Справа № 755/2826/25
"10" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києві кримінальне провадження за № 12025105040000107 від 30.01.2025, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, українця, громадянина України, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , приблизно на початку січня 2025 року, більш точну дату та час в ході проведення дізнання не встановлено, перебував за адресою по вулиці Соборності у місті Києві, де виявив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час у ОСОБА_3 виник умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України з метою його використання, при цьому не маючи наміру подальшого його повернення до уповноважених органів, реалізовуючи свій протиправний умисел на заволодіння чужим паспортом громадянина України, з метою його подальшого використання, у власних цілях, з порушенням законного порядку, установленого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», підняв зі смітника та почав зберігати при собі з метою подальшого незаконного використання паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, а саме у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом.
В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, перебуваючи за невстановленою в ході проведення дізнання адресою та у невстановлений дізнанням час, з метою незаконного використання паспорту громадянина України НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що вказаний документ посвідчує особу власника та є підтвердженням громадянства України, а також, достовірно знаючи про порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, таким чином завідомо посягаючи на встановлений державою порядок видачі паспортів громадянина України, водночас розуміючи, що він не має можливості використати раніше отриманий паспорт із-за різниці в ототожнюючих особу фотокартках, ОСОБА_3 , використовуючи дві фотокартки для документів зі своїм зображенням, від'єднав існуючі в паспорті фотознімки на першій та другій сторінках із зображенням власника паспорту, на місце яких на першій та другій сторінках паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто вклеїв належні йому фотознімки, тим самим вчинив підроблення офіційного документу, який видається установою, що має право видавати та посвідчувати такі документи.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/6804-ДД від 10.02.2025: Бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Запитання «Якщо ні, то яким способом воно було виготовлене?», не вирішувалось, оскільки бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України. На першій сторінці паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було/виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На третій сторінці бланка паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На першій сторінці паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На третій сторінці бланка паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме у підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання підроблювачем.
Крім того, ОСОБА_3 , приблизно о 16 годині 00 хвилин 29.01.2025, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Нестайка, 3, був зупинений працівниками поліції з метою перевірки документів на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».
В цей час, у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на використання завідомо підроблених документів. Діючи з метою реалізації свого умислу на використання завідомо підробленого документа - паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на законну вимогу ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_3 , пред'явив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 11.06.2007, Гадяцьким РВ УМВС України у Полтавській області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достеменно знаючи, що даний документ підроблений, а саме: вклеєні фото всупереч законному порядку.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/6804-ДД від 10.02.2025: Бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Запитання «Якщо ні, то яким способом воно було виготовлене?», не вирішувалось, оскільки бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України. На першій сторінці паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було/виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На третій сторінці бланка паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На першій сторінці паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки. На третій сторінці бланка паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено ознаки внесення змін шляхом переклеювання фотокартки.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у використанні завідомо підробленого документа.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом; у підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання підроблювачем та у використанні завідомо підробленого документа, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальними проступками, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, наявності пом'якшуючої обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України з урахуванням приписів ст. 70 КК України.
Крім цього, призначаючи покарання суд враховує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2025, постановленого у справі № 755/1167/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, покладено обов'язки відповідно до ст. 59-1 КК України. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2023, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначеного покарання у виді 3 місяців арешту, який у подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2025 замінено покарання на штраф у розмірі 17 000 грн. визначеного виконувати самостійно.
Таким чином, остаточне покарання за даним вироком слід призначити з урахуванням ст. ст. 71, 72 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 72, 357, 358 КК України, ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
-за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі.
-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі № 755/1167/25 у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України, строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі після набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2023, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначеного покарання у виді 3 місяців арешту, яке у подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2025 замінено на штраф у розмірі 17 000 грн. - виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму в розмірі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп. за проведення експертизи № СЕ-19/111-25/6804-ДД від 10.02.2025.
Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , виданий 11 червня 2007 року Гадяцьким РС УМВС у Полтавській області, який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023676 від 12.02.2025) - знищити.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з журналом судового засідання, а також подачу на нього своїх зауважень.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя