07 березня 2025 року
м. Київ
справа № 380/23540/21
адміністративне провадження № К/990/4508/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", до якої приєдналися Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» та Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Автосвіт"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року (суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Обрізко І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І.)
у справі № 380/23540/21
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Автосвіт", Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Брухт", Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Автомеханік", Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сілвер Авто"
до Львівської обласної ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області,
за участю Львівської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У грудні 2021 року Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Автосвіт" (далі - ОК "ГБК "Автосвіт"), Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний
кооператив "Пікап" (далі - ОК "ГБК "Пікап"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Брухт", Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Автомеханік" та Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Сілвер Авто" звернулися до суду з позовом до Львівської обласної ради, просили визнати протиправним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 "Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення "Торфовище Білогорща".
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.10.2019 Львівська обласна рада ухвалила рішення № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», яким вирішила:
1. З метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу.
2. Львівській міській раді (А. Садовий) і Зимноводівській сільській раді (В. Гутник) у встановленому законодавством порядку винести в натуру (на місцевість) межі ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та позначити його державними знаками встановленого взірця.
3. Департаментові екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (Р. Гречаник) у встановленому законом порядку передати під охорону з оформленням охоронних зобов'язань ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді.
4. Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
5. Головному управлінню Держтеокадастру у Львівській області (А. Петришии) за поданням Львівської міської ради і Зимноводівської сільської ради внести зміни у відповідні земельно-облікові документи.
6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань екології, природніх ресурсів та рекреації (А.Прокопів)».
3. 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельні ділянки загальною площею 209,0 га, зокрема і на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003.
4. На підставі рішення Рясне-Руської сільської ради №4835 від 12.11.2020 ОК "ГБК "Автосвіт" набув у власність земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0010, площею 3,2914, державна реєстрація 24.11.2020;
- ОК "ГБК «Пікап» на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4825 від 12.11.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011 площею 3,2914, державна реєстрація 20.11.2020;
- ОК "ГБК «Сілвер Авто» на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4851 від 12.11.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0014 площею 2,7472, державна реєстрація 19.11.2020;
- ОК "ГБК «Автомеханік» на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради № 4108 від 11.09.2020 набув у власність земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0013 площею 2,7472, державна реєстрація 20.11.2020. Цю ділянку згодом на підставі рішення загальних зборів ОК «ГБК «Автомеханік» від 25.12.2020 внесено до статутного капіталу ТОВ «Галтекс-Брухт».
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
(а) аргументи позивача
5. Позивачі зазначають, що у вересні 2021 року їм стало відомо про те, що на розгляді у Господарському суді Львівської області перебувають спори про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації прав та припинення речового права, за позовними заявами Франківської окружної прокуратури міста Львова до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (справа №914/2540/21); Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (справа №914/2542/21); Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автомеханік» (справа №914/2539/21); Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» (справа №914/2539/21); Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (справа №914/2538/21).
6. Підставами господарських позовів стала неправомірна, на думку прокурора, передача у власність земельних ділянок позивачам Рясне-Руською сільською радою, оскільки на цих земельних ділянках повинен знаходитися об'єкт природно-заповідного фонду - ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща», який нібито створено на підставі рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
7. Земельні ділянки, передані Рясне-Руською сільською радою у власність позивачів, набуті у комунальну власність Рясне-Руської сільської ради у зв'язку з підписанням «Меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» від 03.11.2017. Метою вказаного меморандуму стало узгодження меж між населеними пунктами, вирішення багаторічного конфлікту між містом та селом в частині погодження меж міста та села.
8. 14.02.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу №4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова». Цією ухвалою затверджено технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки загальною площею 209,0 га, в тому числі земельна ділянка №15 площею 91,1650 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0003) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, на якій нібито і створено ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 58,8 га.
9. Після проведення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки за Львівською ОДА 29.11.2019, на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 та акту прийому-передачі земельних ділянок від 18.12.2019, підписаного між Львівською ОДА та Рясне-Руською сільською радою, а також на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 18.12.2019, земельні ділянки загальною площею 209,0 га перейшли в комунальну власність Рясне-Руської сільської ради, в тому числі і земельна ділянка площею 91,1650 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яку за основним цільовим призначенням віднесено до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (земельна ділянка на якій нібито створено ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» площею 58.8. га на території Львівської міської ради).
10. Право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельні ділянки загальною площею 209,0 га згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно зареєстровано 19.12.2019, зокрема і на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003.
11. 19.05.2020 Рясне-Руською сільською радою прийнято рішення №3698 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок», на підставі вказаного рішення та затвердженої технічної документації, Рясне-Руська сільська рада присвоїла кадастрові номери та зареєструвала за собою право комунальної власності на сформовані земельні ділянки, а також згідно рішення №3698 від 19.05.2020 змінила функцію використання земельних ділянок в межах однієї категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оброни та іншого призначення) із КВЦПЗ 16.00: Землі запасу (земельні ділянки з кожної категорії земель, які не надані у власність або в користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування гаражного кооперативу).
12. Надалі Рясне-Руська сільська рада в межах наданих їй повноважень передала новосформовані земельні ділянки із комунальної власності сільської ради у приватну власність позивачів на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.
13. У зв'язку із розглядом вказаних справ Господарським судом Львівської області позивачам стало відомо про прийняття Львівською обласною радою рішення від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
14. Позивачі вважають таке рішення протиправним, прийнятим із порушенням вимог законодавства України та таким що підлягає скасуванню.
15. Проект створення заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», на підставі якого прийнято оскаржуване рішення Львівської обласної ради №907 (проект отримано позивачами із матеріалів справ, які знаходяться на розгляді в Господарському суді Львівської області, на підставі цього проекту створення, приймалося рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907), не містить усіх належних погоджень, передбачених Законом №2456-XII.
16. У проекті міститься клопотання «Про необхідність створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Торфовище Білогорща» написане на ім'я директора департаменту екології та природних ресурсів Гречаника Руслана, від імені мешканців Львова (Білогорща, Рясне, Левандівка), без дати, з додатками: наукове обґрунтування, картосхема пропонованого ландшафтного заказника, список виконавців науково-дослідних робіт.
17. Подання такого клопотання передбачено ст. 51 Закону № 2456-XII. Попередній розгляд клопотання про створення об'єкта природно-заповідного фонду згідно зі ст. 52 Закону № 2456-XII здійснюється у місячний строк щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного
середовища. Таким центральним органом є Міністерство екології та природних ресурсів України (зараз Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів).
18. Згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів України (Мінприроди) від 29.12.2016, який є в проекті створення заказника, Мінприроди схвалює клопотання про створення заказника загальнодержавного (чи місцевого) значення на землях Рясне-Руської і Зимноводівської сільських рад та Львівської міської ради площею 119,6 га та просить Львівську обласну державну адміністрацію погодити клопотання із землекористувачами земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади та місцевого самоврядування та подати Проект створення заказника (клопотання, наукове обґрунтування та рішення або листа про погодження, картографічні матеріали) до Львівської обласної ради для прийняття відповідного рішення.
19. До проекту створення заказника долучено ухвалу Львівської міської ради від 23.03.2017 №1711 «Про підтримку петиції «Про необхідність створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Торфовище Білогорща».
20.Окрім цього, в проекті створення заказника є звіт про виконання послуг щодо проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» (заключний), виконаний за договором №19/17 від 09.06.2017 з Департаментом містобудування Львівської міської ради. У вказаному звіті, на противагу усім попереднім документам, не зазначено категорію об'єкта створення (загальнодержавного чи місцевого значення).
21. Всі інші документи, котрі містяться в проекті створення заказника, а саме: лист Інституту екології Карпат НАН України від 01.10.2018 №169 «Про коригування проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща»; Ухвала Львівської міської ради від 14.02.2019 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» стосуються створення об'єкта іншої категорії - об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, а не загальнодержавного значення, як зазначається в клопотанні про створення заказника, погодженні Мінприроди та ухвалі Львівської міської ради про підтримку петиції щодо створення об'єкта.
22. Також, до проекту створення заказника долучено лист за підписом голови департаменту містобудування Львівської міської ради С. Коровайника від 21.03.2019 №24-вих-155, в якому просять підготувати та винести на розгляд сесії Львівської обласної ради проект рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Львівської міської ради площею 58,8 га за рахунок земель міста Львова, що не надані у власність чи користування. У проекті створення об'єкта природно-заповідного значення наявні матеріали, котрі стосуються створення двох абсолютно різних категорій об'єктів природно-заповідного фонду, тобто частина матеріалів стосується створення об'єкта категорії - загальнодержавного значення, а частина матеріалів стосується створення об'єкта місцевого значення.
23. Вказане суперечить процедурі створення об'єкта природно-заповідного значення регламентованій розділом VII Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки суб'єктами розгляду, створення та оголошення об'єктів природно-заповідного фонду згідно вказаних норм є різні органи.
24. При прийнятті рішення Львівською обласною радою від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» не дотримано процедури створення заказника, оскільки в проекті створення об'єкта природно-заповідного фонду «Торфовище Білогорща» відсутнє рішення Львівської обласної державної адміністрації за наслідками розгляду клопотання про створення заказника місцевого значення (ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
25. В проекті створення заказника повинні бути погодження (рішення) Львівської обласної державної адміністрації, Зимноводівської сільської ради про надання згоди на розміщення об'єкта природно-заповідного фонду на земельних ділянках, котрі знаходяться в їхній державній та комунальній (для Зимноводівської сільської ради) власності. Однак в проекті створення ландшафтного заказника є лише ухвала Львівської міської ради «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
26. На час прийняття спірного рішення земельна ділянка, на якій нібито повинен був бути створений ландшафтний заказник місцевого значення, вибула із комунальної власності Львівської міської ради згідно з ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 №4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель». Згідно з вказаною ухвалою затверджено технічну документацію та п. 3 даної ухвали передано земельні ділянки комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності Львівської обласної державної адміністрації. Згідно п. 4 ухвали уповноважено Департамент містобудування Львівської міської ради від імені Львівської міської ради підписати акт приймання-передачі земельних ділянок комунальної власності у державну власність Львівської обласної державної адміністрації.
27. Згодом Львівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 23.08.2019 №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», а також 25.09.2019 складено та підписано акт приймання-передачі земельних ділянок із комунальної власності Львівської міської ради у державну власність Львівської обласної державної адміністрації.
28. Державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за Львівською обласною державною адміністрацією згідно з даними Державного реєстру прав на нерухоме майно проведено 29.11.2019.
29. На час прийняття спірного рішення земельна ділянка з кадастровим номером №4610136300:06:012:0003, де планували створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника, перебувала у власності Львівської обласної державної адміністрації. Необхідність погодження створення об'єкту природно-заповідного фонду на вказаній земельній ділянці прямо передбачена ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», але його не було отримано.
30. Також позивачі зазначають про невідповідності проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» Методичним рекомендаціям щодо розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 21.08.2018 №306, щодо змісту наукового обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкта ПЗФ, пропонованих розділів, пунктів, загального оформлення Проекту, його підписання, визначення змісту, долучення додатків до нього тощо.
31. На думку позивачів, процедура створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», а також розроблення проекту його створення не
відповідали визначеним вимогам чинного законодавства щодо створення та оголошення об'єктів природно-заповідного значення.
(б) заперечення відповідача
32. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що Ландшафтний заказник «Торфовища Білогороща» - це унікальна територія природних екосистем торфовищ, яких на території України є досить мало. Ландшафтні комплекси торфовища виконують важливу санітарно-екологічну роль у перевантаженій транспортними магістралями і промисловими підприємствами західній околиці міста Львова. Основною перевагою цієї території є те, що вона не була меліорована, тобто її майже не торкнулося осушення. Унікальність неосушених торфовищ насамперед у їхній водорегуляційній та кліматорегулюючій функції. З метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, громадськість Львівщини ініціювала питання оголошення цієї території об'єктом природно-заповідного фонду.
33. Петиція ОСОБА_1 у 2016 році набрала достатню кількість голосів та згодом була предметом розгляду Львівською міською радою. Ухвалою № 1711 від 23.03.2017 Львівська міська рада підтримала вказану петицію та доручила визначеному Львівським міським головою виконавчому органу з врахуванням поданих до проекту ухвали зауважень підготувати відповідну дорожню карту для подальшого оголошення цієї території об'єктом природно-заповідного фонду.
34. 14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4697 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
35. 28.05.2019 Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 260 «Про розгляд звернення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», площею 33,2 га», яким орган місцевого самоврядування надав свою згоду.
36. 29.10.2019 Львівською обласною радою було прийнято рішення № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», яке оскаржується по цій судовій справі.
37. Позивачі, звертаючись до суду з позовом, жодним чином не доводять, які саме їхні права, свободи та інтереси порушені оскаржуваним рішенням Львівської обласної ради.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
38. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, відмовив у задоволенні позову.
39. Суди дійшли висновку про те, що позивачі були створені в період вересня-листопада 2020 року. Заказник було створено 29.10.2019, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки були придбані ними у вересні, листопаді 2020. Тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
З посиланням на практику Верховного Суду суди констатували, що спірне рішення не породжує для позивачів права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивачі також не вправі здійснювати по суті захист порушених на їх думку прав та інтересів Рясне-Руської сільської ради, оскільки не мають таких повноважень. Позивачі добровільно придбали згадані земельні ділянки у Рясне-Руської сільської ради, відповідно до фактичних обставин, які існували на момент придбання, отже по суті погодились із такими.
Крім цього, Господарський суд Львівської області у відповідності до ст. 86 ГПК України, надасть відповідну оцінку доказам в межах своїх справ.
Стосовно порушення процедури створення заказника суд зазначив, що якщо такі і були, то вони стосувалися виключно суб'єктів, задіяних в його створенні. Позивачі не наділенні повноваженнями визначати за певного суб'єкта владних повноважень, причетного до створення заказника, коли і ким порушеного його право, чи коли і на підставі яких документів у нього виникло відповідне право чи обов'язок. На переконання суду, аргументи позивача про ефективний захист прав, свобод, інтересів можуть стосуватися лише щодо позивачів у справі, а не інших учасників певних правовідносин.
Також суд, вважав необґрунтованими аргументи позивачів про те, що цільове призначення земельних ділянок на момент створення ландшафтного заказника суперечило вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки норми вказаного закону не вимагають обов'язкової зміни цільового призначення земельної ділянки на момент створення об'єкту природно-заповідного фонду.
Інші обставини, про які зазначають позивачі, а саме про невиконання чи не належне виконання різними суб'єктами владних повноважень спірного рішення, також судом не враховуються, як аргументи його протиправності, оскільки такі не існували на момент його прийняття.
Також суд зазначив, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.
Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
На переконання суду, зазначені позивачами, на їх думку, процедурні порушення прийняття спірного рішення, які полягали у рішеннях, діях чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, жодним чином не впливають на правильність спірного рішення по суті, а лише вказують на певну поведінку таких суб'єктів владних повноважень, дії чи рішення яких причетні до прийняття спірного рішення. Однак такі не є предметом судового розгляду по даній справі. Позивачі також не є і не могли бути учасниками таких публічно-правових відносин, що, в свою чергу, виключає можливість порушення їх прав та інтересів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
40. 01.02.2024 ОК "ГБК "Пікап" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
41. Як на підставу касаційного оскарження покликається на справу №640/15962/20 щодо оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області" в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ, в якій Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для заміни Рясне-Руської сільської ради на Львівську міську раду в процесі добровільного об'єднання територіальних громад.
42. На думку скаржника, спірне у цій справі рішення Львівської обласної ради прийнято без погодження з Рясне-Руською сільською радою та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Львівська міська рада як правонаступник Рясне-Руської сільської ради за наявності конфлікту інтересів не буде вчиняти дій щодо оскарження свого ж рішення про створення заказнику.
Межі м. Львова наразі не встановлені, що підтверджується постановою Верховного Суду від 19.08.2021 № 813/479/17; межі Рясне-Руської сільської ради встановлені проектом формування території, затвердженим розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 30.01.1996 № 114.
На території створеного заказника є 150 земельних ділянок з кадастровими номерами, які належать фізичним та юридичним особам, цільове призначення яких відмінне від земель природно-заповітного фонду (сільськогосподарське, під садівництво, будівництво та обслуговування гаражів).
За відсутності Рясне-Руської сільської ради, суди попередніх інстанцій створюють штучні перешкоди у доступі до правосуддя, дійшовши висновку, що оскаржуване рішення Львівської міської ради не породжує для позивачів права на судовий захист.
ОК "ГБК "Пікап" є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011, цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На підставі оскаржуваного рішення змінюється цільове призначення зазначеної земельної ділянки, її правовий режим та напрями використання, унеможливлюється здійснення відповідної діяльності, розміщення споруд, об'єктів транспортної інфраструктури, що порушує права і свободи власника.
На час набуття ОК "ГБК "Пікап" вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про належність ділянки до земель природо-заповітного фонду, про будь-які обмеження, заборони щодо використання чи розпорядження земельною ділянкою.
Скаржник не давав згоди на оголошення заказника на власній території, тому має право оскаржити дії, які становлять втручання в його права.
Львівська міська рада прийняла оскаржуване рішення про створення заказника усупереч "Меморандуму про порозуміння між ЛМР та Рясне-Руською сільською радою", діяла недобросовісно, не повідомивши різні органи про прийняття рішень, через що й виник цей спір.
Наданий у справі звіт про виконання послуг щодо проекту створення об'єкту природного заповітного фонду - ландшафтного заказника "Торфовище Білогорща" містить суттєві розбіжності та неточності у порівняння із оригіналом, не може бути підставою для прийняття рішення про оголошення заказника. Площа заказника не відображена у жодному проекті створення заказника, Положення про ландшафтний заказник місцевого значення наразі незатверджене, перебуває лише на розгляді Львівської міської ради.
43. При цьому скаржник покликається на:
- правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справі № 826/4630/18, від 21.10.2019 у справі № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15 та від 04.03.2020 у справі № 450/1236/17, від 18.05.2022 у справі №200/13074/18-а, зазначає, що є суб'єктом правовідносин, в яких було застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт;
- висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/1176/19, від 14.07.2021 у справі №260/20/19, від 08.11.2021 у справі №804/262/18, від 26.03.2021 у справі №461/265/17, від 29.10.2019 у справі №826/10853/17, від 21.08.2018 у справі №295/14795/16-а, від 23.11.2018 у справі №296/10121/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 15.06.2021 у справі №2040/5680/18, від 02.02.2023 у справі №260/3380/21 та вказує, що оскаржуване рішення міськради безпосередньо впливає на його суб'єктивні права та обов'язки щодо використання земельної ділянки за технічною документацією із землеустрою та цільовим призначенням, покладає на позивача додатковий обов'язок щодо дотримання вимог Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII "Про природно-заповітний фонд України".
44. Верховний Суд ухвалою від 22.02.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "ГБК "Пікап".
45. Ухвалами від 22.02.2024 та від 13.03.2023 були задоволені заяви та ОК ГБК "Автосвіт" та ОК ГБК «Сілвер Авто» про приєднання до касаційної скарги.
46.04.03.2024 надійшов відзив від Львівської обласної ради, в якому відповідач покликався на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що оспорюване рішення на час його прийняття не могло порушувати права юридичних осіб, створених у 2020 році.
47. 06.03.2024 надійшов відзив від Львівської обласної прокуратури, в якому зазначено про правомірність рішень судів попередніх інстанцій, відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на неподібність правовідносин у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, та відсутності у скаржника порушеного права.
48. Скаржники просили про розгляд справи за їхньої участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
49. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву, дійшов такого висновку.
50. Предметом спору є рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
51. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.
52. Статтею 3 Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі - Закон №2456-XII) передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
пам'ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам'ятки природи можуть розташовуватися на території інших об'єктів природно-заповідного фонду.
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
54. Згідно зі ст. 7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону №2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Згідно із ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
55. Ключове питання цієї справи, від якого залежить і вирішення питання про юридичну заінтересованість позивачів, у тому чи є рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» нормативно-правовим актом.
56. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
57. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
58. У постанові від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку правову позицію:
"За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин".
59. Аналогічна позиція була висловлена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18 (П/9901/657/18), від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18, від 21.08.2019 у справі №9901/283/19, від 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, від 19.02.2020 у справі №9901/307/19, від 13.05.2020 у справі № 9901/491/19, від 17.02.2021 у справі №9901/152/20, від 15.04.2021 у справі № 9901/104/20, від 06.10.2021 у справі
№ 9901/26/21, від 19.01.2023 у справі №990/92/22 та інших, і Суд вважає її застосовною у справі, що розглядається.
60. З огляду на зміст оскаржуваного рішення, воно:
(1) містить індивідуально-конкретні приписи;
(2) адресоване конкретним органам місцевого самоврядування, їхнім підрозділам та посадовим особам;
(3) не містить загально-обов'язкових правил поведінки. Створення ландшафтного заказника місцевого значення є підставою для виникнення відповідних охоронних правовідносин щодо такого об?єкта. Однак вони виникають не з самого рішення, а з його реалізації;
(4) регулює конкретну життєву ситуацію - створення заказника;
(5) не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію шляхом реального виконання;
(6) стосується конкретної життєвої ситуації.
61. Отже, рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» не має ознак нормативно-правового акта, а є актом індивідуальної дії.
62. У постанові від 14.06.2023 у справі №1840/3226/18, предметом якої було рішення Сумської обласної ради від 27.04.2018 «Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Сеймський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів», Верховний Суд зазначив:
« 34. … рішення Сумської обласної ради … від 27.04.2018 «Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Сеймський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів» носить ознаки організаційно-розпорядчого характеру.
35. Наслідком прийняття цього акта є виникнення відповідних обов'язків у Сумської обласної державної адміністрації, КЗ «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» та відповідної постійної комісії обласної ради.
36. Отже, в результаті прийняття оскарженого рішення публічно-правових відносин між Сумською обласною радою та ОСОБА_1 не виникло, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.
37. З огляду на викладене, це рішення не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів».
63. Суд вважає вказану позицію застосовною і до справи, що розглядається.
64. Порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачі обґрунтовують тим, що земельні ділянки знаходяться у них на праві власності, а тому включення цієї території до меж ландшафтного заказника призведе до неможливості їх належного використання.
65. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час набуття права комунальної власності (19.12.2019) на земельну ділянку площею 209,0 га, до складу яких входять ділянки позивачів, спірне рішення від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», вже було чинним та обов'язковими до виконання.
66. Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
67. З огляду на це, юридична заінтересованість юридичної особи, як передумова для звернення до суду за захистом, може виникнути не раніше виникнення самої юридичної особи.
68. Позивачі, як юридичні особи, були створені у вересні - листопаді 2020 року, а земельні ділянки набули вже після створення заказника, коли ці ділянки вже мали спеціальний правовий статус.
69. Згідно з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
- пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу;
- суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
70. Спірне рішення не породжує для позивачів права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду. від 10.01.2021 у справі № № 640/14623/20, від 23.06.2022 у справі № 640/12485/20, від 14.06.2023 у справі № 1840/3226/18 та інших.
71. Суд погоджується з висновками суду в попередніх інстанцій про те, що про те, що в результаті прийняття спірного рішення 29.10.2019 публічно-правових відносин між відповідачем та позивачами не виникло і не могло виникнути, оскільки право власності на земельні ділянки всі позивачі набули після прийняття оскаржуваного рішення ради.
72. Питання порушення права власності позивачів на земельні ділянки є предметом розгляду розгляді у Господарського суді: спори про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації прав та припинення речового права, за позовними заявами Франківської окружної прокуратури міста Львова позивачів.
73. Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачі не є учасниками спірних правовідносин щодо створення заказника, оскаржуване рішення про його створення не порушує їх прав та законних інтересів, а отже підстав для задоволення позову немає.
74. Суд відхиляє покликання скаржника на позиції Верховного суду, адже предметами оскарження у постановах від 15.10.2019 у справі №522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справі №826/4630/18, від 21.10.2019 у справі №183/6195/17, від 11.12.2019 у справі №369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 04.03.2020 у справі №450/1236/17, від 18.05.2022 у справі №200/13074/18-а, від 25.05.2021 у справі №520/1176/19, від 14.07.2021 у справі №260/20/19, від 08.11.2021 у справі №804/262/18, від 26.03.2021 у справі №461/265/17, були рішення органів місцевого самоврядування про затвердження генерального плану, плану зонування території (зонінгу), внесення змін до детального плану, порядку надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою, порядку розміщення зовнішньої реклами встановлення тарифів, запровадження змін в організації харчування дітей у навчальних закладах, затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які є нормативно-правовими актами, оскільки стосуються неперсоніфікованих осіб.
75. Також Суд не бере до уваги покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду, висловлені у постанові:
- від 02.02.2023 у справі №260/3380/21, адже оскаржувалися дії НАЗК щодо визначення позивача суб'єктом декларування, щодо направлення повідомлення від 08 про неподання декларації за 2020 рік як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та про зобов'язання її подати таку декларацію, і було виснувано, що заявлена позивачкою вимога не підлягає самостійному розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, оскільки направлене позивачці повідомлення носить виключно інформаційний характер, з його урахуванням у подальшому можуть бути прийняті відповідні рішення уповноваженими органами, то його оцінка, як і оцінка дій службових осіб уповноваженого органу щодо його складання, може бути надана належним судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого з його урахуванням;
- від 29.10.2019 у справі №826/10853/17, адже вони стосуються того, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог;
- від 21.08.2018 у справі №295/14795/16-а, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, оскільки предметом спору були рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які є актами індивідуальної дій щодо іншої особи, не порушують прав і свобод позивача;
- від 23.11.2018 у справі №296/10121/17, адже мова йшла про непорушення прав позивача рішенням в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд;
- від 15.06.2021 у справі №2040/5680/18, оскільки предметом справи були дії інспектора щодо проведення перевірок про дотримання вимог земельного законодавства та винесений за результатами припис.
76. Суд не вбачає за необхідним докладний аналіз інших доводів касаційної скарги, оскільки на загальний висновок суду по суті касаційної скарги вони не впливають.
77. 04.03.2024 надійшло клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі з огляду на нерелевантність вказаних позивачем правових висновків Верховного Суду.
78. Вирішуючи це клопотання, Суд бере до уваги, що підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали доводи ОК «ГБК «Пікап» щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення ним підстав касаційного оскарження, передбачених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
79. Пунктом 5 ч. 1 ст. 339 КАС України передбачено, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
80. З оглядку на те, що суди помилково віднесли оскаржуване рішення до нормативно-правових актів, Суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України.
81. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
82. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
83. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
84. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 243, 339, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Львівської обласної ради про закриття провадження у справі.
2. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", до якої приєдналися Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» та Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Автосвіт", залишити без задоволення.
3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 380/23540/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб