СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20561/24
пр. № 2/759/919/25
27 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіна-13» (03179, м.Київ, просп.Ак.Палладіна, 13) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
03.10.2024 р. адвокат Халупний А.В., який представляє інтереси позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати обов'язкових внесків з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 19258,46 грн. В обґрунтування позову зазначає, що ОСББ "Палладіна-13" самостійно здійснює управління, утримання будинку та прибудинкової території. Відповідач є власниками квартири АДРЕСА_2 та є співвласником утвореного ОСББ "Палладіна-13", проте відповідача належним чином не виконуються рішення Загальних зборів де зокрема, визначні суми щомісячних внесків на утримання будинку, на резервний фонд, щомісячний внесок на утримання та ремонт спільного майна будинку, Внаслідок зазначених обставин у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 19258,46 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач повідомлений про розгляд справи в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розмідення оголошення на веб-сайті "Судова влада України".
Відповідач не скористався правом подачі відзиву.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.11.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А. та зареєстрованого в реєстрі за №4468, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
19.11.2015 року було зареєстровано ОСББ "Палладіна-13" за адресою: 03179, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 13, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12 вересня 2017 року відбулись загальні збори ОСББ "Палладіна-13", на яких, відповідно до Протоколу від 12 вересня 2017 року були прийняті рішення:- затвердити внесок на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_3 в розмірі 4,90 (чотири грн 90 код) з одного кв. м загальної площі жилого або нежилого приміщення; затвердити внесок в резервний фонд будинку за адресою: АДРЕСА_4 в розмірі 0,10 (нуль грн 10 коп.)) з одного кв. м загальної площі жилого або нежилого приміщення.
24 жовтня 2019 року відбулись загальні збори ОСББ "ПАЛЛАДІНА-13", на яких, відповідно до витягу з Протоколу від 24.10.2019 р., було прийнято рішення: змінити щомісячний внесок на утримання та ремонт спільного майна будинку та встановити розмір внеску 6 (шість) грн. за м. кв. загальної площі квартири з 01.01.2020 р.
Як вбачається із розрахунку суми заборгованості у відповідача утворилася заборгованість за період з вересня 2017 року по вересень 2024 рік у розмірі 19258,46 грн. Наданий позивачем розрахунок є вірним і жодних доказів, які б його спростовували, стороною відповідача не надано, а тому суд покладає його в обґрунтування свого рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України є, зокрема, закони України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону України "Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервною та ремонтного фондів.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання, що передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу УPCP, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 572 від 08.10.92 зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов'язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" забезпечення утримання та експлуатації будинку, користування спільним майном, включаючи поточний ремонт, утримання будинку і прибудинкової території, водопостачання водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів об'єднання задовольняє самостійно шляхом самозабезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Закріплена в ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.
Нарахування заборгованості здійснювалося у відповідності до розміру внесків та платежів та розміру квартирної площі відповідача в ОСББ "Палладіна-13" затверджених рішеннями Загальних зборів співвласників.
Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України: "Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова від 09.11.2016 р. у справі N 1238/8935/12).
В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа N 642/8210/16-ц, провадження N 61-7787св18) йдеться мова про обов'язковість (з'ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.
Зобов'язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Саме про це йдеться мова в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 року (справа N 6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа N 750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа N 642/2858/16).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по внескам та платежами є законними і обґрунтованими, оскільки встановлений факт порушення прав позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення (відшкодування) з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3300,00 грн. та судового збору.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України.
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі ст. ст. 133,137 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: договір про надання правової допомоги №12/09/23 від 12.09.2024 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №12/09/23 від 12.09.2024 р., акт №1 прийому-передачі послуг, платіжну інструкцію №1807 від 13.09.2024 р. про оплату наданих послуг, суд доходить висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 2, 9, 10, 66, 66, 67, 162, 189, 190 ЖК України; ст. ст. 11, 322, 509, 526, 610, 612, 625 ЦК Украни; ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіна-13» (03179, м.Київ, просп.Ак.Палладіна, 13) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: невідомий (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіна-13» код ЄДРПОУ: 40130671 (03179, м.Київ, просп.Ак.Палладіна, 13)суму заборгованості у розмірі 19258,46 грн. станом на вересень 2024 р.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: невідомий (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіна-13» код ЄДРПОУ: 40130671 (03179, м.Київ, просп.Ак.Палладіна, 13) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова