Провадження № 33/803/726/25 Справа № 932/10347/24 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
06 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
за участю захисника адвоката Січеславського І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Січеславського І.А., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17000грн.; звільнено від сплати судового збору, -
судом першої інстанції зазначено, що відповідно до протоколу від 22.10.2024 року, 22 жовтня 2024 року близько о 10.50 год. військовослужбовець ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, перебував на території тимчасового підрозділу військової частини, розташованого в АДРЕСА_2 , в стані наркотичного сп'яніння. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Січеславський І.А., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що ОСОБА_1 участі у судовому засіданні не приймав, є військовослужбовцем, оскаржувану постанову отримав лише 10.12.2024 року, апеляційну скаргу подано 11.12.2025 року.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі у судовому засіданні не приймав, апеляційну скаргу подано 11.12.2024 року, та 14.01.2025 року повернуто апеляційним судом через недотримання вимог КУпАП.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат Січеславський І.А., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при проведенні огляду повністю порушена процедура передбачена ст. 266-1 КУпАП, зокрема в протоколі відсутні посилання на наявність акту огляду та висновок про встановлення стану наркотичного сп'яніння. Також в протоколі не міститься даних щодо особи, яка виявила ОСОБА_1 в стані сп'яніння, відсутні посилання на рапорти та осіб, які виявили такий стан у ОСОБА_1 .
Наголошує, оскільки медичний висновок не зазначений в протоколі, то він є недопустимим доказом.
Звертає увагу, що в матеріалах справи зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак огляд проводився не уповноваженою особою, тобто підстав для залучення свідків не було.
Вказує, що в протоколі зазначена дата 22.10.2024 року 10-50 година, однак не вказано це є часом правопорушення чи часом встановлення факту, оскільки такий же час наведений у медичному висновку. Вказане свідчить, що протокол не відповідає вимогам КУпАП.
Наголошує, що оскаржувана постанова не містить обставин встановлених безпосередньо судом.
Заслухавши захисника адвоката Січеславського І.А., всебічно розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У відповідності до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чіткихі узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, відповідно до винесеної постанови, не встановлено всіх обставин справи, а лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення.
В своїй описовій частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення, не зазначено про наявність чи відсутність ознак вказаного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, наявні підстави для скасування судового рішення у зв'язку з порушенням вимог процесуального закону.
До протоколу про адміністративне правопорушення ДНКС № 2/1792 від 22.10.2024 року, як на підтвердження вини ОСОБА_1 надано висновок про результати медичного огляду №1197, яким 22.10.2024 року о 10.50 год. встановлено наркотичне сп'яніння ОСОБА_1 . Інших доказів до протоколу про адміністративне правопорушення не надано, зокрема відео фіксацію проведення огляду або пояснення свідків.
Так, у п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Частиною 1 статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 цієї статті передбачено вчинення вказаних дій в умовах особливого періоду.
Тобто, суб'єктами даного адміністративного правопорушення є військовослужбовці.
Відповідно до ч.5 ст.266-1 КУпАП складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Також, відповідно до ч.6 ст.266-1 КУпАП під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що процедура збирання та фіксація доказів у цій справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП щодо військовослужбовця Збройних Сил України, здійснена з істотним порушенням вимог ч.6 ст.266-1 КУпАП, зокрема: уповноваженою посадовою особою не здійснювалася відеофіксація проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння і за відсутності такої, свідки не залучалися.
За таких обставин, висновок щодо результатів медичного огляду №1197 від 22 жовтня 2024 року не може бути визнаний доказом в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП, а тому апеляційний суд визнає його недопустимим. Інших, доказів винуватості ОСОБА_1 , передбачених КУпАП до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді підлягає скасуванню, а провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП
На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника адвоката Січеславського І.А., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року, щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина Свіягіна