Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/194/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 289 (215-3) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
05.03.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
законних представників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, яким
неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Помічна, Добровеличківського району, Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без конфіскації майна.
Звільнено ОСОБА_11 на підставі ст.ст. 104, 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
неповнолітного ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, учня 8 класу Помічнянського лійцею "Універсум", раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без конфіскації майна.
Звільнено ОСОБА_12 на підставі ст.ст. 104, 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто в рівній частці з неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_11 або його законного представника та ОСОБА_12 або його законного представника на користь експертної установи документально підтвердженні процесуальні витрати за проведення судових експертиз Кіровоградським НДЕКЦ МВС України на загальну суму 4 908 гривень 28 копійок.
Також вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,
Згідно вироку суду першої інстанції неповнолітні ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
Неповнолітній ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його знайомий неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.01.2023 близько в 00 годині 30 хвилин прибули на подвір'я багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , де знаходився автомобіль «ВАЗ 21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 1987 року випуску, зеленого кольору, який був залишений власником ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біля під'їзду вказаного будинку, де він проживає.
У цей час у неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник спільний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний намір і впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, вони, за попередньою змовою, без законних прав на вказаний транспортний засіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх наслідків, без дозволу власника відкрили двері автомобіля шляхом підбору ключа.
Після цього неповнолітній ОСОБА_11 сів за кермо автомобіля «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 1987 року випуску, зеленого кольору, вартість якого відповідно до висновку експерта становить 30 839,88 грн (тридцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 88 копійок). Замкнувши проводи замка запалення двигуна, він завів автомобіль і виїхав за територію подвір'я разом із ОСОБА_12 .
Після цього неповнолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зникли з місця вчинення злочину на вказаному автомобілі, незаконно заволодівши ним і спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_14 на вище згадану суму.
Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2024 незаконним та таким, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким неповнолітньому ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 120 годин громадських робіт, та неповнолітньому ОСОБА_12 призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 120 годин громадських робіт.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції, визнавши винним неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні та призначаючи їм покарання, безпідставно не застосував положення ч. 1 ст. 69 КК України відносно останніх, яка підлягала застосуванню.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку, особи неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 належним чином не вивчено, не взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання, відношення обвинувачених до вчиненого кримінального правопорушення.
Так, під час досудового розслідування та в ході судового розгляду встановлено обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , передбачені ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, добровільне відшкодування завданого збитку.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
У зв'язку з цим, звертає увагу, що неповнолітній ОСОБА_11 навчається у Професійно-технічному училищі № 30 с. Торговиця на денній формі навчання; за місцем навчання та проживання характеризується посередньо; вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; під час досудового та судового розгляду проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження, до скоєного відноситься самокритично.
Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді Новоукраїнського районного сектору №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, ОСОБА_11 має високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, оскільки до суду скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_11 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, та його виправлення можливе без обмеження волі на певний строк.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
Щодо неповнолітнього ОСОБА_12 , прокурор зауважує, що останній навчається у Помічнянському ліцеї «Універсум»; за місцем навчання та проживання характеризується позитивно; вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Потерпілий ОСОБА_14 під час судового розгляду висловив думку щодо можливості призначення ОСОБА_12 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра та лікаря- нарколога не перебуває; під час досудового та судового розгляду проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження, до скоєного відноситься самокритично.
Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді Новоукраїнського районного сектору №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, ОСОБА_12 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та його виправлення можливе без обмеження волі на певний строк.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
Виходячи з наведеного прокурор вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дають всі підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки при наявності трьох обставин, які пом'якшують покарання, самокритичного відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, суд першої інстанції, ігноруючи положення ст. 103 КК України та ст. 485 КПК України щодо дослідження умов життя й виховання неповнолітніх, їх рівня розвитку, безпідставно не застосував відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 положення ч. 1 ст. 69 КК України, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, відповідно до Порядку реалізації Пілотного проекту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого спільним наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України від 01.06.2023 № 150/445/2077/5/187, на території Кіровоградської області запроваджено імплементацію міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини (далі - Пілотний проект).
Метою цього Проекту є максимальне забезпечення при здійсненні досудового розслідування, судового розгляду у кримінальних провадженнях за участі дітей, а також при виконанні покарань щодо неповнолітніх, ефективної реалізації існуючих обов'язкових універсальних міжнародних стандартів захисту прав неповнолітніх.
Реалізація Проекту ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини, координації та взаємодії суб'єктів реалізації пілотного проекту з метою напрацювання та впровадження в практичну діяльність уніфікованих підходів до реалізації принципів правосуддя, дружнього до дитини, відповідно до стандартів діяльності фахівців у сфері правосуддя щодо дітей у кримінальному провадженні та при виконанні покарань щодо неповнолітніх.
Згідно з пунктом 78 розділу X Пілотного проекту встановлено, що під час вирішення питання про відповідальність неповнолітнього, необхідно керуватися найкращими інтересами дитини, при цьому обирати заходи впливу, передусім ті, які мінімізують ризики для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини та труднощів щодо її реінтеграції в суспільство, зокрема призначення покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, за наявності підстав, у тому числі щодо призначення більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
На виконання вимог Пілотного проекту органами місцевого самоврядування розширено перелік об'єктів, на яких засуджені неповнолітні відбувають покарання у виді громадських робіт з урахування потреб та інтересів дітей з метою сприяння їх соціальній адаптації та реабілітації у громаді, зокрема це бібліотечні заклади, музеї, освітні заклади, у тому числі позашкільні, дошкільні, заклади культури та дозвілля, медичні заклади, заклади охорони здоров'я, притулки для тварин, заклади соціальних послуг, у тому числі геріатричні пансіонати, домоволодіння одиноких людей.
Отже, громадські роботи є дієвими у процесі виправлення та ресоціалізації неповнолітніх осіб, які вступили у конфлікт із законом.
За таких обставин, прокурор вважає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання неповнолітнім у виді позбавлення волі строком на 5 років, не застосував закон, який підлягає застосуванню (ст. 69 КК України), що суттєво порушує права неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , нівелює реалізацію міжнародних підходів у розумінні та застосуванні правосуддя, дружнього до дитини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скргу та просила її задовольнити; захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , законних представників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , - які не заперечували щодо апеляційних вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з таких підстав.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість неповнолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_12 за ч.2 ст. 289 КК України, у колегії суддів сумнівів не викликає. Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Оцінивши дослідженні у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості неповнолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_12 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 289 КК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок слід змінити в частині призначеного покарання.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно із ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Статтею 414 КПК України встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - колегія суддів вважає обґрунтованими та погоджується з ними, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так й іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Проте, суд першої інстанції при призначенні покарання повною мірою не врахував всіх обставин справи, тяжкість вчиненого злочину та особу неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , внаслідок чого призначив покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд першої інстанції врахував, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких. За місцем проживання характеризується посередньо, молодий вік, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, вважається таким, що раніше не судимий. На момент прийняття вироку є повнолітнім.
Також враховано відомості досудової доповіді відносно особи обвинуваченого, а саме ОСОБА_11 раніше не судимий, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, проте до суду скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_11 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Ймовірність виправлення обвинуваченого без обмеження волі на певний строк цілком можливе.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 суд визнав - щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою особою.
Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того судом враховані обставини передбачені ст. 485 КПК Україн, а саме: суд з'ясував, що неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Помічна, Добровеличківського району, Кіровоградської області, зареєстрований та проживає за адресою: в АДРЕСА_1 , є громадянином України, є учнем ПТУ № 30 в с. Торговиця, Голованівського району, Кіровоградської області. Дуже часто не відвідував навчальний заклад. Раніше не судимий. Згідно зі звітом, ОСОБА_11 проживає з матір'ю ОСОБА_10 . Батько ОСОБА_16 з родиною не проживає та відносин не підтримує. У родині відсутні кошти. Неповнолітній характеризується як спокійний, безініціативний, байдужий, відхилень не має. Він шкодує про скоєне. Відносини в сім'ї доброзичливі, та створені всі умови для проживання та розвитку дитини.
Зазначені характеристичні обставини ОСОБА_11 також підтверджені поясненнями його матері ОСОБА_10 та обвинуваченим, звітом про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні від 27 червня 2023 року, а також досудовою доповіддю про неповнолітнього обвинуваченого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд першої інстанції врахував, що він вчинив злочин, який відносяться до тяжких, по місцю проживання та навчання характеризується позитивно, проживає за місцем свого навчання та за місцем проживання матері. ОСОБА_12 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Проживає в сім'ї з матір'ю, вітчимом та двома сестрами. Крім того враховано відомості досудової доповіді відносно особи обвинуваченого, а саме з урахуванням його способу життя, історію правопорушення, низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого неповнолітнього без обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого у громаді можливе за умови здійснення нагляду, застосування заходів соціально-виховного впливу та проходження пробаційних програм.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_12 суд визнав щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою особою.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши вищевикладене, а також позицію прокурора та інших учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства, а тому їм необхідно призначити покарання, у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції передбаченої ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.ст. 104, 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що про неможливість призначення покарання неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України у «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (далі- постанова Пленуму) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Пунктом 2 постанови Пленуму передбачено, що суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
При призначенні покарання неповнолітньому відповідно до ст. 103 КК крім обставин, передбачених у статтях 65 - 67 КК, необхідно брати до уваги умови життя й виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих, рівень розвитку та інші особливості його особи.
Відповідно до Порядку реалізації Пілотного проекту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого спільним наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України від 01.06.2023 № 150/445/2077/5/187, на території Кіровоградської області запроваджено імплементацію міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини (далі - Пілотний проект).
Згідно з пунктом 78 розділу X Пілотного проекту встановлено, що під час вирішення питання про відповідальність неповнолітнього, необхідно керуватися найкращими інтересами дитини, при цьому обирати заходи впливу, передусім ті, які мінімізують ризики для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини та труднощів щодо її реінтеграції в суспільство, зокрема призначення покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, за наявності підстав, у тому числі щодо призначення більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування та в ході судового розгляду встановлено обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_11 , передбачені ст. 66 КК України: щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою особою.
Також під час досудового розслідування та в ході судового розгляду не встановлено обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_11 .
Разом з тим, судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що неповнолітній ОСОБА_11 навчається у Професійно-технічному училищі № 30 с. Торговиця на денній формі навчання; за місцем навчання та проживання характеризується посередньо; вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; під час досудового та судового розгляду проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження, беззаперечно визнав свою вину, до скоєного відноситься самокритично.
Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді Новоукраїнського районного сектору №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, ОСОБА_11 має високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, оскільки до суду скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_11 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, проте його виправлення можливе без обмеження волі на певний строк.
Разом з тим, колегія суддів враховує наявність додаткових обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; щире вибачення у потерпілого та учасників процесу за неправомірну поведінку та заподіяні наслідки, добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується розпискою потерпілого (Т-2 а.м.п. 7).
Також, на думку колегії суддів судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що неповнолітній ОСОБА_12 , навчається у Помічнянському ліцеї «Універсум»; за місцем навчання та проживання характеризується позитивно; вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Потерпілий ОСОБА_14 під час судового розгляду висловив думку щодо можливості призначення ОСОБА_12 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра та лікаря- нарколога не перебуває; під час досудового та судового розгляду проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження, до скоєного відноситься самокритично.
Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді Новоукраїнського районного сектору №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, ОСОБА_12 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та його виправлення можливе без обмеження волі на певний строк. Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідним врахувати наявність додаткових обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , а саме; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується розпискою потерпілого (Т-1 а.м.п. 160).
Відповідно до положень ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, думку усіх учасників кримінального провадження про можливість призначення обвинуваченим основного покарання у виді громадських робіт, колегія суддів вважає, що ОСОБА_17 та ОСОБА_12 необхідно призначити покарання за ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням положень. 1 ст. 69 КК України у виді громадських робіт.
Таке покарання на переконання колегії суддів буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинувачених, буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ними самими, так і іншими особами, та відповідатиме меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок районного суду зміні в частині призначеного покарання обвинуваченим.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_13 задовольнити.
Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року стосовно неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч.2 ст. 289 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_11 вважати засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді 120 годин громадських робіт.
ОСОБА_12 вважати засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді 120 годин громадських робіт.
В решті вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4