Справа № 755/3819/25
"10" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю адвоката ОСОБА_4 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100040002646 від 27.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка, Рівненського району, Рівненської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Станом на 26.07.2024 діяв воєнний стан, який введено в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України з подальшим затвердженням законами України.
ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, під час дії воєнного стану повторно вчинив умисний злочин за наступних обставин.
Так, 26.07.2024 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував неподалік території підприємства АТ «Київтеплоенерго», а саме дільниця № 3, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 10-Б, де помітив транспортний засіб марки МАЗ 4103, д.н.з. НОМЕР_1 , водійські двері кабіни якого були відчиненні, що не обмежувало та не перешкоджало вільному доступу та потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля.
У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а саме майна, що зберігається в салоні зазначеного автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля та, продовжуючи свої злочинні наміри, направлені на викрадення чужого майна, безперешкодно проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав належний ОСОБА_6 підсумок сірого кольору, в якому знаходився мобільний телефон марки «Самсунг» SM-A037F\DS, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , синього кольору, з мобільним номером телефону НОМЕР_4 , згідно висновку експерта вартістю 3550,00 грн., гаманець, матеріальної цінності не становить, в якому знаходились 500 грн., паспорт на ім'я ОСОБА_6 , картка киянина на ім'я ОСОБА_6 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_6 , а також папку чорного кольору, яка матеріальної цінності не становить.
В подальшому ОСОБА_5 , утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, покинув салон автомобіля та направився у невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_6 на загальну суму 4 050 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, зокрема, за злочин проти власності.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, навіть з огляду на визнання обвинуваченим вини, судом не встановлено.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також призначаючи покарання, суд враховує, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2024, ухваленим у справі № 759/16306/24 (провадження № 1-кп/759/1584/24), ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду та покладено обов'язки відповідно до ст. 59-1 КК України.
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_5 за даним вироком слід призначити з урахуванням ст. ст. 71, 72 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 71, 72, ч. 4 ст. 185 КК України, ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі № 759/16306/24 (провадження № 1-кп/759/1584/24) у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту його фактичного затримання - з 28 січня 2025 року.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: змив з керма автомобіля, що переданий на зберігання до камери схове речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 022924 від 30.10.2024) - знищити.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: кепку блакитно-синього кольору з написом «Cleve Girl», що передана на зберігання до камери схове речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 022925 від 30.10.2024) - повернути власнику.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: один слід папілярного узору, зразок відбитків та відтисків папілярних узорів рук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на паперовому аркуші формату А4, що передані на зберігання до камери схове речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023784 від 26.02.2025) - знищити.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: шнурки із взуття, що передані на зберігання до камери схове речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023785 від 26.02.2025) - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави суму в розмірі 320 грн. 00 коп. за проведення судової-товарознавчої експертизи № 550/25 від 22.02.2025; 1 989,75 грн. за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/63519-Д від 31.10.2024, а всього стягнути 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 75 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_5 право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з журналом судового засідання, а також подачу на нього своїх зауважень.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя