С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 6/760/189/25
В справі 760/6988/22
І. Вступна частина
05 березня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
розглянув у судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду від 12.12.2022 в справі №760/6988/22 за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей.
ІІ. Описова частина
20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 12.12.2022 в справі №760/6988/22 за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення заборгованості.
Заявник вказує, що згідно із зазначеним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто з нього аліменти на утримання дітей в розмірі 20000 гривень щомісяця, а також додаткові витрати на утримання їх спільних дітей в розмірі 243600 гривень.
В подальшому, як зазначає Позивач, за його позовом Солом'янський районний суд м. Києва у справі №760/28311/23 ухвалив рішення від 20.09.2024 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей до суми в розмірі 10000 гривень щомісячно, проте це рішення не набрало чинності.
ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з тим, що його матеріальне становище є тяжким, і його заробітної плати не вистачає на виплату аліментів в розмірі 20000 гривень, він був вимушений позичити 355000 гривень, які спрямував на погашення заборгованості по сплаті аліментів, проте суму стягнутих додаткових витрат в розмірі 243600 гривень він погасити не має можливості, а тому просить відстрочити їх сплату на 1 рік після постановлення даної ухвали.
У судове засідання Боржник, а також Стягувач не з'явилися. Від Стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 , проте, на переконання суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.
ІІІ. Мотивувальна частина
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 20000 гривень щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 починаючи з 15 червня 2022 року до повноліття дітей.
Крім того, вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_4 в розмірі 243600 гривень.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2022 залишено без змін.
20 березня 2024 року Верховний Суд своєю постановою залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції.
У зв'язку з необхідністю відстрочення виконання вказаного рішення в частині стягнення додаткових витрат в сумі 243600 гривень ОСОБА_1 подано заяву лютого 2025 року.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймає рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року№ 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v Greece), від 19 березня 1997року. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі"проти Італії", №22774/93), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).
Тому з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як на обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду ОСОБА_1 посилається на відсутність у нього достатніх коштів на виплату суми додаткових витрат на утримання дітей.
В основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржників при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Суд звертає увагу на те, що недостатність у боржника грошових коштів не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Так, законом передбачена можливість погашення заборгованості не лише за рахунок коштів, а і за рахунок наявного майна боржника.
Крім того, Цивільний процесуальний кодекс України встановлює обмеження щодо строку, на який може бути відстрочено виконання рішення суду, і він не повинен перевишувати 1 рік з дня його ухвалення. Зважаючи на те, що рішення суду від 12.12.2022 набуло чинності 25.11.2023, і станом на день розгляду даної заяви вже пройшло більше року з вказаної дати, заява Боржника про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню і з цих причин.
Таким чином, враховуючи те, що Боржник не довів суду наявності об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд ухвалив:
1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2022 в справі №760/6988/22 відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: