10 березня 2025 року
м. Київ
справа №420/29396/23
адміністративне провадження № К/990/3431/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 за адміністративним позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,
Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулась до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якій просила визнати протиправним та скасування пункту 1 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень № 151517-14/4319-2023 від 25 вересня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській до Південного офісу Держаудитслужби задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано вимогу Південного офісу Держаудитслужби №151517-14/4319-2023 від 25 вересня 2023року в частині суми 151 644,64 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області задоволено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», про визнання протиправним та скасування пункту вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги Південного офісу Держаудитслужби «Про усунення виявлених порушень» № 151517-14/4319-2023 від 25 вересня 2023 року.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 22 січня 2025 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 11 лютого 2025 року визнав неповажними, зазначені Південним офісом Держаудитслужби підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 залишив без руху із встановленням строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку скаржник надіслав заяву про поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування заяви про поновлення строку касаційного оскарження скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалами Верховного Суду від 26 листопада 2024 року і 24 грудня 2024 року касаційні скарги було повернуту скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню. Вказує, що ухвала Верховного Суду від 24 грудня 2024 року надійшла до електронного кабінету відповідача 25 грудня 2024 року. Скаржник зазначає, що вдруге касаційна скарга подається в максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої касаційної скарги. Також просить взяти до уваги воєнний стан, повітряні тривоги та перебої в електропостачанні.
Проаналізувавши заяву про поновлення процесуального строку, Верховний Суд вважає за потрібне вказати наступне.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 9 жовтня 2024 року П'ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 11 листопада 2024 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано втретє 22 січня 2025 року.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Як встановлено судом з відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вперше з касаційною скаргою заявник звернувся 11 листопада 2024 року.
Так, Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 повернуто скаржнику.
Повертаючи касаційну скаргу Суд виснував, що скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржені судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Після чого, скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою 11 грудня 2024 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
З відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що копію ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 25 грудня 2024 року о 15:46.
З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 22 січня 2025 року, а заява про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.
Згідно абзацом 2 частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Крім того, відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..
Суд звертає увагу, що метою обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, Суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд».
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі №200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Так, скаржник звертаючись із касаційною скаргою втретє допустив значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторного звернення.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 6 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку касаційного оскарження поважними та відкриття касаційного провадження.
Щодо посилань скаржника на введення на території України воєнного стану.
Колегія суддів звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Окрім того, Суд звертає увагу, що місцем знаходженням скаржника є м. Одеса, на території якої не ведуться активні бойові дії. До того ж, воєнний стан запроваджено на всій території України та саме факт ведення воєнного стану не є безумовною поважною причиною для поновлення будь якого процесуального строку.
Отже, колегія суддів доходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги , не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд уважає, що наведене у заяві скаржника не може слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені Південним офісом Держаудитслужби на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі №420/29396/23 за адміністративним позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», про визнання протиправним та скасування пункту вимоги.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду