10 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1565/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Студенця В. І.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Сташків Р. Б.)
від 17.07.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді: Руденко М. А., Кропивна Л. В.)
від 13.01.2025
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Хвиля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия"
про стягнення 1 085 105,97 грн,
1. У лютому 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Хвиля" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку № 1 по вул. Миколи Хвильоваго у місті Києві у сумі 791 976,45 грн, інфляційні втрати у сумі 226 607,94 грн та 3% річних у сумі 66 521,58 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач у період з 2015 року по 29.11.2023 був власником нежитлових приміщень у місті Києві по вул. Миколи Хвильового, 1, однак не виконував свого обов'язку зі сплати внесків на утримання належних йому об'єктів нерухомого майна.
3. 17.07.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, яким позов задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати внесків на утримання будинку у сумі 791 976, 45 грн, інфляційні втрати у сумі 226 607, 94 грн та 3% річних у сумі 66 521, 58 грн, а також 16 276, 59 грн судового збору.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що на відповідача, як особу, у праві володіння якої перебувало спірне нерухоме майно у будинку № 1 по вул. Миколи Хвильового у місті Києві, покладено обов'язок з утримання цього майна, зокрема, виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Суд встановив, що відповідач в установлені рішеннями зборів ОСББ строки не сплатив обов'язкові внески, тому позов підлягає задоволенню.
5. 17.02.2025 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. 25.02.2025 позивач подав до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. В обґрунтування зазначає, що ця справа за ціною позову не досягає п'ятистам розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а скаржник не довів та не підтвердив наявність виключних випадків для здійснення касаційного перегляду цієї категорії справи.
8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 085 105,97 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
15. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
16. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
17. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
18. Скаржник зазначає, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді іншої справи (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), в обґрунтування посилається на наявність постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/10054/20, яка набрала законної сили, і з урахуванням якої, вважає необґрунтованим стягненням внесків у справі, яка переглядається.
19. Скаржник також зазначає, що вирішення цієї справи, яка переглядається, має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки стягнення суми коштів у розмірі 1 085 105, 97 грн є значною сумою та суттєво вплине на фінансовий стан підприємства.
20. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
21. Верховний Суд зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник до касаційної скарги має додати докази на підтвердження зазначених обставин, а саме наявності інших справ.
22. Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи Суд вважає необґрунтованими, оскільки скаржник не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення вважає незаконним.
23. Зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені цим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, залежно від яких і ухвалюється судове рішення. При цьому, питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
24. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
25. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
28. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
29. Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
30. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 1 085 105,97 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
32. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1565/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець