06 березня 2025 року
м. Київ
справа №560/21122/23
адміністративне провадження № К/990/7280/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №560/21122/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 22.11.2023 №968250250388 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період служби в лавах радянської армії з 10.05.1980 по 08.07.1981 та період роботи в органах державної податкової служби з 19.07.1996 по 01.05.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 16.11.2023 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках Західного офісу Держаудитслужби від 14.11.2023 №11-19/152-2023, від 14.11.2023 №11-19/153-2023.
Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 01.07.2024 позов задовольнив.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 30.09.2024 залишив апеляційну скаргу без руху в зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору, а апелянту запропонував виправити недоліки апеляційної скарги та в строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, надати докази сплати судового збору.
Згодом у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 28.10.2024 апеляційну скаргу повернув скаржнику.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вдруге звернулося 02.12.2024 із апеляційною скаргою. Також, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою вперше.
Однак Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.12.2024 у задоволенні клопотання відмовив, а апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згодом, з підстав не виконання згаданих вимог, Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 21.01.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 21.02.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, а справу направити до цього ж суду для продовження її розгляду.
У касаційній скарзі, відповідач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку оскарження рішення суду, апелює до того, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуального строку. Зауважує про те, що формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, останній встановив, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду ухвалено 01.07.2024, втім відповідач подав вдруге апеляційну скаргу лише 02.12.2024.
Згідно зі статтею 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу, а саме, у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Згідно із частиною 3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень випливає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що повторне звернення з апеляційною скаргою не є непереборною та поважною обставиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
В контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив: «…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».
Оцінюючи посилання особи, яка подала касаційну скаргу, на факт запровадження воєнного стану на території України, варто зауважити, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Верховний Суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку.
Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Оцінюючи ж твердження скаржника про надмірний формалізм суду апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) здійснено розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Зокрема, у рішенні в справі «Zubac v. Croatia», заява № 40160/12, вказано, що оскільки верховенство права є основоположним принципом демократичної держави і Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary) [ВП], № 20261/12, п. 117, ЄСПЛ 2016), Конвенція чи будь-що інше не може породжувати очікування того, що Верховний Суд ігноруватиме або не помічатиме очевидні процесуальні порушення.
З огляду на наведену практику ЄСПЛ в системному взаємозв'язку із встановленим конституційною нормою обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти лише у визначений законом України спосіб, можна виснувати про відсутність ознак надмірного формалізму у діях суду апеляційної інстанції при відмові скаржнику у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
У підсумку можна наголосити, що приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Із наведеного вище вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, позаяк скаржник не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Положенням пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення випливає, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №560/21122/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк В.М. Кравчук