СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11226/24
пр. № 2-о/759/26/25
03 березня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
присяжного Сушкевича Я.О.,
присяжного Симоненка Л.О.,
при секретарі судових засідань Шило М.І.,
за участі заявника ОСОБА_1 ,
представника особи, недієздатність якої встановлюється ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Берестейський, 97) про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,
29.05.2024 р. ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вказаної заявою у якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатною, призначивши його опікуном для захисту прав та інтересів підопічної. В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 є його матір'ю, психічний стан здоров'я якої протягом останніх років погіршився. Як наслідок остання не може самостійно забезпечити собі життя, самообслуговування, а тому потребує постійного нагляду і догляду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2024 р. відкрито провадження у справі, призначено судово-психіатричну експертизу.
12.12.2024 р. від Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» надійшов висновок судово-психіатричної експертизи №1480 від 25.10.2024 р.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2025 р. залучено для представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи, стосовно якої вирішується питання недієздатності, захисника з числа адвокатів Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити з підстав, зазначених у поданій заяві.
Представник особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною в судовому засіданні не заперечує проти задоволення заяви.
Уповноважений представник Органу опіки і піклування Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена в передбаченому законом порядку, своєю заявою просить розглядати справи за її відсутності.
Суд, заслухавши вступне слово присутніх учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в ЦПК України, докази, якими вони обґрунтовуються, доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 20.11.1976 р. Фрунзенським відділом РАЦС м.Ленінграда, актовий запис №2947.
Згідно свідоцтва про одруження, виданого 05.06.2004 р. Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, ОСОБА_3 змінено прізвище на « ОСОБА_4 ».
Встановлено, що чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області складено актовий запис №1818 та видано свідоцтво про смерть.
Згідно довідки КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» №579 від 20.05.2024 р ОСОБА_2 01.04.2024 р. зверталась за медичною допомогою до лікаря психіатра.
Згідно висовку судово-психіатричного експерта №1480 від 25.10.2024 р. ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад - судинну деменцію. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі N 636/398/19 (провадження N 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров'я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року N 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за N 719/32171.
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила (в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Об'єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до положень статті 299 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Згідно положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до за медичною допомогою до лікаря психіатра. Згідно висовку судово-психіатричного експерта №1480 від 25.10.2024 р. ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад - судинну деменцію. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Дослідивши висновок судово-психіатричного експерта №1480 від 25.10.2024 р., суд вважає його повним і чітким та таким, що не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_2 та не суперечить наявним у справі доказам.
У зв'язку із чим, суд вбачає достатні підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Що стосується вимоги про призначення заявника опікуном, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідночастин першої, другої статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною, а також піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає відповідно опікуна чи піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
У частині першій статті 300 ЦПК України, закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклуванняправовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування та призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (стаття 60 ЦК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Судувід 20 травня 2020 року у справі N 736/1508/17 (провадження N 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі N 751/9572/19 (провадження N 61-3053св21).
Отже, за результатами розгляду судом справи, якою ухвалено рішення про визнання фізичної особи недієздатною, з вимогою про встановлення опіки може звертатись Орган опіки та піклування шляхом подання відповідного подання.
В силу положень ч. 5 та ч. 6 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264-265, 293-294, 295-300, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Берестейський, 97) про визнання фізичної особи недієздатною, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатною.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова
Присяжний Я.О. Сушкевич
Присяжний Л.О. Симоненко