24 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 911/266/22
Суддів Верховного Суду Кондратової І. Д. та Кролевець О. А.
щодо постанови Верховного Суду від 24.02.2025, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі", Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни, про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу товариства, визначення розмірів часток учасників товариства та за зустрічним позовом Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі", ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни, про визнання недійсними правочинів, визначення розміру статутного капіталу товариства, визначення розмірів часток учасників товариства.
У судовому засіданні 24.02.2025, більшістю голосів колегії суддів, прийнято рішення про відмову у задоволенні Касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" та часткове задоволення касаційної скарги Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD). Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 911/266/22 скасовано. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі № 911/266/22 (в частині його оскарження) змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі № 911/266/22 залишено без змін.
При прийнятті вказаного судового рішення суддями Кондратовою І. Д. та Кролевець О. А., було висловлено окрему думку наступного змісту.
Короткий виклад історії справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) про:
1) визнання права власності за ним на частку у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" у розмірі 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу;
2) визначення розміру статутного капіталі ТОВ "Преміорі" у розмірі 2 500,00 грн та розмірів часток учасників ТОВ "Преміорі", а саме частка ОСОБА_1 складає 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу, частка Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) складає 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що він є учасником ТОВ "Преміорі" із часткою у статутному капіталі у розмірі 80% та є директором вказаного Товариства, відповідно до рішень одноособового учасника ТОВ "Преміорі" - ОСОБА_2 від 08.07.2020 № 16, від 01.09.2020 № 17 та рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Преміорі", оформленого протоколом від 01.09.2020 № 01, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Преміорі", оформленого протоколом від 14.04.2021; відомості про зазначене внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) не визнає вказану обставину (право ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі та на корпоративні права товариства), про що свідчить оскарження останнім реєстраційних дій з посиланням на припинення повноважень ОСОБА_2 як директора Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) з 01.09.2020.
3. Разом з цим, Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Преміорі" та ОСОБА_1 з вимогами про:
1) визнання недійсними правочинів щодо збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі" на 2 000,00 грн за рахунок долучення додаткового вкладу до статутного капіталу від ОСОБА_1 ;
2) визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Преміорі" та визначення розміру частки Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як одноособового учасника ТОВ "Преміорі" у статутному капіталі останнього у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Преміорі".
4. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що станом на 01.09.2020 повноваження ОСОБА_2 як директора Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) були припинені, що підтверджується формою PSCO07 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 , формою PSCO01 (ef), за якою фізичною особою, яка здійснює значний контроль компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) є пан ОСОБА_4 (громадянство Британія), формою ТМ01 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 з 01.09.2020, формою АР01 (ef), за якою директором компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) призначено пана ОСОБА_4 (громадянство Британія), з підтвердженням того, що вказана особа погодилася виконувати обов'язки директора. Тобто рішення щодо збільшення статутного капіталу, затвердження нової редакції статуту ТОВ "Преміорі" прийнятті неуповноваженими на це особами, за відсутності кворуму, чим було порушено права позивача за зустрічним позовом, оскільки останній втратив 100% статутного капіталу та вирішальний вплив на ТОВ "Преміорі". Такі дії ОСОБА_2 вчинені зі зловмисною змовою із ОСОБА_1 та є недобросовісними, оскільки суперечать інтересам Компанії Преміоррі ЛТД та порушують вимоги частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5. Крім того, Компанія Преміоррі ЛТД стверджувала, що ОСОБА_2 був лише номінальним власником її акцій та номінальним директором, який не мав права вчиняти правочини на шкоду компанії та всупереч її інтересам. ОСОБА_2 працював юристом групи компаній "Росава" і через це був призначений номінальним учасником та директором Компанії Преміоррі ЛТД, при цьому він ніколи не здійснював реальне управління її справами. Його статус був набутий та припинений за вказівками кінцевого бенефіціарного власника. Позивач за зустрічним позовом вважає, що збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" мало за реальну мету безоплатну передачу 80% частки у статутному капіталі ОСОБА_1 (тобто, так зване "розмивання" частки Компанії Преміорі ЛТД в статутному капіталі українського товариства, зменшення її розміру зі 100% до 20% при незмінній номінальній вартості).
6. Господарський суд Київської області рішенням від 21.04.2023 у задоволенні первісного позову відмовив повністю. Зустрічний позов задовольнив частково. Визначив розмір статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у розмірі 500,00 гривень, що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Преміорі". Визначив розмір частки Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як одноособового учасника ТОВ "Преміорі" у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" у розмірі 500,00 гривень, що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Преміорі". У решті вимог зустрічного позову відмовив.
7. Ухвалюючи дане судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:
- задоволення позовних вимог про визнання права власності або визнання недійсними рішень не відповідає належному та ефективному способу захисту порушеного права та не забезпечує можливість його поновлення; суд не вбачає за доцільне надавати правову оцінку окремим аргументам представників сторін щодо відступлення від правових висновків Верховного Суду, що висловлені в контексті необхідності задоволення вимоги первісної позовної заяви про визнання права власності та зустрічної позовної заяви про визнання недійсними правочинів; суд відмовляє в цій частині вимог первісного та зустрічного позовів з огляду на обраний позивачами спосіб захисту, який з огляду на правові позиції Верховного Суду не відновить порушеного права жодної зі сторін;
- вимоги первісної позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі", розмірів часток та аналогічні за змістом вимоги зустрічного позову є такими, що призводять до ефективного відновлення прав заявників та є належним способом захисту своїх корпоративних прав;
- якщо все ж взяти до уваги відомості з електронного ресурсу Реєстраційної Палати Великобританії, припинення повноважень ОСОБА_2 як директора Компанії Преміоррі ЛТД відповідно до форми TM01(ef) відбулось 07.09.2020 о 13:15:01; втрата статусу особи, що має значний контроль відбулась 01.09.2020, водночас, особа, що має значний контроль не є тотожним терміном до директора компанії;
- ані позивач за первісним позовом, ані позивач за зустрічним позовом, ані третя особа ОСОБА_2 не надали доказів, які б могли ясно і безсумнівно визначити обсяг прав ОСОБА_2 в Компанії Преміоррі ЛТД станом на 01.09.2020 щодо відчуження корпоративних прав компанії на частку у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" позивачу за первісним позовом шляхом прийняття рішень про збільшення статутного капіталу;
- суд приймає до уваги наявність у ОСОБА_2 , як представника одноособового учасника ТОВ "Преміорі", мотивів саме для залучення додаткових інвестицій; суд не повинен занадто втручатися у діяльність компанії та визначати доцільність чи недоцільність рішень, якщо особа, що мала достатній обсяг повноважень вирішила діяти певним чином;
- надані до суду матеріали реєстраційної справи не містять жодних відомостей про те, що статутний капітал ТОВ "Преміорі" був сформований у обсязі 500,00 грн станом на дату прийняття рішення про його збільшення та на дату затвердження результатів внесення суми в 2 000,00 грн ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Преміорі";
- статутний капітал ТОВ "Преміорі" у розмірі 500,00 грн не був сформований станом на момент прийняття спірних рішень щодо збільшення розміру статутного капіталу за рахунок внеску особи, яка не є учасником товариства;
- відомості, викладені в договорах купівлі-продажу часток від 25.12.2015, щодо того, що відчужені частки сплачені продавцем, не беруться до уваги, оскільки жодних доказів цього відомості реєстраційної справи не містять, так само як і договори не містять жодних посилань на докази, якими підтверджується факт сплати учасником, що продає частку, розміру вказаної частки до статутного капіталу товариства;
- учаснику, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства (стаття 52 Закону "Про господарські товариства", чинного на момент створення ТОВ "Преміорі"); договори купівлі-продажу не містять посилань на вказані свідоцтва;
- у період між прийняттям рішень від 08.07.2020 № 16 та від 01.09.2020 № 17 ОСОБА_2 , навіть маючи відповідний обсяг повноважень у Компанії Преміоррі ЛТД задля проведення процедури збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі", перерозподілу розміру часток шляхом зменшення обсягу корпоративних прав Компанії Преміоррі ЛТД, мав би переконатися, що законодавство України дозволяє проводити таку процедуру; так само і позивач за первісним позовом, йдучи на угоду з набуття корпоративних прав у ТОВ "Преміорі" повинен був врахувати всі ризики оформлення рішення про зменшення обсягу прав Компанії Преміоррі ЛТД на ТОВ "Преміорі" до 20% за відсутності відомостей та доказів про сформованість статутного капіталу ТОВ "Преміорі", що ставиться чинним законодавством у пряму залежність із можливістю вчинення таких дій;
- всі дії, вчинені одноособовим учасником ТОВ "Преміорі" - Компанією Преміоррі ЛТД щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" за рахунок додаткового вкладу, не породжують для ТОВ "Преміорі" жодних правових наслідків в силу прямої заборони, що міститься в статті 16 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позаяк статутний капітал ТОВ "Преміорі" в обсязі 500,00 грн станом на момент проведення такого збільшення сформований не був, що підтверджується та не спростовується матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Преміорі";
- статутний капітал ТОВ "Преміорі" станом на момент прийняття рішення у справі становить 500,00 грн, є несформованим та, враховуючи відомості з ЄДР станом на момент, що передує внесенню відомостей про зміну розміру статутного капіталу та часток у розмірі 100%, належить нерезиденту Компанії Преміоррі ЛТД.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Преміорі" на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі № 911/266/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Визначено розмір статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100%. Визначено розмір часток ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на суму 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу ТОВ "Преміорі", та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на суму 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу ТОВ "Преміорі".
9. Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
10. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив таке:
- суд апеляційної інстанції не встановив належним чином зміст іноземного права, яке підлягає застосуванню щодо правовідносин за участю англійської Компанії Преміоррі ЛТД, і не застосував його до спірних відносин, не зважаючи на наявність відповідних аргументів обох сторін. Судом не був врахований й висновок експерта з питань застосування англійського права, наданий ОСОБА_1 ;
- дії зі збільшення статутного капіталу не можуть бути кваліфіковані як дарування частки у розумінні статті 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- мало місце безоплатне передання (відступлення) не частки, а корпоративного контролю над товариством (так зване "розмивання частки учасника");
- суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив докази та аргументи сторін щодо того, чи є ОСОБА_2 реальним чи номінальним власником Компанії Преміоррі ЛТД, а також щодо обґрунтованості та розумності його дій та помилково не застосував до спірних відносин частину першу статті 232 ЦК України;
- суд апеляційної інстанції підійшов формально до вирішення спору, оцінивши лише дотримання, передбаченої законом, процедури збільшення розміру статутного капіталу. Суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінки аргументам обох сторін та наданим на їх підтвердження доказам щодо обґрунтованості/необгрунтованості та розумності/нерозумності рішень, ухвалених ОСОБА_2 саме як директором Компанії Преміоррі ЛТД (про збільшення статутного капіталу, про відмову від переважного права на внесення додаткового вкладу при збільшенні розміру статутного капіталу, що призвело до зменшення частки компанії Преміоррі зі 100% до 20%), наскільки такі дії відповідали інтересам англійської компанії Преміоррі ЛТД;
- суд першої інстанції дослідив докази обох сторін (втім, не встановив, чи був ОСОБА_2 лише номінальним акціонером чи реальним власником акцій, вважаючи, що це не входить до предмету доказування), тоді як суд апеляційної інстанції взагалі залишив це питання та докази без уваги. Втім, від вирішення цього питання залежить результат розгляду спору;
- навіть якщо особа володіє 100% пакетом акцій компанії, то не можна вважати, що її інтереси і є інтересами компанії, як про це стверджує ОСОБА_1 . Якщо на момент вчинення спірного правочину (відмови Компанії Преміоррі ЛТД від використання свого переважного права на збільшення статутного капіталу), ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, то такі дії не можна вважати такими, що суперечили інтересам компанії, які у такому разі співпадали з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії, а отже, мав право по суті передати (подарувати) корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд). Якщо ж ОСОБА_2 був лише номінальним власником, який мав діяти і в інтересах кінцевого бенефіціарного власника, то відповідні дії є такими, що суперечили інтересам як самої компанії, так і її кінцевого бенефіціарного власника;
- при встановленні кінцевого бенефіціарного власника суд має брати до уваги не лише відомості, зазначені у відкритих державних реєстрах, але й докази, які свідчать про фактичне здійснення управління компанією.
11. За результатом нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 11.09.2024, відповідно до якої рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі № 911/266/22 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнив частково. Визначив розмір статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100%. Визначив розмір часток ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на суму 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу ТОВ "Преміорі»" та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (приватна акціонерна компанія, країна резиденства: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на суму 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу ТОВ "Преміорі". В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволення зустрічного позову відмовлено повністю.
12. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
(1) щодо формування статутного капіталу ТОВ "Преміорі":
- статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (стаття 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент створення ТОВ "Преміорі"));
- у разі невнесення учасниками ТОВ "Преміорі" своїх внесків до статутного капіталу до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства, останнє повинно було ліквідуватися;
- як видно із реєстраційної справи, а саме Реєстраційної картки форми 1, на яку посилається суд першої інстанції, як на доказ відсутності формування статутного капіталу ТОВ "Преміорі", остання була складена 19.06.2015, тобто до закінчення строку внесення статутного капіталу (до закінчення першого року з дня реєстрації ТОВ "Преміорі"), а отже, не може свідчити про несформування статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у визначений статтею 52 Закону України "Про господарські товариства" строк;
- ОСОБА_1 та ТОВ "Преміорі" до своїх апеляційних скарг надали копію касової книги ТОВ "Преміорі" за 2015, 2016 роки, а також прибуткових касових ордерів та просили суд апеляційної інстанції встановити додатковий строк для їх подання;
- питання формування статутного капіталу ТОВ "Преміорі" не було підставою позовів та не входило в предмет доказування по справі. Доказів невнесення учасниками ТОВ "Преміорі" часток у статутний капітал Товариства та відповідно прийняття рішень у зв'язку із невиконанням учасниками Товариства обов'язку щодо внесення вкладу (частки у статутний капітал) шляхом зменшення статутного капіталу (пункт 5.4 Статуту) або про виключення із складу товариства учасника (ів), який (і) не вніс (внесли) (не повністю вніс (внесли) свої вклади, про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі, про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі, або про ліквідацію товариства, матеріали даної справи не містять, а тому підстави вважати, що статутний капітал ТОВ "Преміорі" у розмірі 500,00 грн не був сформований, відсутні;
(2) щодо повноважень директора Компанії Преміоррі ЛТД:
- процедура заміни директора, акціонера, оцінка дій директора англійської Компанії Преміоррі ЛТД та укладених ним правочинів на відповідність інтересам компанії, вирішення того, чи є/був ОСОБА_2 реальним власником акцій Компанії Преміоррі ЛТД має визначатися відповідно до законодавства Англії;
- відомості, які містяться в британському реєстрі юридичних осіб є прийнятними в суді, але реєстратор не здійснює перевірку та верифікацію документів, які є підставою для внесення відомостей до реєстру. Тобто, фактично відомості британського реєстру є умовно достовірними та потребують, в разі наявності спору, підтвердження;
- припинення повноважень ОСОБА_2 , як директора Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) відповідно до форми TM01(ef) відбулось 07.09.2020 о 13:15:01, а втрата статусу особи, що має значний контроль відбулась 01.09.2020;
- особа, що має значний контроль не є тотожним терміном до директора компанії;
- втрата статусу особи, яка має значний контроль не свідчить про автоматичне припинення повноважень, призначеного директора Компанії;
(3) щодо оскарження рішень загальних зборів:
- до правовідносин зі збільшення статутного капіталу підлягає застосуванню право України, оскільки ТОВ "Преміорі" має місцезнаходження в Україні та зареєстровано в ЄДР за законодавством України;
- рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин;
- рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України;
- рішення про збільшення статутного капіталу є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом) та не може бути кваліфіковане як дарування частки у розумінні статті 717 ЦК України;
- апеляційний суд відхиляє твердження ТОВ "Преміорі" про наявність договору дарування частки, замаскованого під збільшення статутного капіталу (удаваний правочин), та про його нікчемність в силу недотримання письмової форми;
- у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними правочинів щодо збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі" на 2 000, 00 грн слід відмовити з підстав їх необґрунтованості;
(4) щодо обґрунтованості дій ОСОБА_2 як директора Компанії Преміоррі ЛТД:
- відповідно до британського як статутного так і прецендентного права, директор, насамперед, має обов'язки саме перед компанією, а не перед окремими акціонерами чи іншими стейкхолдерами (особами, зацікавленими в успішній діяльності компанії);
- інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються;
- навіть якщо особа володіє 100% пакетом акцій компанії, то не можна вважати, що її інтереси і є інтересами компанії, як про це стверджує ОСОБА_1 ;
- як зазначається у британській правовій доктрині, при визначенні інтересів компанії та обов'язку директорів забезпечувати успішність компанії, все ж таки, насамперед, беруться до уваги інтереси її акціонерів. Обов'язок лояльності директорів все ще лишається орієнтованим саме на учасників компанії (Gower Principles of Modern Compamy Law. Nenth Edition. Paul L/Davis and Sarah Worthington. Sweet & Maxwell, 2016, p.588-589);
- якщо компанія не має кредиторів, працівників та будь-яких інших стейкхолдерів, то при визначенні інтересів компанії дійсно мають братися до уваги інтереси її учасників;
- якщо на момент вчинення спірного правочину (відмови Компанії Преміоррі ЛТД від використання свого переважного права на збільшення статутного капіталу), ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, то такі дії не можна вважати такими, що суперечили інтересам компанії, які у такому разі співпадали з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії, а отже, мав право по суті передати (подарувати) корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд);
- якщо ж ОСОБА_2 був лише номінальним власником, який мав діяти і в інтересах кінцевого бенефіціарного власника, то відповідні дії є такими, що суперечили інтересам як самої компанії, так і її кінцевого бенефіціарного власника;
(5) щодо номінального/реального власника Компанії Преміоррі ЛТД:
- з протоколів допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_5 повідомив, що йому взагалі не відомо про існування Компанії Преміоррі ЛТД, ОСОБА_7 пояснив, що він не знає, чи був ОСОБА_2 власником Компанії Преміоррі ЛТД, а ОСОБА_6 зазначив лише, що йому відомо про існування корпоративного спору щодо права власності на корпоративні права ТОВ "Преміорі" між Компанією Преміоррі ЛТД та ОСОБА_1 ;
- жоден із вказаних свідків не надавав свідчень щодо кінцевого бенефіціарного власника Компанії Преміоррі ЛТД, зокрема, що останнім є ОСОБА_8 та/або ОСОБА_9 ;
- заяви свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 містять лише посилання щодо повідомлення про кримінальну відповідальність згідно зі статтею 383 КК України. Натомість, надана ОСОБА_12 та ОСОБА_13 інформація не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а є показаннями свідків. При цьому вказані заяви не містять підтвердження про обізнаність свідків про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України;
- із доданих до матеріалів справи декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 - 2019 роки, вбачається, що ані ОСОБА_14 , ані ОСОБА_15 протягом 2015-2019 років не мали корпоративних прав на Компанію Преміорі ЛТД (Premiorri LTD), а також не були кінцевими бенефіціарними власниками вказаної компанії;
- апеляційний суд, оцінюючи відповідні докази та посилання, приходить до висновку про відсутність послідовності, відкритості та добросовісності поведінки осіб, що вважають себе фактичними власниками. Зазначене підтверджує відсутність в даному випадку передумов для захисту прав добросовісного власника, зокрема відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ототожнення інтересів Компанії, створеної за законодавством Англії, з інтересами осіб, які заявляють про свою причетність до цієї Компанії, не надаючи належних доказів;
- заяви свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є належними та допустимими доказами того, що кінцевим бенефіціарним власником Компанії Преміоррі ЛТД є останній або його син - ОСОБА_9 ;
- позивач за зустрічним позовом - Компанія Преміоррі ЛТД жодного договору або декларації про довірчу власність суду не надала, як і не надала доказів того, що станом на 01.09.2020 ОСОБА_16 внесена до Реєстру осіб із значним контролем;
- відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Преміорі" станом на 01.09.2020 були недостовірними;
- Компанія Преміоррі ЛТД володіла документами, які свідчать, що станом на 01.09.2020 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Преміорі" був ОСОБА_2 , оскільки такі документи були надані в якості доказів до матеріалів справи;
- більш вірогіднішим є те, що станом на 01.09.2020, тобто на день збільшення розміру статутного капіталу ОСОБА_2 був як директором, так і реальним власником (кінцевим бенефіціаром) Компанії Преміоррі ЛТД;
- враховуючи те, що ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, то його дії щодо збільшення розміру статутного капіталу не можна вважати такими, що суперечили інтересам Компанії Преміоррі ЛТД, які у даному випадку співвпадають з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії), а отже, останній мав право по суті продати, передати, подарувати корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд, а тому його дії не можуть оцінюватися через призму статті 232 ЦК України;
- рішення ОСОБА_2 про збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" відповідає вимогам законодавства Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та законодавству України, ОСОБА_1 набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на законних підставах, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом;
(6) щодо інших позовних вимог:
- належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 названого цього Закону), тоді як позовна вимога про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" не відповідає належному та ефективному способу захисту, оскільки її задоволення не може бути підставою для внесення змін до ЄДР;
- позовна вимога про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" задоволенню не підлягає.
13. Тобто, з огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, відтак його дії щодо збільшення розміру статутного капіталу не можна вважати такими, що суперечили інтересам Компанії Преміоррі ЛТД, які у даному випадку співвпадають з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії, а отже, мав право по суті продати, передати, подарувати корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд), а тому його дії не можуть оцінюватися через призму статті 232 ЦК України. Рішення ОСОБА_2 про збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" відповідає вимогам законодавства Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та законодавству України, ОСОБА_1 набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Преміорі" на законних підставах.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
14. У постанові від 30.10.2024, частково задовольняючи касаційну скаргу Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), скасовуючи Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та змінюючи мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 Верховний Суд виходив, зокрема, з такого:
(1) Щодо сформованості статутного капіталу ТОВ "Преміорі":
- ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на предмет та підстави позовів, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів погодилась з висновком суду апеляційної інстанції щодо сформованості статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у відповідності до вимог Статуту, статті 52 Закону України "Про господарські товариства" та статті 144 ЦК України. При цьому висновки суду першої інстанції у відповідній частині є необґрунтованими та відхиляються Судом. Доводи касаційної скарги Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) наведеного не спростовують.
(2) Щодо обґрунтованості збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" та відповідності таких дій законодавству України:
- оскільки ТОВ "Преміорі" зареєстровано в ЄДР за законодавством України та знаходиться в Україні, відтак до правовідносин, зокрема, зі збільшення статутного капіталу підлягає застосуванню право України;
- приписами статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що з учасником товариства та/або з третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов'язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі;
- збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу є правочином, який вчиняється між товариством та учасником або третьою особою. Цей правочин може оформлюватися письмовим договором або ні;
- внаслідок укладення такого правочину учасник/третя особа набуває корпоративні права (частку) у статутному капіталі товариства, а товариство отримує внесок до статутного капіталу, тобто певне майно (кошти, нерухоме майно, майнові права, права інтелектуальної власності тощо). При цьому такий учасник/третя особа матиме і право на отримання частки прибутку (дивідендів) даного товариства у відповідності до вимог Статуту товариства, чинного законодавства пропорційно належній частці у статутному капіталі такого товариства;
- ухваливши рішення про збільшення статутного капіталу товариства у порядку статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за рахунок вкладу третьої особи ( ОСОБА_1 ) у розмірі 2 000 грн, фактично ОСОБА_1 набув частку у статутному капіталі товариства у розмірі 80%. Водночас частка Компанії Преміоррі ЛТД зменшилася зі 100% до 20%;
- у спірних правовідносинах Компанія Преміорі ЛТД мала частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Преміорі" відомого виробника гумових шин, активи якого за даними фінансової звітності перевищували 1,4 млрд грн, втім, мало невеликий статутний капітал, всього лише 500,00 грн;
- у результаті збільшення статутного капіталу за рахунок внеску ОСОБА_1 Компанія Преміоррі ЛТД (через зменшення відсоткового розміру її частки зі 100% до 20%) фактично втратила 80% корпоративних прав щодо Товариства, серед яких, зокрема, і корпоративний контроль над товариством, отримання всього його прибутку, управління товариством тощо;
- відтак таке збільшення капіталу призвело до зменшення розміру частки Компанії Преміоррі ЛТД у відсотковому вимірі без зменшення її номінальної вартості, тобто відбулося так зване "розмивання частки" учасника, який не вніс додаткового вкладу. При цьому таке зменшення розміру частки учасника у відсотковому вимірі без зменшення номінальної вартості не є тотожним відчуженню належної позивачу частки або її частини у статутному капіталі Товариства;
- враховуючи розмір активів ТОВ "Преміорі" за даними фінансової звітності (більше 1,4 млрд грн), колегія суддів відзначає, що додатковий вклад у статутний капітал товариства у розмірі 2 000,00 грн є очевидно номінальним, таким що не мав і за жодних обставин не міг мати будь-якого економічного сенсу, що призвів до "розмивання частки" Компанії, а відтак Суд не вбачає відповідності таких дій учасника Товариства щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" чинному законодавству, зокрема статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";
(3) Щодо наявності/відсутності у ОСОБА_2 статусу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Преміорі" та, відповідно, вплив таких обставин на правомірність збільшення розміру статутного капіталу:
- як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до рішення загальних зборів ТОВ "Преміорі" 25.12.2015, оформленим протоколом № 3, учасники Товариства відступили свої частки у розмірі 100% статутного (складеного) капіталу на користь Компанії Преміоррі ЛТД. У свою чергу, Компанія Преміоррі ЛТД була створена 18.11.2015 у встановленому законом порядку та зареєстрована у Бюро реєстрації компаній Англії та Уельсу за номером 9877797, 100% акцій якої належало пані ОСОБА_16 .
У подальшому, ОСОБА_16 відчужила свої акції Компанії Преміоррі ЛТД ОСОБА_17 , який, у свою чергу, відчужив акції компанії ОСОБА_2 , що підтверджується протоколами засідання ради від 26.01.2018 та від 30.01.2018.
ТОВ "Преміорі" в особі учасника Компанії Преміоррі ЛТД рішенням від 08.07.2020 № 16 вирішило збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Преміорі" на 2 000,00 грн за рахунок залучення додаткового вкладу від ОСОБА_1 .
Згодом, після внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу, одноособовий учасник ТОВ "Преміорі" - Компанія Преміоррі ЛТД в особі директора ОСОБА_2 рішенням від 01.09.2020 № 17 затвердила результати внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Преміорі" у сумі 2 000,00 грн ОСОБА_1 та розміри часток учасників ТОВ "Преміорі".
- колегія суддів ураховує, що єдиним учасником ТОВ "Преміорі" на момент вчинення спірних правочинів була Компанія Преміоррі ЛТД, акціонером та директором якого був ОСОБА_2 ;
- ураховуючи встановлені господарськими судами обставини справи, визначальним у даній справі є наявність/відсутність у ОСОБА_2 статусу реального, а не номінального власника/акціонера Компанії Преміоррі ЛТД, а відтак і наявність/відсутність статусу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Преміорі", адже від цього залежить правовірність дій ОСОБА_2 щодо збільшення статутного фонду Товариства та, відповідно, щодо відмови останнього від реалізації свого переважного права на внесення додаткового вкладу у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно його частки у статутному капіталі;
- оскільки спірні правовідносини пов'язані з приватноправовими відносинами з іноземним елементом, то у питанні визначення реального/номінального власника Компанії Преміоррі ЛТД, колегія суддів звертається до норм права держави місцезнаходження такої юридичної особи, ураховуючи положення частини першої статті 25 Закону України "Про міжнародне право";
- Британський Закон про компанії 2006 року не містить поняття номінального власника компанії, однак цей інститут широко використовується у діловій практиці;
У відповідності до Закону про малі підприємства, підприємництво та зайнятість 2015 року, яким внесено зміни до Закону про компанії 2006 року компанія у Великобританії повинна враховувати лише тих акціонерів, які зазначені в реєстрі.
Згідно з частинами першою-другою статті 112 Закону про компанії особи, які підписали меморандум компанії, вважаються такими, що погодилися стати учасниками компанії, і після її реєстрації стають учасниками та повинні бути внесені до реєстру учасників. Кожна інша особа, яка погодилася стати учасником компанії та чиє ім'я внесено до реєстру членів, є учасником компанії.
З набранням чинності Закону про малі підприємства, підприємництво та зайнятість 2015 року (Small Business, Enterprise and Employment Act 2015) усі компанії Великобританії зобов'язані вести Реєстр осіб із значним контролем. Це законодавство було запроваджено з метою підвищення прозорості британських компаній і спрямоване на усунення елементу секретності у використанні номінальних акціонерів для володіння акціями від імені невідомих бенефіціарів.
- як встановлено судами попередніх інстанцій до електронного реєстру Реєстраційної Палати Великобританії (Companies House) (https://www.gov.uk) щодо Компанії Преміоррі ЛТД у спірний період часу внесені такі відомості:
повідомлення про припинення статусу ОСОБА_2 як особи, що здійснює значний контроль компанії. Дата припинення статусу - 01.09.2020. Дата реєстрового запису - 01.09.2020;
повідомлення про фізичну особу, що здійснює значний контроль в Компанії на ім'я пана ОСОБА_4 . Дата, на яку особа підлягає реєстрації - 01.09.2020. Дата реєстрації в електронному форматі - 01.09.2020;
про нове призначення директора на ім'я пан ОСОБА_4 . Дата призначення - 01.09.2020. Дата реєстрації в електронному форматі - 01.09.2020;
про припинення повноважень директора ОСОБА_18 . Дата припинення - 01.09.2020. Дата реєстрації в електронному форматі - 07.09.2020.
- суд апеляційної інстанції виходив з того, що Компанія Преміоррі ЛТД жодного договору або декларації про довірчу власність суду не надала, як і не надала доказів того, що станом на 01.09.2020 ОСОБА_16 внесена до Реєстру осіб із значним контролем. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що більш вірогіднішим є те, що станом на 01.09.2020, тобто на день збільшення розміру статутного капіталу, ОСОБА_2 був як директором, так і реальним власником (кінцевим бенефіціаром) Компанії Преміоррі ЛТД. При цьому суд врахував, що припинення повноважень ОСОБА_2 , як директора Компанії Преміоррі ЛТД відбулось 07.09.2020;
- колегія суддів вважає помилковими твердження суду апеляційної інстанції, що на день збільшення розміру статутного капіталу Товариства, тобто станом на 01.09.2020, ОСОБА_2 був реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД (особою зі зачиним контролем щодо Компанії), а відтак і кінцевим бенефіціаром ТОВ "Преміорі";
- висновки суду апеляційної інстанції щодо належності ОСОБА_2 статусу реального власника Компанії Предміррі ЛТД ґрунтуються виключно на спростуванні доказів, що такими власниками не є інші особи, зокрема, ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 . Разом з тим, апеляційний суд помилково вдався до встановлення наявності доказів реєстрації статусу особи зі значним контролем за іншою особою (особами) станом на 01.09.2022, зокрема за ОСОБА_16 , адже вказане за будь-яких обставин не вливає на факт відсутності у ОСОБА_2 статусу особи зі значним контролем Компанії, зокрема станом на 01.09.2020;
- не має також юридичного значення факт наявності/відсутності повноважень у ОСОБА_2 як директора Компанії, адже "особа, що має значний контроль" не є тотожним терміном до "директора компанії". Вказані статуси за своєю правовою суттю є різними та не можуть бути ототожнені ані за обсягом повноважень, ані за обсягом прав щодо Компанії;
- Суд критично оцінює доводи апеляційного суду про те, що Компанія Преміоррі ЛТД жодного договору або декларації про довірчу власність суду не надала, адже відповідно до Закону про малі підприємства, підприємництво та зайнятість 2015 року усі бенефіціарні власники акцій повинні бути внесені до публічного реєстру (Реєстр осіб із значним контролем). У контексті наведеного колегія суддів ураховує, що апеляційним судом не встановлено актуальної інформації щодо осіб із значним контролем у Компанії Преміоррі ЛТД до 01.09.2020, зокрема станом на 08.07.2020 (дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу). Суд не досліджував відповідні витяги з реєстру Реєстраційної Палати Великобританії, а сторони на них не покликалися;
- суд апеляційної інстанції за наявності доказів відсутності у ОСОБА_2 статусу особи із значним контролем Компанії, зокрема станом на 01.09.2020, за відсутності доказів оскарження останнім вказаних дій (як реальним власником Компанії), у супереч вимогам статей 76-79 ГПК України помилково вважав доведеною обставину, що станом на день збільшення розміру статутного капіталу (01.09.2020) ОСОБА_2 був реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД. Вказані обставини суперечать один одному та свідчать про протилежне. Отже, у суду апеляційної інстанції з огляду на встановлені ним обставини справи були відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 був реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД на момент вчинення спірного правочину. Більше того, за наведеного відсутні підстави також вважати, що ОСОБА_2 був реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД і на момент вчинення інших дій, спрямованих на збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" за рахунок додаткового вкладу;
- за таких обставин, дії одноособового учасника ТОВ "Преміорі" - Компанії Преміоррі ЛТД щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Преміорі" за рахунок додаткового вкладу, слід розглядати через призму відповідності таких інтересам ТОВ "Преміорі".
(4) Щодо конкуренції інтересів учасника (учасників) товариства та самого товариства за законодавством України:
- колегія суддів відзначає, що, як правило, у подібних спорах інтерес учасника (-ів) господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів, що обумовлює утримання учасником (-ами) товариства від вчинення дій, що вочевидь є збитковими для товариства, не мають зрозумілої економічної мети, вчиняються всупереч інтересам товариства та майновим інтересам учасника товариства, результатом чого є погіршення майнового/економічного стану товариства.
- як встановлено судам попередніх інстанцій на загальних зборах ТОВ "Преміорі", що відбулись 08.07.2020, Компанія Преміоррі ЛТД в особі директора ОСОБА_2 рішенням від 08.07.2020 № 16, зокрема, відмовилася від реалізації свого переважного права на внесення додаткового вкладу у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно його частки у статутному капіталі, в результаті чого частка учасника ОСОБА_1 (що вніс додатковий вклад у розмірі 2 000,00 грн) у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" становить 80% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 2 000,00 грн; частка учасника Компанії Преміоррі ЛТД у статутному капіталі ТОВ "Преміорі" - 20% статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становить 500,00 грн.
Тобто дії єдиного учасника Товариства, що не скористався, наданим частиною другою статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", переважним правом на здійснення додаткового вкладу та відмовився від такого, призвели до того, що власником частки у розмірі 80% ТОВ "Преміорі" (яке має майже півтора мільярда активів) із додатковим вкладом у 2 000,00 грн стала фізична особа - ОСОБА_1
- рішення учасників товариства мають відповідати інтересам самого товариства, а у випадку їх суперечності - перевагу мають саме інтереси товариства.
З огляду на наведене відсутні підстави для ототожнення інтересів Компанії Преміоррі ЛТД, як учасника Товариства, створеної за законодавством Англії, з інтересами ТОВ "Преміорі", створеної за законодавством України.
- у даному випадку Компанія Преміоррі ЛТД є учасником ТОВ "Преміорі", а відтак має діяти відповідно до інтересів такого Товариства та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а також Статуту Товариства.
- колегія суддів у контексті встановлених судами обставин справи відзначає, що дії учасника ТОВ "Преміорі" щодо збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу, які призвели до "розмиванням частки" та фактично до безкоштовного відчуження корпоративних прав, у тому числі активів, майна, прибутків товариства з міліонним оборотом у рік, а також корпоративного контролю такого Товариства у розмірі 80% третій особі (фізичній особі) без будь-яких правомірних, логічних та економічних обґрунтувань (матеріали справи протилежного не містять), очевидно не відповідають інтересам Товариства та можуть призвести до завдання останньому невиправданої шкоди;
- за таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені вище дії учасника Товариства на момент їх вчинення не відповідали інтересам ТОВ "Преміорі" та вимогам чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";
- твердження скаржника щодо виправданості залучення ОСОБА_1 , як відомого підприємця та громадського діяча, до Товариства із часткою в статутному капіталі 80% Судом відхиляються, адже за будь-яких обставин вказане не може свідчити про юридичну правомірність та економічну обґрунтованість спірних дій учасника Товариства.
15. Так, відповідно до змісту частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
16. Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
17. Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
18. Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
19. Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
20. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
21. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 116 ЦК України).
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.
23. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (стаття 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
24. Статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.
У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка.
Додаткові вклади можуть вноситися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між товариством та учасником та/або третьою особою.
Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.
Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк.
Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.
З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов'язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.
Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:
1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;
2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;
3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.
Якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.
25. Чинний Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (стаття 18) регулює порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, зокрема, встановлює строк (протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів), передбачає можливість укладення договору про внесення додаткового вкладу, за яким учасник та/або третя особа зобов'язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі; визначає наслідки невнесення учасником товариства додаткового вкладу, з яким укладено договір про внесення додаткового вкладу: розірвання договору або затвердження розміру частки, виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.
26. З огляду на наведене, збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів відбувається в декілька етапів: спочатку приймається рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, в якому визначається запланований розмір статутного капіталу та інші умови. Наступним етапом є внесення додаткових вкладів. І лише після цього приймається рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів, затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів та затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства
27. При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 912/363/22, рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів фактично є похідним від рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок таких вкладів.
28. На нашу думку законними, обґрунтованими та вірними у цій справі є саме висновки суду апеляційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що ОСОБА_2 набув права на акції Компанії Преміоррі ЛТД на підставі відповідного правочину, в свою чергу Компанія Преміоррі ЛТД була єдиним учасником ТОВ "Преміорі" із часткою статутного капіталу у розмірі 100%.
29. Так, судами попередніх інстанцій не було встановлено, а учасниками справи не доведено, що станом на час прийняття рішень про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі" та відмови єдиного учасника Товариства - Компанії Преміоррі ЛТД від переважного права на внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 в будь-який спосіб відчужив належні йому акції Компанії Преміоррі ЛТД. Також судами не було встановлено відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника Компанії Преміоррі ЛТД, які б дозволяли дійти висновку про те, що ОСОБА_2 не був кінцевим бенефіціарним власником Компанії.
30. Окрім цього, відомості до електронного реєстру Реєстраційної Палати Великобританії про припинення статусу ОСОБА_2 як особи, що здійснює значний контроль у компанії Преміоррі ЛТД були внесені 01.09.2020, тобто після прийняття рішення від 08.07.2020 № 16 про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Преміорі". При цьому, вказані відомості, без надання відповідних підтверджуючих доказів щодо відчуження ОСОБА_2 належних йому акцій Компанії не можуть бути беззаперечним доказом відсутності у ОСОБА_2 повноважень особи, що здійснює значний контроль у компанії Преміоррі ЛТД.
31. Також не можна погодитись із висновком колегії суддів Верховного Суду про те, що враховуючи розмір активів ТОВ "Преміорі", які за даними фінансової звітності складають більше 1,4 млрд грн, додатковий вклад у статутний капітал товариства у розмірі 2 000,00 грн є очевидно номінальним, таким що не мав і за жодних обставин не міг мати будь-якого економічного сенсу, з огляду на те, що залучення ОСОБА_1 , згідно наявних у матеріалах справи пояснень, було цілком обґрунтованим та економічно виправданим.
32. Так, суд апеляційної інстанції врахував, що згідно пояснень ОСОБА_1 , причин такого залучення було декілька, а саме: 1) загальна економічна ситуація в країні негативно впливала на обсяги реалізації продукції ТОВ "Преміорі"; 2) відсутність достатньої кількості обігових коштів призводила до неможливості просування продукції на ринку; 3) карантинні заходи на початку 2020 року "обвалили" продажі продукції; 4) ТОВ "Преміорі" не мало у власності основних засобів, необхідних для здійснення виробництва, необхідні основні засоби орендувалися у ПрАТ "Росава", яке з 2018 року перебуває в процедурі банкрутства; реалізація орендованих основних засобів в процедурі банкрутства означала б повну зупинку роботи підприємства; для придбання необхідних основних засобів, підтримання обсягу обігових коштів було необхідне залучення в найближчі 5 років інвестицій в сумі мінімум 4-6 млн. доларів США та забезпечення збільшення продажів виробленої продукції; 5) ОСОБА_1 є відомим бізнесменом та громадським діячем, має значний досвід роботи на ринку шинної продукції, а також міг забезпечити одержання інвестицій у підприємство та збільшити продажі продукції, тому ОСОБА_2 прийняв рішення про залучення ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ "Преміорі".
33. Слід зазначити, що в Україні презюмується добросовісність, обґрунтованість та розумність бізнес-рішень (ділових рішень), якщо інше не доведено позивачем. Виключення з цього правила становлять випадки, коли особа діяла у конфлікті інтересів.
34. В доктрині та світовій судовій практиці сформувалося так зване "правило ділового рішення" (business judgement rule), відповідно до якого посадові особи не повинні доводити ефективність ділових рішень. За цим правилом, суди зазвичай не входять в питання оцінки ефективності ухвалених ділових рішень. Судді зазвичай не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим, це невід'ємна риса підприємницької діяльності, а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформацією станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається як правило зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може здатися нерозумним. Водночас, "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані.
35. Звідси, враховуючи світову судову практику щодо застосування "правила ділового рішення" (business judgement rule), оскільки приписами ЦК України чітко визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і при цьому, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також з огляду на відсутність доказів та не встановлення судами обставин ухвалення спірних рішень у конфлікті інтересів, вважаємо, що висновок колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій справ стосовно того, що дії учасника ТОВ "Преміорі" щодо збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу, призвели до "розмиванням частки" та фактично до безкоштовного відчуження корпоративних прав є помилковим, оскільки власнику надано право на власний розсуд розпоряджається своїм майном, а суд не повинен вдаватися до вирішення питання оцінки ефективності ухвалених ділових рішень.
36. Відповідно до статті 3 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.
37. Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
38. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).
39. Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
40. Обов'язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17).
41. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
42. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
43. Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 16.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 16.09.2021 у справі № 910/12930/18).
44. Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).
45. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
46. Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
47. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Враховуючи зазначене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", на нашу думку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, щодо обставин цієї справи та наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом. Натомість висновки колегії суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій справі є помилковими та фактично свідчать про втручання в діяльність товариства з боку суду.
49. Звідси, на нашу думку, суд апеляційної інстанції у цій справі надав належну правову оцінку всім обставинам справи, належним чином дослідив наявні у справі докази та дійшов до обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення первісних позовних вимог у справі.
50. З урахуванням зазначеного, вважаємо, що у задоволенні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі" та Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) слід було відмовити, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у даній справі слід було залишити без змін.
Судді І. Д. Кондратова
О. А. Кролевець