10 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6180/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Баранця О.М., Бенедисюка І.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега» (особа, яка не брала участі у справі)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (головуючий суддя: Мальченко А.О., судді: Козир Т.П., Скрипка І.М.)
у справі № 910/6180/20
за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк)
до акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (далі - АТ «Київмедпрепарат»),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); Національний банк України (далі - НБУ);
про стягнення 207 213 652,96 грн та
за зустрічним позовом АТ «Київмедпрепарат»
до Банку,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд,
про визнання недійсним договору в частині.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2020 році Банк звернувся до суду з позовом до АТ «Київмедпрепарат» про стягнення (з урахуванням уточнених позовних вимог) заборгованості у загальному розмірі 207 213 652, 96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених умовами договору платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховано пеню.
У свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог АТ «Київмедпрепарат» посилалося на те, що положення кредитного договору, які передбачають обов'язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статей 1054, 10561 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності, і є несправедливими, що є підставою для визнання пункту 2.6 договору недійсним згідно зі статтями 203 та 215 ЦК України в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку 120 347 029,90 грн простроченої заборгованості за основним боргом, 52 430 000 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії, 10 270 577,67 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту та 649 899,86 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Київмедпрепарат» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погодившись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Омега» (далі - ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега») - особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, зокрема скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову. Одночасно ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» посилалося, зокрема на те, що скаржник не був учасником даної справи, проте суд під час прийняття оскаржуваного рішення вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» відповідно до даних реєстру власників іменних цінних паперів являється акціонером АТ «Київмедпрепарат», і його відсоток у статутному капіталі цього товариства становить 0,521699, а відтак ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» володіє простими акціями, що забезпечує йому участь у статутному капіталі АТ «Київмедпрепарат». Користуючись правом, наданим йому статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства», скаржник 05.09.2024 в порядку отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства, отримав від АТ «Київмедпрепарат» відповідь, в якій повідомлялося про наявність в останнього кредиторської заборгованості, що виникла на підставі договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію, а також про наявність судового рішення у справі № 910/6180/20, згідно з яким стягнуто з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку заборгованість за договором, та відмовлено АТ «Київмедпрепарат» у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 щодо сплати комісійної винагороди. Наявність грошових зобов'язань у АТ «Київмедпрепарат» впливає на обсяг корпоративних прав та обов'язків акціонера такого боржника, оскільки пов'язано з участю в розподілі прибутків товариства. Водночас відповідні обмеження корпоративних прав акціонера є втручанням у право на вільне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, зазначені обмеження, у разі їх протиправності, надають акціонеру право на звернення до суду з метою захисту відповідних прав.
ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» зазначало, що під час ухвалення рішення, судом першої інстанції не було враховано, що при укладенні додаткових угод сторонами до договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію були порушені базові принципи справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, адже встановлена цим кредитним договором комісія у 2014 - 2015 роках у рази перевищувала відсотки за користування кредитом. Нарахування/виплата такої винагороди (комісії) не може бути передбачена ні за що інше, як за надання якихось послуг Банком. Комісія не може нараховуватись за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки комісія не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 апеляційне провадження у справі, зокрема за апеляційною скаргою ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 зі справи № 910/6180/20 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що: предметом спору за первісним позовом є стягнення з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом АТ «Київмедпрепарат» до Банку про визнання недійсним пункту кредитного договору; ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не було учасником справи № 910/6180/20, і судом не вирішувалося питання про залучення його до участі у справі, у тому числі, з ініціативи позичальника - АТ «Київмедпрепарат», а, отже, оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права чи обов'язки скаржника; оскільки зі змісту мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення не вбачається висновків суду про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, відповідно відсутні правові підстави вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, що тим самим не наділяє останнього правом оскаржувати вказане рішення суду в апеляційному порядку; якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то таке посилання з огляду на наведене вище не може бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги; за договором, укладеним Товариством, права та обов'язки набуває таке Товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього Товариства жодним чином не змінюється; повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи; таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права. Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник; ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега», у свою чергу, не обґрунтувало власного юридичного інтересу у даній справі щодо предмета спору, не надало жодних доказів у підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов'язків в оскаржуваній ним частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» зазначає про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом приписів статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства», порушення приписів статті 254 ГПК України; на думку скаржника, апеляційним господарським судом не було враховано пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Доводи інших учасників справи
НБУ у відзиві на касаційну скаргу просив Суд касаційну скаргу ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/6180/20 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження - без змін.
Інші учасники спору правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19 та від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не було стороною договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію; судом у межах вирішення спору по справі № 910/6180/20 досліджувалися саме правовідносини за позовом Банку до позичальника та за зустрічним позовом позичальника до Банку про визнання недійсним договору в частині; ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не надало жодних доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов'язків в оскаржуваній частині; місцевий господарський суд, розглядаючи цей спір, не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта - ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега», в тому числі, як акціонера АТ «Київмедпрепарат»; оскаржуване рішення (його мотивувальна чи (або) резолютивна частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов'язки скаржника (ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега»), рішення з цього приводу судом не приймалося.
Предметом спору за первісним позовом у цій справі було виключно питання заборгованості АТ «Київмедпрепарат» за кредитним договором, а за зустрічним позовом виключно питання визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію (зі змінами і доповненнями).
За змістом поданої касаційної скарги ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не наводить Суду конкретних аргументів, які свідчили б про те, що рішення про стягнення грошових коштів з АТ «Київмедпрепарат» безпосередньо порушує його права, інтереси та (або) стосується саме його обов'язків. При цьому, як вірно вказав апеляційний господарський суд, ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не надало жодних доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов'язків в оскаржуваній частині.
Стосовно аргументів ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» про те, що наявність грошових зобов'язань АТ «Київмедпрепарат» впливає на обсяг корпоративних прав та обов'язків ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега», як акціонера такого боржника, що пов'язано з участю в розподілі прибутків товариства, а також що відповідні обмеження корпоративних прав акціонера є втручанням у право на вільне володіння майном, то Суд вважає необхідним зазначити, що майно товариства юридично відокремлене від майна власників товариства, акціонерів. Саме товариство у статусі суб'єкта права володіє, користується та розпоряджається майном товариства. Отже, погодження (підписання) АТ «Київмедпрепарат» пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію у спірних правовідносинах є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, а не прямим порушенням корпоративних прав на участь у товаристві та управлінні ним. Водночас скаржник не позбавлений права вирішувати корпоративні спори в порядку, передбаченому законодавством.
Крім того, Суд враховує і те, що в постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права.
Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скарго ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020, оскільки вказаним судовим актом місцевого суду питання про права, інтереси та (або) обов'язки ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не вирішувалося.
У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Доводи, викладені у відзиві НБУ на касаційну скаргу, беруться до уваги судом касаційної інстанції у тій частині, яка узгоджуються з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись з касаційною скаргою, ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.
За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ПрАТ «Акціонерна компанія «Омега».
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 зі справи № 910/6180/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя О. Баранець
Суддя І. Бенедисюк