Провадження № 22-ц/803/2714/25 Справа № 180/1549/24 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Доповідач - Макаров М. О.
04 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Паромовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Марганецький ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків.
Позов мотивовано тим, що в період з 1979 року по 2009 рік позивач працював на підприємстві відповідача. Звільнився у 2009 році з посади начальника шахти № 2 ВАТ «МГЗК», правонаступником якого є АТ «МГЗК», у зв'язку із виходом на пенсію. Робота у шкідливих умовах на підприємстві призвела до втрати ним здоров'я. Відповідно до акту розслідування хронічного захворювання від 08 липня 2009 року йому встановлено діагноз: «хронічне обструктивне захворювання легень першого-другого ст. (пилотоксичний бронхіт першого-другого ст., емфізема легень першого-другого ст.). ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху)». Висновком огляду МСЕК від 15 липня 2009 року йому встановлено 35% втрати працездатності. Довідкою МСЕК від 25 лютого 2013 року йому встановлено третю групу інвалідності, визначено ступінь втрати працездатності у розмірі 40% безстроково. З вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я. Також йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він був змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди він оцінює у 250000 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 грн., з утриманням податків та інших обов'язкових платежів; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності - 40%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» просить рішення суду змінити зменшивши суму моральної шкоди до 35000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з підприємством відповідача, зокрема, працював на посаді начальника шахти № 2 (а.с.8-13).
Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання, затвердженого 09 липня 2009 року, ОСОБА_1 працював в умовах шкідливого впливу 29 років 5 місяців, має такий діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першого-другого ст. (пилотоксичний бронхіт першого-другого ст., емфізема легень першого-другого ст.). ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.14-15).
Оглядом МСЕК 15 липня 2009 року ОСОБА_1 було визначено 35% втрати працездатності (а.с.16).
Первинним оглядом МСЕК 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та визначено 40 % втрати працездатності: по ХОЗЛ 30%, по туговухості 10%, з 25 лютого 2013 року безстроково (а.с.25,26).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності - 40%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 80000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров'я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров'я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 80 000,00 грн..
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність проводити стягнення з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів з суми стягнутої в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.
Таким чином до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: “без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази “з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині оскаржуване судове рішення законне та обґрунтоване, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року - змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: “без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази “з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 04 березня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 10 березня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова