Провадження № 11-сс/803/476/25 Справа № 176/87/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
заявника ОСОБА_7 ,
власника майна: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу заявника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року про арешт майна за кримінальним провадженням №42023042040000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2КК України, -
ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 ,про арешт майна в рамках кримінального провадження №42023042040000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке виявлене та вилучене 23.01.2025 в ході проведеннясанкціонованого обшукуавтомобіля марки «KIA» моделі «PICANTO» з номерним знаком НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_8 , а саме на: - автомобіль марки KIA» моделі «PICANTO» з номерним знаком НОМЕР_1 ; - ключі від запалення автомобіля марки KIA» моделі «PICANTO» з номерним знаком « НОМЕР_1 ».
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що виявлене та тимчасово вилучене майнона праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_8 , накладання арешту на вилучене майно є необхідним для забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, так як наявні достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, томуіснують об'єктивні обставини, які підтверджують, що незастосування арешту створює ризик пошкодження, псування, зникнення або перетворення даних речових доказів.
Із вказаним рішенням слідчого судді не погодилась власник майна ОСОБА_7 та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі остання просить ухвалу слідчого судді скасувати постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт автомобіля марки «КІА» моделі «PICANTO» з номерним знаком НОМЕР_1 .
На обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що грубо порушує її право власності розпоряджатись та користуватися належним їй майном. Так, слідчим суддю зазначено, що автомобіль належить ОСОБА_8 , що не відповідає дійсності, оскільки 07.02.2025 року вона придбала вищезазначений автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 07.02.2025 року.
Звертає увагу, що під час перереєстрації вказаний автомобіль не містив відповідних заборон у реєстрі, а колишній власник ОСОБА_8 не повідомила про якість обтяження або такі ризики.
Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_7 , яка просила ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволені клопотання про арешт майна, власника майна ОСОБА_8 , яка просила апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити та скасувати арешт на майно, прокурора ОСОБА_6 , який зазначив, що рішення про накладення арешту на автомобіль є законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, 23.01.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Санкція ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає можливість призначення покаранняз конфіскацією майна.
23.01.2025 в період часу з 09 год. 27 хв. по 09 год. 44 хв., на підставі ухвали слідчого судді Жовтоводського міського суду проведено санкціонований обшук автомобіля марки «KIA» моделі «PICANTO» з номерним знаком НОМЕР_1 , під час якого вилучено зазначений автомобіль та ключі від нього.
На час ухвалення рішення про надання дозволу на обшук, право власності на автомобіль марки KIA PICANTO, 2006 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , зареєстроване за ОСОБА_8 .
Постановою слідчого від 23.01.2025 р. вищевказане майно, вилучене в ході обшуку, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнане речовими доказами.
Слідчим суддею 31.01.2025р. ухвалено рішення про повернення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42023042040000045 від 24.11.2023 за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України та встановлення строку в сімдесят дві години для усунення недоліків, оскільки зазначене клопотання подане без додержання вимог ст. 171 КПК України, зокрема в матеріалах доданих до клопотання відсутні документи, які підтверджують право власності на вилучене майно. Зазначену ухвалу прокурором отримано 03.02.2025.
Після усунення недоліків, клопотання прокурора подано до слідчого судді 04.02.2025 року. Слідчим суддею, відповідно до вимог закону, перевірено умови можливості накладення арешту на майно, зокрема той факт, що вилучене майно належить підозрювані у кримінальному провадженні ОСОБА_8 .
Разом з цим, 07.02.2025 року право власності на автомобіль KIA PICANTO, 2006 р.в., оформлено на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 , зареєстрованого 07.02.2025 року.
Отже, на час звернення прокурора до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, автомобіль KIA PICANTO, 2006 р.в., належав ОСОБА_8 та до вирішення питання слідчим суддею про накладення арешту на майно оформлено право власності на іншу особу, ОСОБА_7 .
Колегія суддів, звертає увагу, що такі дії належного власника майна ОСОБА_8 направлені на можливість уникнення наслідків забезпечення кримінального провадження та можливої конфіскації майна.
Так, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Отже, оформлення права власності автомобілю за ОСОБА_7 , маскують дійсного власника майна ОСОБА_8 , а тому вказані дії мають ознаки фіктивного правочину. Зазначене також підтверджується діями самої ОСОБА_7 , яка дізнавшись про встановлення обтяжень придбаного майна, просить скасувати накладений арешт, при цьому не ставить питання перед ОСОБА_8 , про скасування угоди придбання автомобіля, внаслідок виявлених обмежень.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що прокурором доведено правову підставу для арешту майна.
Для з'ясування наявності порушення вказаної норми щодо позбавлення майна необхідно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції. Таке втручання повинно бути законним і не свавільним (рішення у справах «Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 року, «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 року, «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 року).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що володіння майном повинно бути законним. Зокрема, у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року ЄСПЛ зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: 1) проголошує принцип мирного володіння майном; 2) стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; 3) визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З врахуванням доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право власності. Не застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження не дають змоги досягти дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження майна на якому можуть містись відомості, що безпосередньо пов'язані з даним кримінальним провадженням, можливої конфіскації такого майна або відшкодування шкоди.
Разом з цим, під час подальшого проведення досудового розслідування, власник майна не позбавлений можливості, відповідно до вимог ч.2 ст. 174 КПК України, звернутись із клопотанням про скасування арешту на майно, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу заявника ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «KIA» моделі «PICANTO» з номерним знаком НОМЕР_1 ; ключі від запалювання, який на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_8 , за кримінальним провадженням №42023042040000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді