Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5807/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/236/25
Категорія ч.2 ст.307 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звягель (Новоград-Волинський) Житомирської області, громадянина України, неодруженого, дітей на утриманні не має, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким змінити кваліфікацію дій ОСОБА_8 на ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. У відповідності до вимог КПК України вирішити питання про повернення застави особі, яка її внесла. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, таким що підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвалюючи вирок суд першої інстанції надав невірну оцінку поясненням обвинуваченого, а також письмовим доказам по справі. Надає свою оцінку вказаним доказам та вважає, що досліджені судом першої інстанції докази не доводять наявності у ОСОБА_8 мети збуту наркотичних засобів. Вказує, що осіб, яким ОСОБА_8 нібито мав збути наркотичний засіб, органом досудового розслідування не було встановлено. Зазначає, що з моменту придбання ОСОБА_8 наркотичного засобу 07.05.2022 року до моменту добровільної видачі останнім цього наркотичного засобу працівникам поліції минуло менше однієї доби, що свідчить про відсутність мети збуту. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що ОСОБА_8 щиро кається у придбанні та зберіганні наркотичного засобу, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, проживає разом з бабусею, яка є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи, а його мати знаходиться за межами України.
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 встановлено обчислювати з дня затримання уповноваженою особою в порядку виконання вироку, після набрання ним законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 з 15.12.2023 року по 10.07.2024 року включно.
Запобіжний захід у виді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 8100 (вісім тисяч сто) грн 40 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 05.05.2022 року, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_8 з корисливих мотивів та з метою подальшого збуту іншим особам, придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 6,0213 грама, який він отримав 07.05.2022 поштовим відправленням служби експрес-доставок «Нова пошта» у поштовому відділенні №4, що по вул. Соборності, 3, в м. Новограді-Волинському (назву міста змінено на Звягель).
Того ж дня, незаконно придбаний наркотичний засіб ОСОБА_8 приніс за місцем свого проживання до будинку АДРЕСА_1 , де в подальшому за допомогою електронних вагів розділив на частини з різною масою та розфасував у сорок зіп-пакетів, які обмотав полімерною клейкою ізоляційною стрічкою червоного та чорного кольорів, які умисно незаконно зберігав, з метою подальшого збуту.
08.05.2022 року о 14 год., перебуваючи на березі річки Случ, по вулиці Водопровідна у місті Звягелі Житомирської області, ОСОБА_8 був зупинений працівниками поліції, де в період часу з 14 год. 23 хв. по 15 год. 19 хв. 08.05.2022 року слідчо-оперативною групою Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області у нього виявлено та вилучено в чохлі 40 (сорок) згортків з полімерної клейкої ізоляційної стрічки, у яких знаходилися зіп-пакети з кристалічними речовинами білого кольору, які згідно висновків експерта №СЕ-19/106-22/4163-НЗПРАП та №СЕ-19/106-22/4165-НЗПРАП містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою: 0,1337 г; 0,2491 г; 0,1330 г; 0,1387 г; 0,1277 г; 0,1503 г; 0,1302 г; 0,1249 г; 0,1506 г; 0,1320 г; 0,1226 г; 0,1689 г; 0,1188 г; 0,1340 г; 0,1367 г; 0,1253 г; 0,1383 г; 0,1512 г; 0,1660 г; 0,1315 г; 0,1337 г; 0,1091 г; 0,1443 г; 0,1447 г; 0,1419 г; 0,1118 г; 0,1430 г; 0,1206 г; 0,1337 г; 0,1531 г; 0,1340 г; 0,1049 г; 0,1498 г; 0,1308 г; 0,1500 г; 0,1468 г; 0,2492 г; 0,2783 г; 0,2034 г; 0,2747 г відповідно у кожному пакеті, загальною масою 6,0213 грам, що відповідно до Таблиці 1 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» (затверджено Наказом МОЗ України 01.08.2000 №188) є великим розміром, які ОСОБА_8 умисно, незаконно зберігав при собі з метою їх подальшого збуту.
Під час апеляційного розгляду жодних клопотань про повторне дослідження доказів від сторони захисту не надходило та в апеляційній скарзі не заявлялося, а колегія суддів не вбачала підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, для повторного дослідження доказів.
Вказана позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 154/2975/17, від 21 грудня 2022 року в справі № 759/5737/17, згідно якої сам по собі факт незгоди захисника з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч.3 ст.403 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів провадження вбачається, що, дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України судом кваліфіковано вірно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, визнав частково, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини в частині придбання, зберігання та вилучення у нього працівниками поліції наркотичних засобів, однак заперечував, що зберігав їх з метою збуту. Пояснив, що вживає наркотичні засоби 5 років. У травні 2022 року знайшов у мережі "Інтернет" оголошення про продаж метадону за вигідною ціною (суму не пам'ятає) та вирішив придбати 10 грамів для власного споживання. Зазначену кількість наркотичної речовини він отримав 07.05.2022 року поштовим відправленням у відділенні ТОВ «Нова пошта» в м. Звягелі. Посилка надійшла з м. Одеси. Отриману речовину він розділив на дози масою приблизно по 0,5 г та 0,25 г, які помістив у полімерні зіп-пакети та заклеїв ізоляційною стрічкою різних кольорів. 08.05.2022 року він мав намір сховати зіп-пакети з наркотичною речовиною в різних місцях на березі річки Случ у м.Звягелі Житомирської області, з метою уникнення зберігання вказаної наркотичної речовини за місцем свого проживання. У подальшому мав намір використовувати наркотичний засіб для власного споживання, вилучаючи сховані зіп-пакети по одному протягом тривалого часу. Будь-яким особам наркотичні засоби ніколи не збував, тому вважає кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України невірною.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 надав аналогічні пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги захисника.
Проте, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Зокрема, висновки суду ґрунтуються на:
- показаннях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які під час судового розгляду в суді першої інстанції підтвердили обставини виявлення та вилучення у ОСОБА_8 згортків, що містили наркотичну речовину.
- рапорті інспектора-чергового Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 від 08.05.2022 року про реєстрацію повідомлення служби поліції "102" про виявлення працівниками поліції під час патрулювання ОСОБА_8 , у якого вилучено згортки з невідомою речовиною (т.1, а.п.114);
- протоколах огляду місця події від 08.05.2022 року, в яких зафіксовано за участі понятих виявлення та вилучення у ОСОБА_8 40 згортків з наркотичною речовиною по вул.Водопровідній в м.Звягель на березі річки Случ та інших предметів для її фасування: електронні ваги, ложка, 7 упаковок з пакетів фіолетового та червоного кольору, мотки клейких стрічок чорного та червоні кольору, які ОСОБА_8 видав добровільно на підставі заяви в сліжбовому кабінеті №4 по вул.Івана Мазепи в м.Звягель (стара назва м.Новоград-Волинський) (т.1, а.п.116-120, 122-125);
- власноручно написаних заявах ОСОБА_8 від 08.05.2022 року про бажання сприяти у розслідуванні кримінального правопорушення та добровільну видачу поліції мобільного телефону для його огляду з чохлом чорного кольору, в яких знаходились згортки з наркотичною речовиною, а також про добровільну видачу предметів, за допомогою яких останній фасував метадон (т.1 а.п.115, 121, 126);
- висновках судових експертиз матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/106-22/4163-НЗПРАП від 07.06.2022 року та №СЕ-19/106/22/4165-НЗПРАП від 19.07.2022 року, якими встановлено, що вилучені у ОСОБА_8 речовини містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, у великих розмірах (т.1 а.п. 150-155, 158-166);
- висновку судово-генетичної експертизи №СЕ-19-22/18208-БД від 10.03.2023 року, якою встановлено генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_8 на вилучених предметах (т.1 а.п.172-182);
- протоколі про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 28.09.2022 року та долученим до нього диском з аудіозаписами, які було досліджено (прослухано) в судовому засіданні суду першої інстанції, та апеляційним судом під час підготовчих дій, на кому зафіксовано розмови ОСОБА_8 з іншими особами про наркотичні засоби, домовленість про їх отримання від ОСОБА_8 та повідомлення останнім номеру банківської карти для перерахування коштів (т.2, а.п.74-80).
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за обставин встановлених судом, доведена повністю.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та вважає, що вказані докази не суперечать критерію доведення вини особи «поза розумним сумнівом», згідно якого передбачається доведення стороною обвинувачення перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні злочину, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України", заява № 16437/04).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вказаних у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за обставин, встановлених судом, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку показам обвинуваченого, а також письмовим доказам по справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання обвинуваченого містяться у вироку суду, а письмові докази досліджувалися безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції в присутності обвинуваченого та його захисника з дотриманням вимог ст.ст.23, 24 КПК України, і суд першої інстанції надав їм належну оцінку у вироку суду, з якою погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Більш того, під час апеляційного розгляду жодних клопотань про повторне дослідження будь-яких доказів чи визнання певних доказів недопустимими від сторони захисту не надходило.
Також колегія суддів, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника щодо невизнання ОСОБА_8 винуватості у пред'явленому обвинуваченні, натомість визнання вини у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту та вважає таку позицію обвинуваченого способом захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення.
Так, доводи апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не мав мети збуту наркотичних речовин, про що, на його думку, свідчить протокол про результати проведення НСРД від 28.09.2022 року, а також короткий проміжок часу між тим, як ОСОБА_8 придбав наркотичний засіб та його затриманням працівниками поліції, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року (справа № 335/5044/16-к, провадження № 51-2641км18), спосіб упакування та розфасування наркотичних засобів може свідчити про умисел на їх збут за умов наявності, в тому числі, й інших достатніх, взаємопов'язаних між собою у сукупності зібраних доказів, зокрема: розміру наркотичних засобів; поведінки суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наркотичні засоби обвинувачений ОСОБА_8 придбав і зберігав саме з метою збуту, оскільки про це свідчить поведінка обвинуваченого, спосіб упакування та розфасування наркотичних засобів у великій кількості - 40 згортків, які були обмотані клейкою ізоляційною стрічкою різного кольору в залежності від ваги для зручності їх реалізації і великий розмір вилучених наркотичних засобів, що вказує на об'єктивне значне перевищення потреби ОСОБА_8 у нібито власному вживанні.
Під час огляду ОСОБА_8 08.05.2022 року, останній повідомив працівникам поліції, що він зберігає при собі наркотичні засоби, а також добровільно видав чохол чорного кольору, в якому знаходились згортки з наркотичною речовиною (т.1 а.п.116-120).
Більш того, останній особисто повідомив, що у виявлених 40 згортках знаходиться наркотичний засіб «метадон» (т.1 а.п.126), що узгоджується із висновками експертиз матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/106-22/4163-НЗПРАП від 07.06.2022 року та №СЕ-19/106/22/4165-НЗПРАП від 19.07.2022 року, (т.1 а.п. 150-155, 158-166).
Факт придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах, обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ні в судовому засіданні апеляційного суду.
Крім того, як вбачається з протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.09.2022 року та долученого до нього диску з аудіозаписами, які було досліджено (прослухано) в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_8 в ході розмов із іншими особами, з використання стільникового зв'язку, домовлявся про збут наркотичних засобів, зокрема просив особу на ім'я ОСОБА_13 зачекати поки він збігає, забере закладку (а.п.77-78 т.2) та повідомляв номер своєї банківської картки особі на ім'я ОСОБА_14 (а.п.76-77 т.2) для перерахування коштів (т.2 а.п.74-80).
Таким чином, вказання апелянта на те, що вказаний протокол про результати проведення НСРД від 28.09.20222 року підтверджує, що ОСОБА_8 відмовлявся від збуту наркотичних засобів, не відповідають дійсності.
Посилання захисника на те, що осіб, яким ОСОБА_8 нібито мав збути наркотичний засіб, органом досудового розслідування встановлено не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують висновків суду та не впливають на правильність кваліфікації та доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, враховуючи, що обвинуваченому інкримінується незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а не збут наркотичних засобів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений придбав та зберігав наркотичні засоби у великих розмірах саме з метою збуту, а тому підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч.2 ст.309 КК України не вбачає.
Щодо призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 згідно ст.66 КК України, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодружений, не працює, захворювань, які перешкоджають відбуванню покарання не має, а також його молодий вік.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч.2 ст.307 КК України, з конфіскацією майна, та вважав, що саме таке покарання, буде необхідним та достатнім для запобігання вчиненню нових злочинів.
Доводи апелянта про наявність пом'якшуючої покарання ОСОБА_8 обставини: щире каяття колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки вони є аналогічні доводам сторони захисту в суді першої інстанції, яким у вироку суду надано належну оцінку.
Так, суд першої інстанції зазначив, що пом'якшуюча покарання обставина: щире каяття, яка зазначена в обвинувальному акті, в судовому засіданні суду першої інстанції не була встановлена, оскільки ОСОБА_8 заперечував вчинення інкримінованого тяжкого кримінального правопорушення, посилаючись на вчинення ним іншого нетяжкого кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, про відсутність пом'якшуючої покарання обставини - щирого каяття, оскільки під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав лише частково, посилаючись на те, що придбав та зберігав наркотичні речовини без мети збуту, тобто фактично не визнав своєї вини за ч.2 ст.307 КК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не врахував належним чином дані про особу ОСОБА_8 , зокрема те, що він раніше не судимий, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, спростовуються змістом мотивувальної частини вироку, оскільки вказані обставини враховані судом при призначенні покарання.
Посилання апелянта на те, що обвинувачений ОСОБА_8 проживає разом з бабусею, яка є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи, а також те, що його мати знаходиться за межами України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони жодним чином не впливають на правильність висновків суду щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, але в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.307 КК України. Більш того, згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 31.01.2024 бабуся обвинуваченого ОСОБА_15 , 1952 року народження, проживає за іншою адресою ніж обвинувачений ОСОБА_8 (а.п. 168 т.2) та відповідно до довідки МСЕК №057488 від 01.11.2004 є інвалідом 2 групи безстроково, але відсутні рекомендації щодо постійного стороннього догляду за нею (а.п.170 т.2).
Крім того, призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.307 КК України, відповідно до ст.414 КПК України не можна вважати явно несправедливим через суворість.
Будь яких інших підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання апелянтом не наведено та з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Щодо вимог апелянта про вирішення питання про повернення застави особі, яка її внесла, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному (обвинуваченому), заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Оскаржуваним вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_16 у виді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Таким чином, питання щодо повернення застави вирішується судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.534 КПК України та Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого Постановою КМУ від 18.01.2012 №27.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б безумовно тягнули за собою скасування судового рішення, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції, який відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: