнення з автомобілем «DAEWOO SENS ТІ 311» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який знаходився на крайній правій смузі руху в нерухомому положенні.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-17/52-А/22 від 21.02.2022 року ОСОБА_9 отримав важку закриту травму хребта у вигляді крововиливу у м'язи та зв'язки шийного відділу хребта, а також поперечного перелому обох дуг та остистого відростку 6 та 7 шийних хребців із розривом зв'язки між ними та поперечного розриву мозкових оболонок із забоєм спинного мозку в шийному відділ, яка у своїй течії ускладнилася нижньою параплегією, набряком спинного мозку та декомпенсованим безповоротнім спинальним шоком, що явилося безпосередньою причиною смерті.
За висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-22/4242-ІТ від 22.04.2022 року у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 наявні невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
В апеляційний скарзі представник цивільного відповідача просить скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову до ТВД СК «Альфа-Грант». Ухвалити в оскаржуваний частині новий вирок, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ТВД СК «Альфа-Грант» в повному обсязі.
Потерпіла та її представник заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, апеляційну скаргу просили залишити без задоволення.
Обвинувачений, представник потерпілого цивільного відповідача про час і дату судового засіданні були повідомленні належним чином, до суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, ухвалила продовжити розгляд справи за відсутності учасників кримінального провадження, які належним чином повідомлені, а їх відсутність, за наведених фактичних даних, не є перешкодою для розгляду кримінального провадження.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку захисника обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Так як висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, правильність встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, визнавались обвинуваченим в ході судового розгляду в суді першої інстанції, то апеляційний суд не перевіряє вказаних обставин.
Судом першої інстанції , повністю задоволено змінений цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з ТДВ «СК «Альфа - гарант» 110 591 грн. 00 коп., в тому числі - 32591 грн. 00 коп. на відшкодування майнової шкоди та 78 000 грн. - моральної шкоди.
Статтею 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної, пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (далі - Закон N 1961-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Виходячи зі змісту статей 127-129 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_7 була заподіяна шкода потерпілій ОСОБА_8 , пов'язана із смертю її сина потерпілого ОСОБА_9 . Спричинення цих наслідків перебуває у причинному зв'язку із діями обвинуваченого, а саме вчиненням ним ДТП.
Згідно полісу № 206825822 від 16.11.2021 року, укладеного ТДВ «СК «Альфа - гарант» щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_1 в період дії договору з 17.11.2021 до 16.11.2022 передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю, що складає 260 000 грн.
Потерпіла ОСОБА_8 , в передбачений законом строк звернулася до ТДВ «СК «Альфа - гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, але відповідач в порушення вимог ст. 37, 36 Закону 1961-IV не прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні такого відшкодування.
Згідно ст. 24 вказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Доводи цивільного відповідача щодо відсутності належних доказів і підстав для відшкодування витрат на лікування потерпілого спростовуються наданими суду першої інстанції копії фіскальних чеків на купівлю лікарських засобів, медичних препаратів та інших матеріалів для лікування згідно призначень лікарів на загальну суму 32591 грн.
Тому колегія суддів погоджується з висновком про обґрунтованість заявлених потерпілою ОСОБА_8 вимог в частині понесення нею витрат на лікування за період з у загальному розмірі 32591 грн., що відповідає розміру в межах ліміту страхового відшкодування, які підлягають стягненню з відповідача ТДВ «СК «Альфа - гарант».
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення з ТДВ «СК «Альфа - гарант» на користь потерпілої моральної шкоди. При цьому у скарзі фактично йдеться про те, що суду належало встановити повне коло осіб, які за законом мають право на отримання страхового відшкодування, оскільки моральна шкода виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) померлого.
Проте колегія суддів вважає такі доводи представника цивільного відповідача необґрунтованими, оскільки в даному процесі відсутні вимоги інших осіб, крім єдиної потерпілої ОСОБА_8 .
Також, колегія суддів, вважає безпідставними доводи представника цивільного відповідача щодо врахування при відшкодуванні страховиком на користь позивача виплати їй часткової компенсації водієм автомобіля, з вини якого сталася дорожно-транспортна пригода, оскільки ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' страхове відшкодування покладається саме на страховика, і лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ст. 1194 ЦК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позов потерпілої, виходив із засад розумності та справедливості навивши свої аргументи у мотивувальній частині вироку.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня винуватості особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, розмір відшкодування шкоди потерпілої було визначено з урахуванням конкретних обставин провадження, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих потерпілій фізичних та моральних страждань.
При цьому судом було дотримано вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України та рекомендацій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Отже, колегія погоджується з рішенням суду в частині розв'язання цивільного позову з тих підстав, що наведені у вироку.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст. 408, 409 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді