04 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1097/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Камінської А. А. (адвокат),
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - Десятерик В. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зайця Максима Івановича на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 (суддя Кухар Н. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуючий - Терещенко О. І., судді Плахов О. В., Тихий П. В.) у справі
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Н. Каразіна
до: 1) Богодухівської міської ради Харківської області,
2) фізичної особи-підприємця Зайця Максима Івановича
про зобов'язання вчинити певні дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 03.04.2024 Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Н. Каразіна (далі - СВК імені В. Н. Каразіна, Кооператив, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області (далі - Богодухівська міськрада, Міськрада, відповідач-1) і фізичної особи-підприємця Зайця Максима Івановича (далі - ФОП Заяц М. І., Підприємець, відповідач-2) (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 про залучення ФОП Зайця М. І. як співвідповідача) про:
1) визнання недійсними результатів проведених Богодухівською міськрадою земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-41615 з продажу права оренди земельної ділянки площею 4,4650 га, кадастровий номер 6320886000:02:001:0113 (далі - спірна земельна ділянка № 1), розташованої в адміністративних межах Міськради за межами населених пунктів, і оформлених протоколом про результати земельних торгів від 04.01.2024 № LRE001-UA-20231128-41615;
2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.01.2024 № 47 (далі - договір оренди № 47), укладеного за результатами земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-41615 між Богодухівською міськрадою та ФОП Зайцем М. І.;
3) скасування державної реєстрації речового права оренди ФОП Зайця М. І. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на спірну земельну ділянку № 1, розташовану в адміністративних межах Богодухівської міськради за межами населених пунктів, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про інше речове право: 53798967 від 16.02.2024;
4) визнання недійсними результатів проведених Богодухівською міськрадою земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-55385 з продажу права оренди земельної ділянки площею 4,5280 га, кадастровий номер 6320886000:02:001:0142 (далі - спірна земельна ділянка № 2), розташованої в адміністративних межах Міськради за межами населених пунктів, і оформлених протоколом про результати земельних торгів від 04.01.2024 № LRE001-UA-20231128-55385;
5) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.01.2024 № 46 (далі - договір оренди № 47), укладеного за результатами земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-55385 між Богодухівською міськрадою та ФОП Зайцем М. І.;
6) скасування державної реєстрації речового права оренди ФОП Зайця М. І. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на спірну земельну ділянку № 2, розташовану в адміністративних межах Богодухівської міськради за межами населених пунктів, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про інше речове право: 53799907 від 16.02.2024, посилаючись на положення статей 16, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 93, 124, 130, 135- 139 та пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 13 Закону України "Про оренду землі", статей 11, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 3, 6, 14, 15 Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 ЗК України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 637 (далі - Порядок № 637), пунктів 41, 51, 53, 54 Вимог вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013 (далі - Вимоги № 1013).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:
1) в оголошеннях про проведення земельних торгів LRE001-UA-20231128-41615 і LRE001-UA-20231128-55385 не міститься жодного положення стосовно наявності обмежень використання земельних ділянок, а саме наявності прав третіх осіб щодо суміжних ділянок, через які може бути здійснено прохід, проїзд до спірних земельних ділянок, тоді як ані Міськрада, ані Підприємець не зверталися до СВК імені В. Н. Каразіна для вирішення питання щодо надання проїзду та проходу через земельні ділянки, що знаходяться навколо спірних земельних ділянок;
2) СВК імені В. Н. Каразіна є користувачем Інтернету, який не зміг взяти участь в аукціонах з незалежних від нього причин, як це передбачено пунктом 16 Порядку подання, розгляду скарг та пропозицій стосовно організації та проведення аукціонів щодо передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 647 (далі - Порядок № 647);
3) СВК імені В. Н. Каразіна як фактичний землекористувач і правонаступник колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Шлях Леніна" (далі - КСП "Шлях Леніна") є зацікавленою особою щодо спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим до Кооперативу звернулися колишні члени (працівники) КСП "Шлях Леніна" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявами про надання їм земельних ділянок як паю, який вони до цього часу не отримали, хоча брали участь в приватизації та мають право на отримання земельної частки (паю). Як наслідок, наявність зазначених заяв пайовиків унеможливила участь СВК імені В. Н. Каразіна у спірних земельних торгах, оскільки це порушувало би права та охоронювані законом інтереси зазначених осіб, що претендують на свої паї;
4) після ухвалення Богодухівським районним судом Харківської області рішень у справах №№ 613/319/22, 613/116/22 (щодо переходу у власність територіальної громади в особі Богодухівської міської ради Харківської області відумерлих спадщин громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) СВК імені В. Н. Каразіна зверталося до Богодухівської міськради з проханням про оформлення спірних земельних ділянок для надання їх у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак Міськрада рішенням від 05.04.2024 № 7378-VIII відмовила в передачі спірних земельних ділянок зазначеним громадянам;
5) продаж права оренди спірних земельних ділянок призводить до порушення охоронюваного законом інтересу позивача та позбавлення громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 законного права отримати у власність земельні частки (паї) з масиву земель КСП "Шлях Леніна", які їм до цього часу не надано з підстав нібито відсутності вільних земельних ділянок на території Богодухівської міськради;
6) організатор торгів (відповідач-1) мав зазначити в оголошенні інформацію про входження спірних земельних ділянок до єдиного масиву розпайованих земель колишнього КСП "Шлях Леніна", які на теперішній час використовуються його правонаступником - СВК імені В. Н. Каразіна, натомість в оголошеннях про земельні торги не містилися відомості щодо прав третіх осіб на зазначені землі та про фактичне використання Кооперативом спірних земельних ділянок.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що організатором оспорюваних земельних торгів (відповідачем-1) і Підприємцем як їх учасником допущено численні порушення на етапах підготовки торгів, подання пропозицій учасників, порядку їх призначення та проведення, а саме:
1) усупереч вимогам пункту 8 Перехідних положень ЗК України та статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в оголошенні про земельні торги не було зазначено інформацію про входження спірних земельних ділянок до єдиного масиву розпайованих земель колишнього КСП "Шлях Леніна", які на теперішній час використовуються його правонаступником - СВК імені В. Н. Каразіна;
2) на порушення положень пункту "ґ" частини 4 статті 136 ЗК України та статей 11, 26 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Міськрада своїми рішеннями від 29.09.2023 № 6837-VIII і № 6838-VIII "Про проведення земельних торгів у формі аукціону на території Богодухівської міської ради Харківської області" не затвердила проєкт договору оренди земельної ділянки, який має укладатися з переможцем торгів, однак надала згоду та уповноважила на підписання договорів оренди землі першого заступника Богодухівського міського Голови з питань діяльності виконавчих органів ради Стойчика В. М. , який не мав права на підписання договорів оренди земельних ділянок, що укладаються за результатами проведених земельних торгів;
3) усупереч вимогам пункту "б" частини 4 статті 136 ЗК України організатор торгів (відповідач-1) не зазначив у рішеннях від 29.09.2023 № 6837-VIII і № 6838-VIII нормативно-грошову оцінку землі та не визначив дату проведення земельних аукціонів та їх вид;
4) на порушення положень частини 1 статті 136 ЗК України в оголошеннях про проведення земельних торгів відсутня технічна документація із землеустрою на спірні земельні ділянки, а розміщено лише рішення про її затвердження, які (рішення) не містять ідентифікаційних даних про технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто відповідач-1 розмістив неповну інформацію про лот, чим увів позивача та необмежене коло осіб в оману;
5) всупереч вимогам пункту 3 Порядку № 637 ФОП Заяц М. І. не додав до своєї пропозиції учасника торгів жодного документа (протоколу), складеного нотаріусом про проходження набувачем земельної ділянки перевірки на відповідність вимогам, визначеним статті 130 ЗК України, що виключає можливість участі такого учасника в торгах з продажу права оренди сільськогосподарських земель, тоді як організатор торгів не дискваліфікував такого учасника, а навпаки, на порушення частини 19 статті 137 ЗК України неправомірно визначив відповідача-2 переможцем земельних торгів, підписав протоколи торгів та уклав із ним оспорювані договори за результатами торгів;
6) на порушення норм частини 7 статті 137 ЗК України та пунктів 14, 15 Порядку № 637 Підприємець не надав повних і достовірних документів на підтвердження джерела походження коштів, оскільки відповідач-2 надав лише відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.11.2022 (тобто містить відомості до грудня 2022 року і не містить інформації про доходи Підприємця в 2023 році) та укладений з фізичною особою Заяц М. М. договір безпроцентної поворотної позики від 23.11.2023 № 231123 (на суму 100 000 грн готівкою), який не містить як умов щодо надання позики саме для цілей участі в земельних торгах та виконання орендарем зобов'язань за наслідками укладення договорів оренди спірних земельних ділянок, так і жодного платіжного документа або розписки позичальника (відповідача-2) про отримання грошових коштів;
7) переможець земельних торгів, яким відповідно до протоколів про результати земельних торгів від 28.12.2023 № LRE001-UA-20231128-55385 і № LRE001-UA-20231128-41615 спочатку було визначено ОСОБА_7 , не відмовлявся від підписання протоколів про результати земельних торгів і договорів за результатами проведених земельних торгів, у зв'язку з чим подальше формування 04.01.2024 відповідачем-1 нових протоколів про результати земельних торгів є неправомірним і суперечить приписам чинного законодавства, а підписані секретарем Богодухівської міськради Рамазом Гамбарашвілі акти про дискваліфікацію переможця ОСОБА_7 у розумінні частини 17 статті 137 ЗК України не можуть вважатися відповідними актами організатора земельних торгів, оскільки складені неуповноваженою особою та не містять обов'язкових реквізитів (дати складення та підписання);
8) усупереч вимогам частини 16 статті 137 ЗК України станом на дату подання позову відсутні протоколи про результати земельних торгів, підписані ФОП Зайцем М. І. в установлені законом спосіб і строк (шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису протягом трьох робочих днів), та в оголошеннях не оприлюднені, оскільки завантажені на електронній торговій площадці в архівах до оголошень документи містять лише електронний підпис уповноваженої особи Богодухівської міськради Стойчика В. М., тобто підписані лише з боку організатора торгів, що в подальшому виключає можливість укладення з Підприємцем договорів оренди спірних земельних ділянок, підписання яких відповідачем-2 (шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису) також не відбулося;
9) на порушення частини 1 статті 139 ЗК України організатором земельних торгів не опубліковано в електронній торговій системі підписані протоколи про результати земельних торгів і підписані договори оренди.
Водночас у контексті порушення інтересів позивача апеляційний суд зазначив про те, що:
1) Кооператив не скористався правом на отримання в користування спірних земельних ділянок на конкурентних засадах (шляхом участі в оспорюваних земельних торгах), оскільки є їх належним користувачем і має законний інтерес стосовно спірних земельних ділянок як особа, яка розробила технічну документацію та здійснювала постійний обробіток цих земель до проведення аукціону;
2) на підставі статей 1, 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як члени колишнього КСП "Шлях Леніна", правонаступником якого є СВК імені В. Н. Каразіна, мають право на отримання земельної частки (паю), що є достатньою підставою для неможливості Кооперативу брати участь у земельних торгах по спірним земельним ділянкам, бо така участь позивача порушила би права зазначених фізичних осіб;
3) перебування земель у комунальній власності жодним чином не є перешкодою для їх надання особам, що мають право на земельний пай;
4) СВК ім. В. Н. Каразіна має законне право на оскарження результатів проведених земельних торгів, оскільки на момент їх проведення позивач мав закономірне очікування на оформлення прав на спірні земельні ділянки та охоронюваний законом інтерес у подальшому користуванні ними, а на момент проведення земельних торгів та укладення оспорюваних договорів оренди за результатами торгів Богодухівська міськрада не приймала рішення про відмову Кооперативу в затвердженні технічної документації із землеустрою (таке рішення було прийнято 05.04.2024, тобто після подання позову в цій справі).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Заяц М. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (в контексті визначення легітимного очікування особи), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 907/269/22;
2) суди не врахували викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 та від 29.03.2023 у справі № 446/2455/21 висновку про те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові;
3) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 116, 123, 186 ЗК України (в контексті того, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц;
4) суди не врахували висновку викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 918/792/21 висновку про те, що торги є правочином, а якщо вони (торги) завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту;
5) суди не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 914/1262/22 висновку про те, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов;
6) Кооператив не брав участі в земельних торгах і навіть не мав наміру брати в них участь, що сам визнає, тому очікування позивача щодо оформлення прав на спірні земельні ділянки на неконкурентних засадах суперечить законодавству, як наслідок, оспорювані земельні торги та договори оренди жодним чином не могли порушити права/інтереси безпосередньо позивача;
7) необґрунтованим є висновок судів про можливе порушення прав громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі участі Кооперативу в земельних торгах з продажу права оренди спірних земельних ділянок, оскільки на підставі статей 3, 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначені фізичні особи мають право звернутися до Богодухівської міськради із заявами про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення прав саме позивача внаслідок проведення оспорюваних земельних торгів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. СВК імені В. Н. Каразіна у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження в справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме з огляду на те, що викладені в постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права, на які посилається скаржник, є нерелевантними, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними зі спірними правовідносинами в цій справі.
Богодухівська міськрада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Зайця М. І. на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 922/1097/24 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 18.02.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2024 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ФОП Зайця М. І. на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 922/1097/24 до 04.03.2025.
9. 03.03.2024 СВК імені В. Н. Каразіна звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням, в якому просить на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України зупинити провадження в справі № 922/1097/24 до набрання законної сили рішеннями Богодухівського районного суду Харківської області в цивільних справах № 613/378/25 та № 613/377/25, в яких предметом позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є визнання права на земельну частку (пай),та які (справи), на думку заявника, є пов'язаними, оскільки обставини, які будуть встановлені і справах № 613/378/25 та № 613/377/25, можуть призвести до визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні частки (пай), які наразі передані Богодухівською міськрадою в оренду ФОП Зайцю М. І.
Проте Верховний Суд вважає, що зазначене клопотання необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Виходячи з системного аналізу пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 цього Кодексу, умовами застосування цього пункту є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд виснує, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: 1) чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; 2) чим зумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, за змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки викладено в пунктах 8.7- 8.14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на неможливість касаційного перегляду цієї справи до ухвалення та набрання законної сили рішеннями Богодухівського районного суду Харківської області в цивільних справах № 613/378/25 та № 613/377/25, оскільки:
1) на думку заявника, підставою позовів у цивільних справах № 613/378/25 та № 613/377/25 визначено те, що рішеннями Богодухівської міськради від 05.04.2024 № 7379-VIII і № 7380-VIII відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проте, в межах справи № 922/1097/24 вирішувався про визнання недійсними результатів проведених Богодухівською міськрадою земельних торгів від 28.12.2023, тобто господарський виник спір значно раніше, ніж органом місцевого самоврядування приймалися зазначені рішення стосовно зазначених фізичних осіб, які (рішення) відповідно не мають зворотної дії до спірних земельних правовідносин;
2) само по собі постановлення Богодухівським районним судом Харківської області наприкінці лютого 2025 року ухвал про відкриття в цивільних справах № 613/378/25 та № 613/377/25 жодним чином не доводить їх пов'язаності з цієї справою на стадії її касаційного перегляду та тим більше не може вплинути на оцінку судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів у силу меж повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, які (межі) не допускають можливості встановлення Верховним Судом обставин справи, переоцінки доказів тощо;
3) заявник помилково вважає, що предметом спору в зазначених цивільних справах і цій господарській справі нібито є спірні земельні ділянки, передані в оренду ФОП Зайцю М. І., оскільки такі доводи Кооперативу зводяться до безпідставного ототожнення невитребуваної земельної частки (паю), яка не була виділена в натурі (на місцевості) (частина 2 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"), та спірних земельних ділянок, які сформовані як об'єкти цивільних прав (частини 4, 9 статті 791 ЗК України) та перейшли до комунальної власності Богодухівської міськради на законних підставах (як відумерла спадщина);
4) зі змісту клопотання Кооперативу не вбачається, яким чином ймовірне в майбутньому задоволення позовів про визнання прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну частку (пай) впливатиме на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами в цій справі в попередній (спірний) період, який передував прийняттю рішень Богодухівської міськради від 05.04.2024 № 7379-VIII і № 7380-VIII, обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи, враховуючи предмет і підстави цього позову.
5) Кооператив помилково ототожнює свій інтерес в оформленні спірних земельних ділянок в оренду з можливою реалізацією громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 своїх прав на отримання у власність земельних часток (паїв), оскільки реалізація такого інтересу передбачатиме передачу спірних земельних ділянок позивачу в оренду без проведення земельних торгів, тобто в обхід конкурентної процедури, передбаченої нормами частини 1 статті 134 та частини 1 статті 135 ЗК України, в зв'язку з чим Богодухівська міська територіальна громада Харківської області недоотримала би грошові кошти за оренду спірних земельних ділянок, які (кошти) наразі будуть отримані нею внаслідок укладення та виконання оспорюваних договорів оренди.
Наведене вище переконливо свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання СВК імені В. Н. Каразіна про зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили рішеннями Богодухівського районного суду Харківської області в цивільних справах № 613/378/25 і № 613/377/25.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. СВК імені В. Н. Каразіна (код ЄДРПОУ 00708176), який зареєстровано 21.01.2000 (дата запису: 21.05.2007, номер запису: 1450120000000050), є правонаступником КСП "Шлях Леніна" (код ЄДРПОУ 00708176).
КСП "Шлях Леніна" на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 20.03.1996 № ХР04-00-000718 користувався спірними земельним ділянками, розташованими на території колишньої Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (наразі - Богодухівська міськрада).
Спірні земельні ділянки знаходяться в єдиному земельному масиві, що використовується Кооперативом.
На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 КСП "Шлях Леніна" було реорганізовано в СВК імені В. Н. Каразіна.
Правосуб'єктність КСП "Шлях Леніна" припинилася з моменту державної реєстрації юридичної особи-правонаступника - СВК імені В. Н. Каразіна, що підтверджується протоколом загальних зборів членів КСП "Шлях Леніна" від 29.12.1999 № 2, установчою угодою, статутом СВК імені В. Н. Каразіна, затвердженого протоколом від 29.12.1999 № 1, відповідно до яких Кооперативу було передано всі права, обов'язки та майно КСП "Шлях Леніна".
11. На підставі рішення Павлівської сільської ради від 25.12.2001 спірні земельні ділянки були включені до проєкту організації земельних часток (паїв), виділених із земель колективної власності КСП "Шлях Леніна". Замовником технічної документації на земельні частки (паї) був СВК імені В. Н. Каразіна.
Виділені із земель колективної власності КСП "Шлях Леніна" у приватну власність земельні ділянки були передані їхніми власниками в оренду СВК імені В. Н. Каразіна.
Земельний масив колишнього КСП "Шлях Леніна" фактично повністю знаходиться у користуванні СВК імені В. Н. Каразіна на підставі договорів оренди.
Спірні земельні ділянки із земель колективної власності були передані в приватну власність колишнім членам КСП - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , про що 17.12.2002 вказаним особам було видано відповідні державні акти.
Власники спірних земельних ділянок - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як члени СВК імені В. Н. Каразіна, так само передали ці земельні ділянки в користування Кооперативу на добровільних засадах.
12. Після смерті вказаних власників спірних земельних ділянок СВК імені В. Н. Каразіна продовжувало користуватися цими земельними ділянками, сплачувати до бюджету грошові кошти за користування ними та мало намір звернутися до Богодухівської міськради щодо передачі в оренду земельних ділянок.
З цією метою СВК імені В. Н. Каразіна звернулося до Богодухівської міськради із заявою на отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок.
Рішенням Богодухівської міськради від 28.07.2021 № 2105-VIII було надано СВК імені В. Н. Каразіна дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю) орієнтовною площею 4,4650 га (рілля)) з метою її передачі на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. що належали померлим членам СВК імені В. Н. Каразіна.
СВК імені В. Н. Каразіна виготовило технічну документацію щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з якою спірні земельні ділянки знаходяться в масиві земель, що вже перебувають в оренді СВК імені В.Н. Каразіна та межують із ними, що також підтверджується актами погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.
13. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 16.06.2022 у справі № 613/319/22, яке набрало законної сили з 16.07.2022, передано у власність територіальної громади в особі Богодухівської міськради відумерлу спадщину ОСОБА_4 , яка складається із земельної ділянки загальною площею 4,53 га, кадастровий номер 6320886000:02:001:0142, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 17.12.2002 серії ІV-ХР № 031724, зареєстрованого в Книзі записів за № 241, і розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міськради.
Право комунальної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2023, номер відомостей про речове право: 51124298.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15.03.2023 у справі № 613/116/22, яке набрало законної сили з 15.04.2023, визнано відумерлою спадщину - земельну ділянку загальною площею 4,46 га, кадастровий номер 6320886000:02:001:0113, яка розташована на території Богодухівської міськради (колишня Павлівська сільська рада Богодухівського району Харківської області) та належала ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.12.2022 серії ІV-ХР № 031699, та передано її у власність територіальної громади в особі Богодухівської міськради за місцем відкриття спадщини.
Право комунальної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2023, номер відомостей про речове право: 51125526.
В обох зазначених цивільних справах СВК імені В.Н. Каразіна був учасником справи як заінтересована особа, що повідомила суд про відсутність заперечень проти задоволення заяв керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади.
14. У подальшому, Міськрада як власник спірних земельних ділянок прийняла рішення від 04.08.2023 № 6608-VІІІ "Про внесення доповнення до затвердженого переліку земельних ділянок, право на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону" та від 29.09.2023 № 6837-VІІІ і №6838- VІІІ "Про проведення земельних торгів у формі аукціону на території Богодухівської міської ради Харківської області".
15. 28.12.2023 на етапі проведення земельних торгів відбулися земельні аукціони з продажу права оренди на спірні земельні ділянки в електронній торговій системі в режимі реального часу в мережі Інтернет.
За результатами проведених земельних торгів 28.12.2023 сформовано протоколи земельних торгів № LRE001-UA-20231128-55385 і № LRE001-UA20231128-41615, згідно з якими їх переможцем було визнано ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який запропонував найвищу ціну.
16. Кінцевий термін підписання протоколів аукціонів № LRE001-UA-20231128-55385 та № LRE001-UA-20231128-41615 для переможця земельних торгів було встановлено до 18:00:00 02 січня 2024 року, проте станом на 18:00:00 02 січня 2024 року зазначені протоколи аукціонів переможцем торгів ОСОБА_7 не були підписані.
Секретарем Богодухівської міськради Рамазом Гамбарашвілі було складено: 1) акт про дискваліфікацію учасника аукціону, яким засвідчено факт непідписання ОСОБА_7 протоколу земельних торгів і ОСОБА_7 як переможця земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-55385 було дискваліфіковано; акт про дискваліфікацію учасника аукціону, яким засвідчено факт непідписання ОСОБА_7 протоколу земельних торгів і ОСОБА_7 як переможця земельних торгів від 28.12.2023 LRE001-UA-20231128-41615, було дискваліфіковано.
17. 04.01.2024 було сформовано протоколи про результати земельних торгів № LRE001-UA-20231128-55385 і №LRE001-UA20231128-41615, в яких зазначено, що переможцем земельних торгів, які відбулися 28.12.2023, визначено ФОП Зайця М. І.
За результатами проведених земельних торгів 23.01.2024 між Міськрадою та Підприємцем було укладено договори оренди № 47 та № 46, а також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про речове право оренди відповідача-2 на спірні земельні ділянки.
18. Згідно з пунктом 1 рішення Богодухівської міськради від 05.04.2024 № 7378-VIII відмовлено СВК імені В. Н. Каразіна в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду Кооперативу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в зв'язку з відсутністю належних правових підстав для розробки технічної документації та визнанням спірних земельних ділянок відумерлою спадщиною та передачею їх у комунальну власність Богодухівської міської територіальної громади Харківської області.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог поданої касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
21. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність допущених організатором оспорюваних земельних торгів (відповідачем-1) і Підприємцем як їх учасником численних порушень земельного законодавства на етапах підготовки торгів, подання пропозицій учасників, порядку їх призначення та проведення, що є підставою для задоволення позову.
Водночас суди виходили з того, що СВК ім. В. Н. Каразіна як фактичний користувач спірними земельним ділянками (здійснювала постійний обробіток цих земель до проведення аукціону) має законне право на оскарження результатів проведених земельних торгів, оскільки на момент їх проведення позивач мав правомірне очікування на оформлення прав на спірні земельні ділянки та охоронюваний законом інтерес у подальшому користуванні ними, а на момент проведення земельних торгів та укладення оспорюваних договорів оренди за їх результатами Міськрада не приймала рішення про відмову Кооперативу в затвердженні технічної документації із землеустрою, розробленої позивачем на виконання рішення Богодухівської міськради від 28.07.2021 № 2105-VIII.
22. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних земельних торгів) земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Згідно з абзацами 1, 7, 9 частини 2 статті 135 ЗК України (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних земельних торгів) земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція). Переможець земельних торгів - це учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі якщо ним зроблено щонайменше один крок торгів (крім випадку, встановленого абзацом 3 частини 5 статті 138 цього Кодексу), у випадках, встановлених частиною 17 статті 137 цього Кодексу, - учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблено щонайменше один крок торгів, а в разі однакових цінових пропозицій - учасник, який подав раніше цінову пропозицію, за умови відсутності його відмови від очікування. Організатором земельних торгів є: у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки.
23. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
24. Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд передусім встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
25. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічні висновки викладено в пункті 22 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
26. Відповідач-2 у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
27. Колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог і водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами: 1) викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 та від 29.03.2023 у справі № 446/2455/21 загального висновку про те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові; 2) висновку щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (в контексті визначення легітимного очікування особи), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 907/269/22; 3) висновку щодо застосування норм статей 116, 123, 186 ЗК України (в контексті того, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, з огляду на таке.
28. У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 та від 29.03.2023 у справі № 446/2455/21 викладено загальний для всіх категорій цивільних і господарських спорів висновок про те, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно спочатку встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Схожий за змістом правовий висновок сформульовано в пункті 22 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (див. пункт 25 цієї постанови).
У свою чергу, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 907/269/22 викладено такі загальні для всіх категорій цивільних і господарських спорів висновки щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року:
"Легітимними очікуваннями" (від анг. "legitimate expectations") є розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 35).
Легітимне очікування спрямоване на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечить захист цих сподівань. Однак легітимні очікування не можна ототожнювати із очікуваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов'язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).
Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права".
Оскільки в зазначених постановах Верховного Суду сформульовано загальні для всіх категорій цивільних і господарських спорів правові висновки, то колегія суддів не бере до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу передчасні посилання позивача на неподібність правовідносин у справах №№ 509/5080/18, 446/2455/21, 580/1300/22, 907/269/22 та в цій справі як підставу для закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
29. Як убачається з матеріалів справи, позивач не скористався правом на участь в оспорюваних земельних торгах (на отримання спірних земельних ділянок у користування на конкурентних засадах), оскільки вважає себе належним фактичним користувачем спірних земельних ділянок, тобто особою, яка має законний інтерес щодо оформлення спірних земельних ділянок в оренду, розробивши технічну документацію із землеустрою щодо відведення їх в оренду та здійснюючи постійний обробіток цих земель до проведення аукціону.
При цьому суди попередніх інстанцій погодилися з доводами Кооперативу про те, що він не скористався цим правом із метою недопущення порушення передбаченого статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" права колишніх членів (працівників) КСП "Шлях Леніна" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію невитребуваної земельної частки (паю) з масиву земель КСП "Шлях Леніна" саме за рахунок двох спірних земельних ділянок, однак Міськрада рішенням від 05.04.2024 № 7378-VIII відмовила зазначеним громадянам у передачі спірних земельних ділянок у власність.
Тому, на думку позивача, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, продаж права оренди спірних земельних ділянок призводить до порушення охоронюваного законом інтересу позивача та позбавлення громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 законного права отримати у власність земельні частки (паї), які вказаним особам досі не надано з підстав нібито відсутності вільних земельних ділянок на території Богодухівської міськради.
30. Проте, враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду про те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, а легітимне очікування має мати належне правове підґрунтя, колегія суддів вважає, що всупереч зазначеним правовим позиціям суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про доведеність порушення охоронюваного законом інтересу позивача на оформлення права оренди спірних земельних ділянок внаслідок проведення оспорюваних земельних торгів з продажу права їх оренди, оскільки:
1) суди не встановили порушення відповідачами прав та інтересів безпосередньо позивача як потенційного орендаря, який навіть не брав участі в оспорюваних торгах і достеменно знаючи про їх проведення, безпідставно пояснює неможливість своєї участі в торгах недопущенням порушення прав фізичних осіб (колишніх членів (працівників) КСП "Шлях Леніна" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) на приватизацію невитребуваної земельної частки (паю) в розмірі спірних земельних ділянок, реалізація прав яких (фізичних осіб) жодним чином не залежить від ймовірного перебування земельних ділянок у Кооперативу на праві оренди, позаяк виходячи зі змісту положень частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, натомість з моменту державної реєстрації фізичною особою права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності;
2) наявне обґрунтування наявності інтересу Кооперативу в оформленні спірних земельних ділянок в оренду виключно в контексті недопустимості позбавлення громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 законного права отримати у власність земельні частки (паї), при реалізації якого (зазначені громадяни) в подальшому нібито можуть передати спірні земельні ділянки позивачу в оренду без проведення земельних торгів, тобто в обхід конкурентної процедури, як це передбачено абзацом 2 частини 1 статті 135 ЗК України, свідчить про фактичне подання Кооперативом позову в інтересах вказаних фізичних осіб поза відносинами представництва, тобто всупереч положенням частини 2 статті 4 ГПК України, відповідно до якої юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 923/321/18, від 11.08.2020 у справі № 924/924/17).
31. Крім того Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами скаржника про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливого порушення прав громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі участі Кооперативу в земельних торгах з продажу права оренди спірних земельних ділянок, оскільки на підставі статей 3, 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначені фізичні особи мають право звернутися до Богодухівської міськради із заявами про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), а в разі неприйняття Міськрадою відповідного рішення - не позбавлені можливості захисту права особи на земельну частку (пай) шляхом його встановлення в судовому порядку (частина 3 статті 1 та абзац 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"), чим вказані громадяни власне наразі скористалися шляхом подання до Богодухівського районного суду Харківської області відповідних позовів під час касаційного перегляду цієї справи.
Підтвердженням наведеного також є положення частини 7 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", згідно з якою протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її в приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Адже, зважаючи на вчинену 05.07.2023 державну реєстрацію за Міськрадою права комунальної власності на спірні земельні ділянки як відумерлу спадщину, передбачена цією нормою тимчасова заборона передачі їх у приватну власність не поширюється на випадки передачі земельної ділянки власнику невитребуваної земельної частки (паю), в тому числі за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель) у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини, як це передбачено частиною 6 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Схожі за змістом норми на захист прав власників невитребуваної земельної частки (паю) містить абзац 2 пункту 8 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом (тобто станом на 01.01.2002) не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.
32. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність у позивача законного інтересу щодо оформлення спірних земельних ділянок в оренду як особи, що розробила технічну документацію із землеустрою щодо їх виділення в натурі та здійснювала постійний обробіток цих земель до проведення аукціону, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц висновку щодо застосування норм статей 116, 123, 186 ЗК України, суть якого полягає в тому те, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Натомість само по собі фактичне тривале користування Кооперативом спірними земельними ділянками аж до проведення аукціону, тобто після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як орендодавців, набрання законної сили судовими рішенням про визнання земельних ділянок відумерлою спадщиною та державної реєстрації 05.07.2023 права комунальної власності Міськради на них не свідчить про наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, оскільки, по-перше, СВК ім. В. Н. Каразіна не входить до визначеного частиною 2 статті 134 ЗК України вичерпного переліку суб'єктів, яким земельні ділянки комунальної власності передаються в користування на неконкурентних засадах (поза процедурою земельних торгів). По-друге, таке фактичне користування не є легітимною підставою набуття Кооперативом права оренди на спірні земельні ділянки, які з 17.12.2002 перебували в приватній власності зазначених фізичних осіб, а в подальшому (з 05.07.2023) стали об'єктом права комунальної власності Богодухівської міської територіальної громади Харківської області.
33. Суд касаційної інстанції зазначає, що вибірково посилаючись на викладений в пункті 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц висновок про те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу, бо такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції, на порушення вимог статей 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції залишив поза увагою інші сформульовані в пунктах 67, 80 зазначеної постанови висновки Великої Палати Верховного Суду, які є релевантними до спірних правовідносин, а саме:
"Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)".
Натомість суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про порушення охоронюваного законом інтересу позивача на отримання земельних ділянок комунальної власності в оренду на неконкурентних засадах (у разі попередньої реалізації громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 законного права отримати у власність земельні частки (паї) за рахунок спірних земельних ділянок), яке (порушення) нібито зумовлено діями Міськради (організатора торгів) з продажу права оренди спірних земельних ділянок на оспорюваних земельних торгах, фактично безпідставно віддали перевагу можливості неконкурентного відчуження речового права на об'єкт комунальної власності, оскільки норма абзацу 2 частини 1 статті 135 ЗК України дозволяє приватному власнику виключно з власної ініціативи передавати земельні ділянки в користування позивачу на земельних торгах, тобто в обхід конкурентної процедури, в зв'язку з чим Богодухівська міська територіальна громада Харківської області недоотримала би грошові кошти за оренду спірних земельних ділянок, які (кошти) наразі будуть отримані нею внаслідок укладення оспорюваних договорів оренди.
34. У зв'язку з наведеним Верховний Суд вважає, що відсутність порушеного або оспорюваного інтересу Кооперативу в оформленні спірних земельних ділянок в оренду на неконкурентних засадах є достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. пункти 24, 25 цієї постанови), а відтак у Верховного Суду наразі немає підстав надавати правову оцінку як висновкам судів попередніх інстанцій щодо порушень земельного законодавства, допущених відповідачами безпосередньо при призначенні та проведенні оспорюваних торгів, так і іншим аргументам скаржника, зокрема, щодо неврахування судами викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 918/792/21 і від 12.09.2023 у справі № 914/1262/22 висновків щодо неефективності таких способів захисту як визнання недійсними торгів (аукціону), договору оренди землі та скасування державної реєстрації, (схожі за змістом висновки сформульовано в пунктах 44, 45 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22).
Адже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд передусім встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
35. Оскільки відсутність порушеного або оспореного відповідачами інтересу позивача, яка є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, зумовлена неврахуванням судами попередніх інстанцій наведених вище правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18, від 29.03.2023 у справі № 446/2455/21, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 907/269/22, то передчасним є надання оцінки аргументам скаржника щодо обрання позивачем неефективного способу захисту свого інтересу в оформленні права оренди на спірні земельні ділянки.
36. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, достеменно не встановивши порушення охоронюваного законом інтересу позивача на отримання земельних ділянок комунальної власності в оренду на неконкурентних засадах, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, позаяк такий висновок судів не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18, від 29.03.2023 у справі № 446/2455/21, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 907/269/22.
37. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
38. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню повністю як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
39. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
41. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
42. З огляду на відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України.
43. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
44. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат
45. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні шести позовних вимог немайнового характеру, то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 50 870,40 грн (21801,60+29068,80), понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зайця Максима Івановича задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 922/1097/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В.Н. Каразіна на користь фізичної особи-підприємця Зайця Максима Івановича 50 870 (п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідний наказ доручити видати Господарському суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай