Справа № 686/6048/24
Провадження № 2/686/565/25
27 лютого 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
при секретарі Цибульській Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
встановив:
29 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.09.2018 року між АБ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Z02.00613.004358772, а 15.09.2017 року - кредитний договір № С16.235.72315.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до Боржників, згідно переданого реєстру АТ «Ідея Банк». Згідно реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року у загальній сумі 80 747,95 грн., яка складається із: 36 724,46 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44 023,49 грн. - сума заборгованості за процентами; за договором кредиту № С16.235.72315 від 15.09.2017 року у загальній сумі 10 387,16 грн., яка складається із: 3 996,80 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 390,36 грн. - сума заборгованості за процентами.
На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договорами кредитів № С16.235.72315 від 15.09.2017 року та № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року у загальній сумі 91 135,11 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 20 березня 2024 року по справі відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
16 квітня 2024 року по справі було ухвалено заочне рішення суду, яким позов було задоволено.
28 жовтня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення суду від 16 квітня 2024 року.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року заочне рішення суд від 16 квітня 2024 року було скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», 11 лютого 2025 року подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, її представник ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечила проти задоволення позову та просила суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача, оскільки заборгованість ОСОБА_1 була нарахована протягом 2017-2019 років.
Дослідивши наданні докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом об'єктивно встановлено, що 15.09.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С16.235.72315 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки на підставі якої банком був відкритий ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 із встановленим відновлювальної кредитної лінії у максимальному розмірі 200 000,00 грн. На момент укладення вказаної угоди доступний ліміт кредитної лінії був визначено у розмірі 2 000,00 грн. За умовами вказаної угоди процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена у розмірі 48,00% річних.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.01.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № С16.235.72315 від 15.09.2017 року становить 10 387,16 грн., яка складається із: 3 996,8 гр. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 390,36 гр. - сума заборгованості за процентами.
Також встановлено, що 21.09.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00613.004358772, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 38 566,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язався одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору.
П. 1.2 Договору передбачає, що Банк надає кредит у день підписання договору строком на 60 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми кредиту.
Згідно п. 1.7 Договору Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий _ПР, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.01.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року становить 80 747,95 грн., яка складається із: 36 724,46 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44 023,49 грн. - сума заборгованості за процентами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами не містять даних про суми коштів, що сплачені відповідачкою в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Крім того, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 , кредит № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року за період з 21.09.2018 року по 22.04.2019 року вбачається, що відповідачем було проведено 38 проводок по рахунку на загальну суму 48 766,00 грн. Тобто дебет 48 766,00 грн. повністю відповідає кредиту 48 766,00 грн. В даній виписці також зазначено, що вхідний 0 та вихідний 0. Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (по договору № С16.235.72315 від 15.09.2017 року) за період з 20.09.2017 року по 12.06.2019 року вбачається, що відповідачем було проведено 502 проводки по рахунку на загальну суму 29 671,35 грн. Тобто дебет 29 671,35 грн. повністю відповідає кредиту 29 671,35 грн. В даній виписці також зазначено, що вхідний 0 та вихідний 0.
Таким чином надані позивачем виписки з рахунків відповідачки не підтверджують наявність заборгованості у розмірі, зазначеному у позовній заяві, тому суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у ОСОБА_1 заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Разом з тим, позивач вказує, що 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором кредиту № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року у загальній сумі 80 747,95 грн., яка складається із: 36 724,46 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44 023,49 грн. - сума заборгованості за процентами; за договором кредиту № С16.235.72315 від 15.09.2017 року у загальній сумі 10 387,16 грн., яка складається із: 3 996,80 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 390,36 грн. - сума заборгованості за процентами.
11 липня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило на рахунок АТ «Ідея Банк» 15 300 000,00 грн. за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги за договором кредиту № Z02.00613.004358772 від 21.09.2018 року у загальній сумі 80 747,95 грн., за договором кредиту № С16.235.72315 від 15.09.2017 року у загальній сумі 10 387,16 грн.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами. Тому, дана копія договору факторингу не є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні положень статей 77 79 ЦПК України.
Витяг з реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року не підписано та не завірено печатками обох сторін. Фактично він є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .
Щодо заяви представника позивачки про застосування строків позовної давності.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
У даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з мотивів їх необґрунтованості, а тому, підстав для вирішення питання про застосування строків позовної давності у спорі між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ОСОБА_1 немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265 ЦК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2025 року.
Суддя: