Справа № 545/4061/24 Номер провадження 33/814/184/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
10 березня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Куліш О.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року, -
Постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 04.09.2024 року о 17-52 годині керував автомобілем марки «Dacia Logan» р/н НОМЕР_1 по вул. Параджанова, буд. 1 в с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п1.ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, не згодний із зазначеним провадженням у зв'язку з невідповідністю висновків судді, обставинам справи, у зв'язку з цим справа підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 04.09.2024 року о 17-52 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Dacia Logan» р/н НОМЕР_1 по вул. Параджанова, буд. 1 в с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №678343 та підтверджено відеозаписом, яким зафіксовано пояснення ОСОБА_1 , що він «віз жінку на Леваду», та пояснення ОСОБА_2 , що він викликав поліцію, оскільки автомобіль, яким керував, як йому стало відомо - ОСОБА_1 , «чуть не збив дітей» (а.с. 7). Крім того, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , також підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто виконував функції водія, та на високій швидкості вдарився лівим переднім колесом у бордюр. Крім водія, у автомобілі інших людей не було. Водія автомобіля візуально знає, як йому стало відомо- це ОСОБА_1 . На його зауваження останній почав виражатися нецензурною лайкою. По зовнішнім ознакам ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після чого ОСОБА_2 зателефонував до поліції (а.с.3) та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України.
В доводах апеляційної скарги, зазначає, що не згодний із зазначеним провадженням у зв'язку з невідповідністю висновків судді, обставинам справи, у зв'язку з цим справа підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє дані доводи, виходячи з наступного.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що із камери, яка знаходилась на будинку, вбачається факт керування автомобілем «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , інший відеозапис розпочинається з моменту, коли працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , що останній підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме керування в стані алкогольного сп'яніння (хронологічний відрізок 18:22:40 - триває далі). З відеозапису вбачається, як свідок події зазначає, що бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, «ледве не збив дітей», крім того в ході спілкування з працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 відвозив на Леваду. На питання працівників поліції «Чи вживали ви алкогольні напої?» останній відповів «1.5 літри пива, дві години тому», в подальшому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 - відмовився (хронологічний відрізок 18:50:40 - триває далі) в подальшому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції, що матеріали справи містять докази вини ОСОБА_3 , а саме: підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №678343, пояснення ОСОБА_2 , що він викликав поліцію, оскільки автомобіль, яким керував, як йому стало відомо- ОСОБА_1 , «чуть не збив дітей», крім того, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , також підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто виконував функції водія, та на високій швидкості вдарився лівим переднім колесом у бордюр. Крім водія, у автомобілі інших людей не було. Водія автомобіля візуально знає, як йому стало відомо- це ОСОБА_1 . На його зауваження останній почав виражатися нецензурною лайкою. По зовнішнім ознакам ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після чого ОСОБА_2 зателефонував до поліції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознакам, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та порушення мови, рапортом та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин