10 березня 2025 року
м. Київ
справа №380/23934/23
адміністративне провадження № К/990/9084/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №380/23934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ГРАНТ БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
установив:
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МК ГАРАНТ БУД» з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.08.2023 №9307067/43028794;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати складену ТОВ «МК ГАРАНТ БУД» по взаємовідносинах з ПП «Буд Інвест Ком» податкову накладну ПН №3 від 05.07.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.08.2023 №9307068/43028794;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати складену TOB «МК ГАРАНТ БУД» по взаємовідносинах з ПП «Буд Інвест Ком» податкову накладну ПН №4 від 06.07.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2024 року витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 08 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
28 січня 2025 року відповідач втретє подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі частини другої статті 299 КАС України.
Так, апеляційний суд зауважив, що Головне управління ДПС у Львівській області є суб'єктом владних повноважень, однак подало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №380/23934/23 через систему "Електронний суд" 28 січня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Львівській області вже двічі оскаржувалося спірне рішення суду першої інстанції та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, а в подальшому ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, апеляційні скарги повернуто скаржнику.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Отже, за умови подання суб'єктом владних повноважень апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки) доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не мають правового значення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд констатує, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вірно застосував положення частини другої статті 299 КАС України.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №380/23934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ГРАНТ БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко