Провадження № 33/803/635/25 Справа № 199/82/25 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
06 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Кириченка О.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок,
постановою судді Амур - Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року встановлено, що 18.12.2024 року о 13:00 годині по мкр. Молодіжному у с. Новодонецьке, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло та неприродний блідий колір обличчя, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник адвокат Кириченко О.О., який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить: скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник - адвокат Кириченко О.О. зважає на те, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставин справи та прийняв до уваги сумнівні докази, надані стороною обвинувачення, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та інші докази сторона захисту вважає незаконними та недопустимим, оскільки вони не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Зазначив, що під час фіксації правопорушення поліцейські порушили низку процедурних норм, зокрема не представилися, не надали інформацію про підстави перевірки та не дотрималися встановленого порядку проведення медичного огляду.
Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить усіх необхідних відомостей, що характеризують суть правопорушення.
Зазначив, що розгляд справи судом першої інстанції тривав недовго, що свідчить про поверхневе дослідження доказів та є порушенням права на належний судовий процес. Суд не врахував практику Європейського суду з прав людини, зокрема принцип верховенства права, рівності перед законом та судом, а також право на захист людської гідності. Суд першої інстанції неправильно застосував норми КУпАП, зокрема ст. 130 КУпАП, не врахувавши всі обставини справи та не надавши належної оцінки доказам.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кириченко О.О., у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлялись про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, надали клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кириченко О.О. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів провадження у справі та змісту постанови вбачається, що суддя місцевого суду під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
При цьому п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння тощо.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199431 від 18.12.2024.; відеозаписи з нагрудних камер поліцейських; оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що сукупністю доказів доведено, що працівники поліції під час розмови повідомили, що вбачають у ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло та неприродно блідий колір обличчя. ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, водію були роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду у виді складання протоколу за ст. 130 КУпАП
Порядок огляду для встановлення стану сп'яніння встановлено ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 09.11.2015 року, згідно з якими огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оцінюючи долучений та досліджений в судовому засіданні відеозапис на предмет доведеності інших фактичних обставин у справі, суд, врахував відображену на відео поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським, манеру мови і координацію рухів, а також прийняв до уваги сукупність всіх інших досліджених доказів по справі, керуючись внутрішнім переконанням та прийшов до правильного висновку доведеним, поза розумним сумнівом, факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявності в нього ознак наркотичного сп'яніння, і факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичній установі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що фіксація факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, проведена із дотриманням положень ст. 266 КУпАП, зокрема зафіксована за допомогою технічних засобів на бодікамери поліцейських.
Всі викладені письмово та висловлені в судовому засіданні аргументи та заперечення адвоката Кириченка О.О. не є суттєвими та фундаментальними порушеннями, які б впливали на склад адміністративного правопорушення та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже не є підставою для задоволення його апеляційної скарги про закриття провадження у справі.
Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, що само собою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд дійшов висновку, що доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих діянь і могли б бути підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено та при розгляді даної справи судом не встановлено.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
В контексті обставин даної справи апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з положеннями ст. 16 вказаного Закону водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За результатами означених подій уповноваженою на те особою складений протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій; у ньому вказані ознаки сп'яніння, які були виявлені поліцейським та дії водія щодо відмови від огляду на стан сп'яніння; є вказівка на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1), і зміст вказаного протоколу доведений до відома ОСОБА_1 .
При цьому, судом першої інстанції в основу своїх висновків обґрунтовано покладені наведені докази, оскільки вони є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Отже, встановленими під час апеляційного розгляду обставини спростовують позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновки судді місцевого суду у постанові від 20 січня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому передбачені законом підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт, відсутні.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника адвоката Кириченка О.О. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Кириченка О.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
Апеляційного суду І.М.Свіягіна