Справа № 344/13842/24
Провадження № 22-ц/4808/529/25
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Максюта
10 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Баркова В.М., Василишин Л.В.,
ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження,постановлену суддею Мелещенко Л.В. 10 лютого 2025 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовлено.
На дане судове рішення відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності змагальності та диспозитивності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ доправосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Вичерпний перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, встановлений ч.1 ст. 353 ЦПК України та до цього переліку не включено ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в Ухвалі від 13 червня 2018 року, справа № 522/14750/16-ц, в Ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року, справа № 761/6099/15-ц, в Ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа № 623/3792/15-ц та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року, справа № 522/18296/14-ц.
У пункті 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 623/3792/15-ц вказується, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Отже у разі оскарження рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, відповідач може включити свої заперечення на ухвалу судді про відмову у зупиненні провадження до апеляційної скарги на рішення суду.
У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З урахуванням того, що ухвала про відмову у зупиненні провадження по справі не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до переліку у ст. 353 ЦПК України, апеляційний суд, діючи на підставі п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, не приймає до розгляду та повертає апеляційну скаргу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 260,261, 352, 353, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі від10 лютого 2025 року повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
Л.В. Василишин