Провадження № 11-сс/803/528/25 Справа № 210/6467/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна, -
ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України про арешт майна. Накладено арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження майном), виявлене та вилучене в ході проведення обшуку автомобіля «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено: - автомобіль «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 ; - ключі від автомобіля, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п.1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що вилучене майно зберігає на собі сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що встановлюється в ході досудового розслідування, що безумовно відповідає критеріям у ст. 98 КПК України, тому являється речовим доказом та мають доказову базу по кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 р. Відповідно до ст.168 ч.1 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим, з метою попередження можливості зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може негативно вплинути на кримінальне провадження та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Із вказаним рішенням слідчого судді не погодилась представник власника майна адвокат ОСОБА_7 , діюча в інтересах ОСОБА_9 та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі остання просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на обшук автомобіля, однак не на його вилучення. При цьому, дозвіл на обшук надано з метою відшукування речей та документів, які безпосередньо стосуються кримінального провадження, а саме містять на собі сліди злочину, були знаряддям злочину тощо. Під час обшуку перелічені в ухвалі слідчого судді речі і документи не знайдені та не вилучені. Слідчим не зазначено, які саме сліди злочину можуть зберігатися на вилученому автомобілі.
Звертає увагу, що власник майна не має відношення до кримінального провадження ім'я ОСОБА_9 взагалі не фігурує в матеріалах провадження, так само як і ОСОБА_10 . Вилучений автомобіль використовується ОСОБА_9 у особистих сімейних справах у м. Києві.
Наголошує, що матеріали справи не містять обґрунтування того, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів. Під час обшуку не знайдено жодних речей, документів, які б мали на собі сліди злочину, були знаряддям злочину або використовувались у злочинній діяльності. Також, жодних документів або речей не було знайдено безпосередньо у вилученому автомобілі, що вказує на відсутність підстав для визнання його речовим доказом по вказаному провадженню.
Зазначає, що згідно протиправна діяльність за версією слідства велася впродовж 2023-2024рр., в той час як згідно свідоцтва про реєстрацію вилучений автомобіль придбано ОСОБА_9 05.01.2021 році. Отже вказаний автомобіль не міг бути набутий протиправним шляхом та не містить на собі слідів злочину. Слідчий суддя не зазначив, які саме ознаки речових доказів носить на собі вилучене майно.
Стверджує, що ОСОБА_9 не є учасником кримінального провадження, а тому арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації як виду покарання або відшкодуванню шкоди внаслідок кримінального правопорушення.
Вказує, що прокурором не доведено, що вилучене майно може бути відчужене, передане чи знищене. Доказів того, що хоча б якісь з вищевказаних дій вчинялися ОСОБА_10 або ОСОБА_9 , що б могло виправдати накладення арешту, матеріали клопотання і провадження не містять. Прокурором не наведено конкретних доказів та фактів, які б свідчили про обґрунтованість застосування арешт.
Звертає увагу, що при вирішенні питання про накладення арешту, поміж іншого необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України. Якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Слідчий суддя не звернув уваги, що жодній особі-власнику не повідомлялося про підозру, арешт майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є недопустимим. Крім того, особу навіть не викликали на жодні слідчі дії, як то допит, статус особи у кримінальному провадженні не відомий. Враховуючи відсутність у особи статусу підозрюваного, накладення арешту на його майно не допускається.
Вказує, що матеріалами справи не підтверджено своєчасність подання клопотання про арешт майна, враховуючи його вилучення 07.02.2025 року. А тому, вилучене майно не може бути арештовано, а підлягає негайному поверненню власнику.
Наголошує, що згідно ухвали слідчого судді від 07.02.25р., право на здійснення обшуку у домоволодінні надано слідчим та прокурорам відповідних груп у кримінальному провадженні. Натомість під час проведення обшуку слідчим ОСОБА_11 не пред'явлено документів про його включення до групи слідчих, що визначає нікчемними результати подібного обшуку.
Зазначає, що при здійсненні слідчих дій з обшуку домоволодіння та автомобілів, були присутніми оперативні співробітники, у яких відсутні повноваження на проведення слідчих дій у формі обшуку. Якщо обшук проводять інші особи, окрім слідчого чи прокурора, то це слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати такого обшуку відповідно до вимог ст. ст. 86, 87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і суд не може посилатися на них як на доказ при ухваленні обвинувального вироку. Під час обшуку приймали участь також оперативні співробітники, які відсутні в ухвалі слідчого судді: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Слідчим залучено понятих, особи яких не встановлені у визначеному КПК порядку.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала про арешт, постановлена 13 лютого 2025 року, без виклику сторін.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Отже, строк на оскарження даної ухвали обчислюється з дня отримання копії, представником власника майна оскаржувана ухвала отримана 18.02.2025 року, при цьому апеляційну скаргу подано 21.02.2025 року через систему «Електронний суд», тобто без порушення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна ОСОБА_7 , яка просила ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволені клопотання про арешт майна, прокурора ОСОБА_6 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно до змісту статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, 07.02.2025 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень передбачених за ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному проваджені внесеному в ЄРДР за № 42024040000000459 від 09.10.2024 року.
07.02.2025 слідчим проведено обшук автомобіля «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- автомобіль «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 ;
- ключі від автомобіля.
Постановою слідчого від 07.02.2025 вилучені речі, визнано речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.
Вилучені в ході обшуку речі та документи в розумінні ч.2 ст. 167 КПК України, є тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, власником та користувачем транспортного засобу «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_9 .
З матеріалів провадження слідує, що у кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 року, в якому ініційовано клопотання про арешт майна, ОСОБА_9 не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Більш того у клопотанні про накладення арешту на майно не зазначено, який зв'язок ОСОБА_22 або транспортний засіб «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 мають з даним кримінальним провадженням, щоб на даний час слугувало підставою для втручання у права і свободи власника майна.
Доказів про те, що автомобіль марки «KIASPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 підпадає під критерії визначені у ст.98КПК України та має відношення до кримінального провадження, матеріали судового провадження не містять.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону,а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ накладення арешту на майно має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується,а не бути надмірним обтяженням для особи.
Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Апеляційний суд звертає увагу, що позиція слідчого, прокурора щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту на вилучене майно необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, проте, не зазначив жодного обґрунтування, які саме докази на це вказують, зокрема, об'єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб використано це майно або знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно використано; які саме сліди воно на собі зберегло; які саме відомості та щодо яких обставин, які мають значення для провадження, воно містить, яку роль займає власник майна у даному кримінальному провадження та як незастосування арешту щодо конкретних речей унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування за правовою кваліфікацією ч.ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку ряду речей і документів у кримінальному провадженні № 42024040000000459 від 09.10.2024 року. Мотивуючи клопотання про проведення обшуку, слідчий зазначив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено активного учасника злочинної організації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який своїми порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв вчиненню викрадання бюджетних коштів та інших кримінальних правопорушень співучасниками.
Однак, наведені обставини не вказують на можливість застосування конфіскації вилученого автомобіля або спецконфіскації, забезпечення цивільного позову, оскільки ОСОБА_10 не інкриміновано співучасть у даному кримінальному провадженні та автомобіль, який йому належить на праві власності не є предметом або знаряддям злочину, відповідно до фактичних обставин, викладених в пред'явлених підозрах. Більш того, ОСОБА_9 , взагалі не згадується в обґрунтуванні клопотання слідчого.
За таких обставин, слідчий суддя не дотримався зазначених вимог закону та у відсутність правових підстав, наклав арешт на автомобіль «KIA SPORTAGE» з д.р.н. НОМЕР_1 , який не має жодного відношення до викладених обставин, у даному кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. При цьому не навивши обґрунтованих мотивів такого рішення, такого обґрунтування не містить і клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на належне майно ОСОБА_9 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 ,діючої в інтересах ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою задоволено клопотанням прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження майном):
-автомобіль «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-ключі від автомобіля,-
скасувати та постановити нову ухвалу.
У задоволенні клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,про арешттимчасово вилученогомайна, а саме:
-автомобіля «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-ключів від автомобіля,-
відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді