10 березня 2025 року
м. Київ
справа №620/996/24
адміністративне провадження № К/990/6095/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 620/996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВА-М» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
установив:
Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 620/996/24.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає про те, що наявність можливості поновлення строку на касаційне оскарження передбачено частиною третьою статті 329, частиною п'ятою статті 333 КАС України. Також скаржник цитує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1238/19. Крім того, скаржник посилається на запровадження воєнного стану в Україні.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 16 грудня 2024 року, від 20 січня 2025 року та від 12 лютого 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
При цьому, у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повторює зміст попередньо поданих касаційних скарг.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її останньому, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Доводи скаржника стосовно передбаченої процесуальним законом можливості подання касаційної скарги упродовж строку, визначеного у частині п'ятій статті 333 КАС України, також засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, оскільки предмет її регулювання не охоплює питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Водночас жодних доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржником не надано.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку звернення до суду, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Отже, станом на 10 березня 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 620/996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВА-М» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко