Провадження № 11-сс/803/527/25 Справа № 210/6467/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року за клопотанням прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 за кримінальним провадженням №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна, -
ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України про арешт майна. Накладено арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження майном), виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: -мобільний телефон «Iphone»; -Макбук моделі А2337; -9 актів прийому-приймання робіт за 2024 рік; -9 перелік послуг наданих ФОП « ОСОБА_8 » відповідно до договорів за 2024 рік; -договір №01/04-24 про надання послуг із планування, проведення аналізу та консультування у сфері фінансової, комерційної та економічної діяльності підприємства від 01.04.2024 на 3 аркушах, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п.1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що вилучене майно зберігає на собі сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що встановлюється в ході досудового розслідування, що безумовно відповідає критеріям у ст. 98 КПК України, тому являється речовим доказом та мають доказову базу по кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 р. Відповідно до ст.168 ч.1 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим, з метою попередження можливості зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може негативно вплинути на кримінальне провадження та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Із вказаним рішенням слідчого судді не погодилась представник власника майна адвокат ОСОБА_7 , діюча в інтересах ОСОБА_8 та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі остання просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на обшук та вилучення майна, зокрема, комп'ютерної техніки, телефонів, документів, які безпосередньо стосуються кримінального провадження, а саме містять на собі сліди злочину, були знаряддям злочину тощо. При цьому, з огляду на зміст протоколу обшуку, опис вилученого майна, вбачається відсутність будь-якого зв'язку між вилученим майном та змістом кримінального провадження, а також з суб'єктами господарювання, зазначеними в ухвалі.
Наголошує, що вилучені документи стосуються самого ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «Економ ЗВП ФОРМ», однак вказані суб'єкти відсутні в переліку тих, які за версією слідства мають відношення до кримінального провадження.
Наголошує, що матеріали справи не містять обґрунтування того, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів. Під час обшуку не знайдено жодних речей, документів, які б мали на собі сліди злочину, були знаряддям злочину або використовувались у злочинній діяльності. Також, жодних документів або речей не було знайдено у автомобілі або гаражі, документи чи відомості про суб'єктів господарювання, зазначених в ухвалі, не виявлено. В ухвалі слідчого судді не зазначено, які саме ознаки речових доказів носить на собі вилучене майно (критерії ст. 98 КПК), що воно доводить або підтверджує у кримінальному провадженні.
Стверджує, що ОСОБА_8 не є учасником кримінального провадження, а тому арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації як виду покарання або відшкодуванню шкоди внаслідок кримінального правопорушення.
Вказує, що прокурором не доведено, що вилучене майно може бути відчужене, передане чи знищене. Доказів того, що хоча б якісь з вищевказаних дій вчинялися ОСОБА_8 , що б могло виправдати накладення арешту, матеріали клопотання і провадження не містять. Прокурором не наведено конкретних доказів та фактів, які б свідчили про обґрунтованість застосування арешту.
Звертає увагу, що при вирішенні питання про накладення арешту, поміж іншого необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України. Якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Слідчий суддя не звернув уваги, що власнику майна не повідомлялося про підозру, а тому арешт майна ОСОБА_8 є недопустимим. Крім того, особу навіть не викликали на жодні слідчі дії, як то допит, статус особи у кримінальному провадженні не відомий. Враховуючи відсутність у особи статусу підозрюваного, накладення арешту на його майно не допускається.
Вказує, що матеріалами справи не підтверджено своєчасність подання клопотання про арешт майна, враховуючи його вилучення 07.02.2025 року. А тому, вилучене майно не може бути арештовано, а підлягає негайному поверненню власнику.
Наголошує, що згідно ухвали слідчого судді від 07.02.25р., право на здійснення обшуку у домоволодінні надано слідчим та прокурорам відповідних груп у кримінальному провадженні. Натомість під час проведення обшуку слідчим ОСОБА_9 не пред'явлено документів про його включення до групи слідчих, що визначає нікчемними результати подібного обшуку.
Зазначає, що при здійсненні слідчих дій з обшуку домоволодіння та автомобілів, були присутніми оперативні співробітники, у яких відсутні повноваження на проведення слідчих дій у формі обшуку. Якщо обшук проводять інші особи, окрім слідчого чи прокурора, то це слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати такого обшуку відповідно до вимог ст. ст. 86, 87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і суд не може посилатися на них як на доказ при ухваленні обвинувального вироку. Під час обшуку приймали участь також оперативні співробітники, які відсутні в ухвалі слідчого судді: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Слідчим залучено понятих, особи яких не встановлені у визначеному КПК порядку.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала про арешт, постановлена 13 лютого 2025 року, без виклику сторін.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Отже, строк на оскарження даної ухвали обчислюється з дня отримання копії, представником власника майна оскаржувана ухвала отримана 18.02.2025 року, при цьому апеляційну скаргу подано 21.02.2025 року через систему «Електронний суд», тобто без порушення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна ОСОБА_7 , яка просила ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволені клопотання про арешт майна, прокурора ОСОБА_6 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, 07.02.2025 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень передбачених за ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному проваджені внесеному в ЄРДР за № 42024040000000459 від 09.10.2024 року.
07.02.2025 слідчим проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
-мобільний телефон «Iphone»;
-Макбук моделі А2337;
-9 актів прийому-приймання робіт за 2024 рік;
-9 перелік послуг наданих ФОП « ОСОБА_8 » відповідно до договорів за 2024 рік;
-договір №01/04-24 про надання послуг із планування, проведення аналізу та консультування у сфері фінансової, комерційної та економічної діяльності підприємства від 01.04.2024 на 3 аркушах.
Постановою слідчого від 07.02.2025 вилучені речі, визнано речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.
Вилучені в ході обшуку речі та документи в розумінні ч.2 ст. 167 КПК України, є тимчасово вилученим майном.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку ряду речей і документів у кримінальному провадженні № 42024040000000459 від 09.10.2024 року. Мотивуючи клопотання про проведення обшуку, слідчий зазначив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено активного учасника злочинної організації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який своїми порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв вчиненню викрадання бюджетних коштів та інших кримінальних правопорушень співучасниками.
Отже, вилучені документи та техніка можуть містити на собі будь-які відомості, які є важливими для кримінального провадження № 42024040000000459 від 09.10.2024 року, що є підставою для накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, перетворення. З цих підстав доводи представника власника майна, що ОСОБА_20 та ОСОБА_8 не пред'явлено про підозру у цьому кримінальному провадженні та вони не фігурують будь-яким іншим чином, не заслуговують на увагу, оскільки вилучені мобільний телефон, Макбук, акт прийому-приймання робіт, перелік послуг та договір, можуть містити інформацію, яка стосуються даного кримінального провадження та можє вплинути на подальше досудове розслідування, а тому вилучені речі, потребують дослідження та неможливості їх пошкодження, псування або знищення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що володіння майном повинно бути законним. Зокрема, у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року ЄСПЛ зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свободмістить три окремі норми: 1) проголошує принцип мирного володіння майном; 2) стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; 3) визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.
Для з'ясування наявності порушення вказаної норми щодо позбавлення майна необхідно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції. Таке втручання повинно бути законним і не свавільним (рішення у справах «Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 року, «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 року, «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 року).
Так, з врахуванням доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право власності. Не застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження не дають змоги досягти дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження майна на якому можуть містись відомості, що безпосередньо пов'язані з даним кримінальним провадженням.
Разом з цим, під час подальшого проведення досудового розслідування, власник майна не позбавлений можливості, відповідно до вимог ч.2 ст.174 КПК України, звернутись із клопотанням про скасування арешту на майно, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, як арешт майна з метою забезпечення речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що цілком вірогідно, що вилучені документи та предмети можуть містити на собі докази у кримінальному провадженні, зазначеного є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою накладено арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження майном), виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 :
-мобільний телефон «Iphone»;
--Макбук моделі А2337;
--9 актів прийому-приймання робіт за 2024 рік;
--9 перелік послуг наданих ФОП « ОСОБА_8 » відповідно до договорів за 2024 рік;
--договір №01/04-24 про надання послуг із планування, проведення аналізу та консультування у сфері фінансової, комерційної та економічної діяльності підприємства від 01.04.2024 на 3 аркушах, -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді