Справа № 161/3271/25 Провадження №11-сс/802/134/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12024030000000108),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 14 лютого 2025 року у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , що знаходиться на території гаражного кооперативу «Стир-3» за адресою: вул. Електроапаратна, 9 у м. Луцьк, Волинської області, а саме на: прозорий зіп-пакет із нашаруванням речовини білого забарвлення, який знаходився в гаманці; електронні ваги чорного кольору з надписом «Domotec»; предмет схожий на пістолет чорного кольору з написом «Zoraki Mod 914-B»№ НОМЕР_2 із магазином (пістолетним) в якому містяться предмети схожі на патрони травматичної дії; значна кількість прозорих полімерних зіп-пакетів; 6 (шість) предметів схожих на пістолетні патрони травматичної дії у прозорому зіп-пакеті; 36 (тридцять шість) предметів схожих на патрони різного калібру; предмет сірого кольору із нашаруванням речовини білого кольору у прозорому пакеті; поштова квитанція до прибуткового касового ордеру №365 від 30.11.2023 на ім'я ОСОБА_10 ; грошові кошти, зокрема 350 євро, купюрами по 50 євро у кількості 7 штук, 7400 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 74 купюри, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12024030000000108, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України.
В поданій апеляційній скарзі власник майна вважає ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що вилучені гроші належать йому, і які він планував використати на проведення операції за кордоном, так як він є інвалідом 2 групи. Також вказує на те, що він не причетний до вчинення кримінальних правопорушень, а тому слідчий суддя безпідставно наклав арешт на вилучені гроші. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні накладенні арешту на грошові кошти.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, власника майна та його представника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили скасувати арешт на грошові кошти, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом СУ Головного управління Національної поліції у Волинській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030000000108 від 15 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України.
Так, згідно матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, 14 лютого 2025 року під час обшуку у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , що знаходиться на території гаражного кооперативу «Стир-3» за адресою: вул. Електроапаратна, 9 у м. Луцьк, Волинської області, що перебуває у користуванні ОСОБА_10 , виявлено та вилучено: прозорий зіп-пакет із нашаруванням речовини білого забарвлення, який знаходився в гаманці, електронні ваги чорного кольору з надписом «Domotec»; предмет схожий на пістолет чорного кольору з написом «Zoraki Mod 914-B»№ НОМЕР_2 із магазином (пістолетним) в якому містяться предмети схожі на патрони травматичної дії; значна кількість прозорих полімерних зіп-пакетів; 6 (шість) предметів схожих на пістолетні патрони травматичної дії у прозорому зіп-пакеті, що упаковано до сейф-пакету №WAR1929766; 36 (тридцять шість) предметів схожих на патрони різного калібру, що упаковано до сейф-пакету №WAR1929765; предмет сірого кольору із нашаруванням речовини білого кольору у прозорому пакеті, що упаковано до сейф-пакету №WAR1929764; поштова квитанція до прибуткового касового ордеру №365 від 30.11.2023 на ім'я ОСОБА_10 , що упаковано до сейф-пакету №WAR1929763; грошові кошти, зокрема 350 євро, купюрами по 50 євро у кількості 7 штук, 7400 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 74 купюри.
14 лютого 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Доводячи підставність поданого клопотання, слідчий вказував, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. Також в клопотанні слідчий вказував, що є підстави вважати, що вилучені кошти отримані від незаконного діяльності, зокрема збуту психотропних речовин. А тому, саме з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження, з врахуванням місця де були вилучені грошові кошти, а саме у гаражному приміщенні поряд з прозорими зіп-пакет із нашаруванням речовини білого забарвлення, електронними вагами, апеляційний суд вважає, що грошові кошти, на які накладено арешт, дійсно можуть бути використані для забезпечення конфіскації майна.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, вилучені у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , що знаходиться на території гаражного кооперативу «Стир-3» за адресою: вул. Електроапаратна, 9 у м. Луцьк, Волинської області, який перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_10 ..
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на зазначені грошові кошти, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, є непереконливими.
Що ж стосується посилань апелянтів, що перелічені вище грошові кошти не є власністю ОСОБА_10 , а належать його батьку ОСОБА_7 , то це питання в даному випадку має вирішуватися або в порядку ст.174 КПК України, або під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, як того просить апелянт - немає.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: